Щоденник молодого агронома. Олександр Шевчук: «Я знав, куди я йду»
У мене батько агроном, але сім’я здивувала мене: відмовляли йти в агрономи. Мене хотіли відсторонити від цієї професії, та в них не вийшло.
Все почалося з підготовки до ЗНО. У школі я дуже добре знав і любив біологію та географію, загалом усі природничі науки, тому вирішив їх складати на випускних екзаменах. Склав добре, вступив на бюджетну форму навчання в Уманський національний університет садівництва (НУС, — ред.) на спеціальність «Агрономія».
Я працюю агрономом з 10 червня цього року, але навчаюся ще на індивідуальній формі навчання, на 4-му курсі. У нашій країні зараз у всіх навчальних закладах, особливо в аграрних, сільськогосподарських університетах, наявне недофінансування. Те, що зараз викладають у НУС, це на 20-30 років застаріла інформація. У моєму університеті викладачі діляться на три типи:
- Ті, кому за 60-70 років, і які не знають або не хочуть знати сучасну та актуальну інформацію про сучасний агрономічний світ. У них в голові колгосп.
- Ті, кому 22-25, вони учились у тих, кому за 70: такі викладачі також люблять розповідати про досвід 60-х і 70-х рр. минулого століття у агрономії, але вже розповідають її по-своєму;
- Ті, кому 30-40. Їх найменше, але вони найкращі професіонали, а викладають потрібне й актуальне. Частенько молодих спеціалістів, хто добре знається на своєму ділі, переманюють різноманітні агрокомпанії, фірми, котрі мають стосунок до агро, але вони самі не проти втекти з викладацької сфери.
Дослідження в університеті не можуть відбуватися на гідному рівні, бо на це просто немає коштів. 300 га орної землі, а обробляти її нічим, немає ґрунтообробної техніки. Люди, які закладають досліди в університетах, страждають. Нам треба вирішувати питання з фінансуванням і підвищувати кваліфікацію викладачів у навчальних закладах, піднімати їм зарплату, адже за такі гроші ніхто не має мотивації щось робити. Треба виправляти таку сумну ситуацію.
Зараз, наприклад, міжнародні компанії виробники тих же ЗЗР, більше вкладають в розвиток науки, аніж наша держава в університети.
60% знань з університету мені дійсно знадобилися в моїй роботі, а 40% — це та застаріла інформація, яка вже не актуальна і нікому не потрібна. Зараз насправді дуже багато молоді вступає у вищі навчальні заклади, щоби не забрали в армію або через те, що склав не найкраще ЗНО, а в Умань беруть всіх. Студенти, які не зацікавлені в навчанні, навряд чи стануть висококваліфікованими спеціалістами і фахівцями. Моє побажання до всіх: учіться!
Моя дипломна робота в університеті — по озимому ріпаку. Це наймаржинальніша, одна з найприбутковіших і найскладніших культур, її найважче виростити, але коли я з нею працюю, то цікавість переборює все.
Практику від університету проходив у Теплицькій філії ПрАТ «Зернопродукт МХП». Головний агроном Смілянець Сергій Васильович одразу допомагав мені адаптувати теоретичні знання, які я отримав в університеті, на практиці. Саме в цій компанії здобув колосальний багаж знань і нової інформації.
Протягом трьох місяців практики графік зазвичай однаковий. О 8-й годині в нас був наряд, там присутні всі: агрономи, інженерна служба, бригадири, директор філії. Кожен озвучував план робіт на день. Я був на практиці, коли тривав обмолот культур, тож мій день розпочинався з вологоміра на полі. Береш його в руки і нумо дивитись, чи вологе насіння. Якщо вологе, то чекаємо 30-40 хвилин, тоді знову за вологомір. І так до вечора молотимо, поки знову роса не впаде. Літо було критично спекотним цьогоріч, то коли молотили пшеницю, робочий день тривав до 21-22 години вечора. Але це було цікаво.
Одразу після університету в роботі найскладнішим для мене було звикнути до нових людей, це психологічно складно. Поки я всіх запам’ятав, звик до кожного, дізнався, хто яка людина. Агрономи одразу позитивно прийняли. Колектив у нас дружній, хороший.
Оскільки у моїй сім’ї вже є агроном, то домашня бібліотека майже повністю складається з професійної спеціалізованої літератури. Частину знань черпаємо з інтернету. Також встановлено додаток Latifundist.com, тому, як приходять сповіщення, зазвичай перечитую матеріал. А на офіс нам приходять різноманітні спеціалізовані журнали. Маємо можливість від компанії їздити по семінарах та виставках. Взимку в МХП («Миронівському хлібопродукті») планують навчання, тож уже чекаємо. Часто на пошту директору філії приходять запрошення на різноманітні тренінги, керівництво заохочує нас отримувати нові знання. На мою думку, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці, треба знати, що й кому казати — найголовніша навичка. Я працюю недавно в аграрній сфері, тому маю досить небагато практичних вмінь, але через рік-два я стану конкурентним фахівцем на цьому ринку. Буду працювати надалі в МХП («Миронівському хлібопродукті»), адже мені тут все подобається — і колектив, і той практичний досвід, який тут здобуваю.
Зараз, коли батьки бачать, що вже буде діло, то, звісно, підтримують мене в моєму виборі. У мене є внутрішнє бажання працювати і самовдосконалюватися — це головне.
Все попереду!
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.