30 років в цифрах: основні тенденції у рослинництві
Традиційно, останній місяць року, що минає, є чудовим часом для підбиття підсумків задля розуміння перемог, тенденцій та побудови планів надалі. Тож SuperAgronom.com проаналізував головні моменти змін та розвитку у вирощуванні основних зернових, олійних культур, овочів та плодових, закцентував увагу на збільшенні/зменшенні посівних площ під ними, а також визначив, виробництво яких культур зросло чи навпаки зменшилося, за часи отримання незалежності і до сьогодні.
За даними інформаційного довідника «Агробізнес України», за 30 років виробництво зернових зросло на 29%, фруктів та овочів — на 19%. Серед технічних культур варто відзначити зменшення валового збору цукрового буряка на 78% та зростання збору олійних культур у 7 разів.
Основні зернові культури
Зазвичай при виборі сільськогосподарської культури для сівби аграрії спираються на такі чинники:
- прибутковість;
- наявність стабільного попиту;
- рівень цін на ринку.
Завдяки високій конкуренції на зовнішніх ринках пшениця та ячмінь з часом стали менш прибутковими культурами, що сприяло зменшенню посівних площ та обсягу виробництва. Так, на 16% зменшилося виробництво пшениці з 30,4 млн т до 25,4 млн т та на 14% зменшилося виробництво ячменю з 9,2 млн т до 7,9 млн т з часу відновлення незалежності. У сезоні 1990-1991 під ячмінь було відведено 2,7 млн га, а під пшеницю — 7,6 млн га, проте через тридцять років цей показник впав до 2,6 млн га і 6,8 млн га відповідно.
Також за часи незалежності сформувалася тенденція до зменшення врожайності цих зернових. Так, у 1990-1991 рр аграрії фіксували середню врожайність ячменю на рівні 3,4 т/га, а пшениці — 4 т/га, у сезоні 2020-2021 ці культури збирали в середньому на 0,3 т/га менше, тобто 3,1 т/га та 3,7 т/га відповідно.
Натомість основною зерновою культурою в Україні стала кукурудза, виробництво якої зросло в кілька разів. Такі зміни були спричинені зміною структури посівних площ, а також зміною клімату та підвищенням ефективності виробництва шляхом використання більш якісних ЗЗР, добрив, насіння тощо.
Середня врожайність кукурудзи у сезоні 1990-1991 фіксувалася на рівні 3,8 т/га, у 2020-2021 цей показник сягнув 5,6 т/га. З початку незалежності України під культуру було відведено лише 1,2 млн га, на сьогодні ж її висівають на 5,4 млн га посівних площ. У сезоні 1990-1991 лише 9% (0,4 млн т) кукурудзи йшло на експорт, нині ця тенденція спостерігається на рівні 79% (23,8 млн т). Варто зауважити, що виробництво зернової з 4,7 млн т зросло за 30 років до показника 30,3 млн га.
Тільки через 10 років після проголошення незалежності Україна розпочала активну зовнішню торгівлю. Наразі Україна — серед світових лідерів за експортом зернових.
Важливо зазначити, що концентрація виробництва зернових змістилася з півдня України на північ, чому посприяла зміна клімату.
Основні олійні культури
Наразі олійні культури є більш прибутковими, аніж зернові, що спричинило значне зростання їх посівних площ. Посівні площі цих культур зростають щороку, а у 2016/2017 МР площі посіву соняшнику вперше перевищили площі посіву пшениці та досі тримаються на високому рівні. Так, у сезоні 1990-1991 під соняшник було відведено лише 1,6 млн га, а вже у 2020-2021 рр — 7 млн га посівних площ. З початку незалежності під сою та ріпак було відведено по 0,1 млн га, проте нині аграрії засівають цими культурами 1,5 і 1,2 млн га площ відповідно.
Обсяги виробництва соняшнику, ріпака, сої зросли в рази за весь час незалежності України. Так, наприклад, обсяги виробництва соняшника зросли у 5 разів з 2,6 млн т до 14,1 млн т; сої — у 30 разів з 0,1 млн т до 3,0 млн т; ріпака — у 21 раз з 0,13 млн т до 2,8 млн т.
З іншого боку, зростала урожайність олійних культур за рахунок використання більш якісних ЗЗР, добрив, насіння, техніки, технологій тощо. Ця тенденція спостерігається для всіх олійних культур, що ми розглядаємо. Врожайність соняшника у сезоні 1990-1991 фікували на рівні 1,6 т/га, а у 2020-2021 — 2 т/га. Середня врожайність сої зросла на 1 т/га з 1,1 т/га до 2,1 т/га, а ріпака на 0,9 т/га з 1,4 т/га до 2,3 т/га. Наразі на ринку олійних культур спостерігається ситуація, коли попит перевищує пропозицію.
Останні 20 років спостерігається зростання експорту ріпака (87%) та сої (50%). Натомість більшість соняшнику йде на переробку для виробництва соняшникової олії, за експортом якої Україна займає перше місце у світі.
Територіальний розподіл виробництва олійних культур трохи змістився зі сходу. Як і 30 років тому, основну частину виробляє Центральна Україна.
Овочі та картопля
Незважаючи на те, що посівні площі овочів зменшилися на 5% з 489,3 тис. га до 464,9 тис. га, обсяг виробництва за 30 років зріс більш ніж на 30%. Це свідчить про зростання ефективності виробництва.
Так, у 2020 році порівняно з сезоном 1990-1991 зросло виробництво:
- картоплі з 14,7 тис. т до 20,8 тис. т;
- помідорів з 1271 тис. т до 2250 тис. т;
- капусти з 965 тис. т до 1779 тис. т;
- огірків та корнішонів з 669 тис. т до 1013 тис. т;
- цибулі з 568 тис. т до 1034 тис. т;
- моркви з 409 тис. т до 862 тис. т:
- буряку з 551 тис. т до 818 тис. т;
- гарбузів з 505 тис. т до 650 тис. т;
- кабачків з 577 тис. т до 619 тис. т:
- часнику з 83 тис. т до 212 тис. т;
- перцю солодкого та гіркого з 86 тис. т до 181 тис. т.
Водночас зростають обсяги експорту та імпорту. За останні 10 років (з 2010 по 2020 р) експорт у натуральному вимірі збільшився з 277 тис. т до 528 тис. т, а у грошовому — з 130 млн дол. США до 263 млн дол. США. За те ж десятиліття імпорт картоплі та овочів зріс з 214 тис. т до 516 тис. т., а у грошовому вимірі — з 119 млн дол. США до 167 млн дол. США. Причому останні 5 років спостерігається нарощування імпорту, який у 2020 р. у натуральному вимірі майже зрівнявся з експортом, а у грошовому — перевищив його.
За 30 років лише 7 областей (враховуючи окуповані) зменшили виробництво овочів та картоплі. Разом із цим територіально виробництво змістилося на Західну Україну.
Плоди, ягоди і баштанні
За 30 років посівні площі зменшилися на 63%, у 1990-1991 під ягоди, баштанні та інші плодові закладали 863,7 тис. га, то на сезон 2020 цей показник сягнув у 323, 0 тис. га. Це спричинило зменшення виробництва плодів та ягід на 30%, баштанних — на 38% (виробництво кавунів зменшилось з 463 тис. т до 400 тис. т), а винограду — на 66% (з 457 тис. т до 281 тис. т). Цікаво зауважити, що виробництво динь збільшилося на 61 тис т до 95 тис. т у 2020 році, тоді як у 1995 році вирощували лише 34 тис. т.
Виробництво яблук зросло за останні 15 років до 1 115 тис. т, порівняно з 1 046 тис. т у 1990 р. Серед зерняткових дерев зменшилось виробництво груш, яких у 1995 р вирощували 247 тис. т, а у 2020 — 152 тис. т. Також за цей час спостерігається тенденція до збільшення виробництва серед кісточкових дерев, наприклад, збільшилося вирощування вишень (з 154 тис. т до 175 тис. т), слив (з 153 тис. т до 173 тис. т), черешень (з 47 тис. т до 64 тис. т), проте зменшилось — абрикосів (з 97 тис. т до 70 тис. т). Серед ягідних культур також спостерігається позитивна тенденція збільшення виробництва.
Наразі імпорт перевищує експорт у кілька разів. Однак експорт українських плодів та ягід зростає останніми роками внаслідок збільшення попиту на зовнішньому ринку. Експорт плодів та ягід за останні10 років зріс з 977 тис. т до 988 тис. т у натуральному розмірі, а у грошовому — з 733 млн дол. США до 796 млн дол. США. Імпорт цих культур фіксували на рівні 214 тис. т у натуральному вимірі у 2010 році та 156 тис. т у 2020 році.
Регіональний розподіл виробництва цих культур зазнав помітних змін, адже відбулося зміщення виробництва з південно-східних областей у південно-західні.
Наталія Демчук, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
