АгроЕкспедиція Соя 2018. Житомирська область: Верлоцьке і Тірас 2007

Довга дорога в дюнах

«А навіщо у вас дороги піском посипають?» — за цим наївним питанням місцеві жителі часто визначають приїжджих. Дивимося під ноги і відразу розуміємо, про що йдеться. Це вам не чорнозем. І тут же виникає наступне питання — як же в такій «пустелі» можна вирощувати сою? Виявляється, можна, і навіть успішно.

Але перш ніж розповісти про технології, поділимося інформацією про те, що ми вже знаємо про Житомирську область.

• За даними Держстату, в 2017 р соєю в регіоні засіяли 151 тис. га, що на 9,1% більше, ніж в 2016 р. Область займає 5-е місце за площею посівів бобової в Україні.
• У минулому році регіон посів 2-е місце за виробництвом сої в Україні. Так, місцевим аграріям вдалося зібрати 355,7 тис. т бобової, що склало 9,1% від загальноукраїнського виробництва.
• Середня врожайність сої по регіону в 2017 р склала 2,4 т/га, що забезпечило Житомирщині 8-е місце у всеукраїнському рейтингу.
• У 2018 р під посіви сої в регіоні виділили 131,6 тис. га. Це на 14,7% менше, ніж в попередньому році. Область традиційно займає 5-е місце за посівними площами бобової в Україні.

Є ще й ряд специфічних особливостей даного регіону:

1. Витримана технологія — запорука врожаю. Хто провів оранку, хто закрив вологу ранньою весною, той і отримав дружні сходи.

«Соя в цьому році дуже специфічно себе показала в цілому по регіону. У різних господарствах вона різна. Той, хто зумів зберегти вологу в період висіву в першій декаді травня, коли було досить спекотно і не було дощів, отримав хороший результат», — зазначив представник «Бізон-Тех» Ігор Седляр.

2. Соя зростає і на піску. Піщані ґрунти з підвищеною кислотністю — не перешкода для вирощування сої. За 10 років місцеві аграрії методом проб і помилок, за рахунок сміливих експериментів навчилися успішно вирощувати цю «творчу» культуру і отримувати до 3 т/га сої на пісках.
3. Дуже пізні сходи. У цьому сезоні аграрії, що посіяли цю культуру 6 травня, отримали сходи тільки через 45 днів. Причиною такого пізнього «сходження насіння» став недолік вологи. Для себе ж агрономи Житомирської області підрахували, що найкращими термінами посіву сої тут є період з 5 по 25 травня. Але при цьому необхідно враховувати і наявність продуктивної вологи.
4. Кліщі не нападають. Останній раз цього шкідника тут бачили в 2015 р. Тому навіть в крайових обробках не було необхідності. Але при цьому в деяких господарствах були зафіксовані спалахи несправжньої борошнистої роси, пероноспорозу та септоріозу.

Верлоцьке

Перше підприємство, яке відвідала наша АгроЕкспедиційна група, досить молоде. Як розповів головний агроном «Верлоцького» Віктор Ковальчук, компанія знаходиться в перехідній зоні від Лісостепу до Полісся. Підприємство було створено в 2007 р. Починали свою діяльність з 150 га і одного трактора Т-150.

Сьогодні у розпорядженні агрофірми вже 1450 га землі, орендованої у 800 пайовиків і повноцінний парк техніки. Тваринництвом поки займатися не планують.

Основний напрямок діяльності — рослинництво. Перші спроби висівати ячмінь і озимий ріпак не увінчалися успіхом. Сьогодні на полях компанії вирощують озиму пшеницю (450 га), соняшник (350 га), сою (330 га), кукурудзу на зерно (220 га). Є також невеликі поля з гречкою (50 га) і вівсом. Сівозміна тут, як каже агроном, проходить «по-швидкому»: соя — соняшник — пшениця — кукурудза.

Крім того, в господарстві «Верлоцьке» є свої склади підлогового зберігання потужністю в 3-4 тис. т. Своєю сушарки немає, але в майбутньому планують побудувати. Розраховують, що працювати вона буде на пропані.

Нова і прибуткова

Соя в даному районі — культура, можна сказати, нова. Хоча на Житомирщині її почали вирощувати з середини «нульових». У «Верлоцькому» соївництвом впритул зайнялися в 2010-2011 рр. До цього, за словами агрономів, спроби були, але безуспішні. Вона весь час «йшла в сніг». У Житомирській області, зокрема в Радомишльському районі, найбільш рентабельною культурою є соняшник. Але так було не завжди. Два роки тому це почесне місце ще займала соя. Однак зі зменшенням кількості опадів їй довелося поступитися позиціями «квіткам сонця». Але при цьому вона все одно вважається однією з найприбутковіших культур. І площі під бобову, в порівнянні з минулим роком, збільшилися, витісняючи при цьому горох.

Щоб сою отримати, треба подвиг зробити

За словами головного агронома підприємства Віктора Ковальчука, сою тут виростити складно, тому що Полісся вже не є зоною достатнього зволоження. Наприклад, в цьому році сніг був 28 березня, а наступні опади у вигляді дощу випали тільки 15 червня. І починаючи з 27 квітня на термометрах було + 30- + 32°С. До того ж, сезон 2018 р виявився складним для аграріїв ще й тому, що сходи сої отримали тільки через півтора місяці після висіву. Де навесні на поля заходила дискова борона, ґрунт пересох. Через відсутність вологи у верхньому шарі на деяких ділянках соя зійшла, але засохла. Тому 60 га довелося переорати.

«Отримати сходи сої не завжди виходить. Є приклади в інших господарствах, коли посіяли сою, обробили раз гербіцидом, внесли 100 кг селітри, і отримали 2,7 т/га. Нам же тут треба подвиг зробити, щоб вийти на такий результат», — нарікає Віктор Ковальчук.

У «Верлоцькому» врожайність сої коливається від 1,9 т до 2,7 т. Рекордний показник доходив до 3,2 т. Що стосується витратної частини по даній бобовій, вона обходиться аграріям в 11-12 тис./га. Провівши нескладні математичні обчислення, віднявши витрати, з гектара можна отримати 8 тис. грн.

Обробіток ґрунту

Дослідити сою ми вирушили на невелике поле в 50 га. Попередником тут була озима пшениця. Навесні провели оранку, як тільки зійшов сніг, встигли закрити вологу. Потім виконали передпосівний обробіток ґрунту компактором Farmet Kompaktomat.

Сівба

На даному полі 12 травня сівалкою Macon був посіяний сорт Кофу з нормою висіву 600 тис./га на глибину 4 см з міжряддям 12 см.

Добрива

Під оранку і в передпосівний обробіток було внесено по 100 кг/га нітроамофоски 16:16:16. Посівний матеріал обробили інокулянтом ХіСтік (0,4 кг/120 кг). Використовували також мікроелементи дляпідживлення Nanovit Фосфорний.

Система захисту

Насіння обробляли препаратом Максим XL 035 FS и протруйником на основі імідаклоприду. При закритті вологи був внесений ґрунтовий гербіцид Стомп 330 (4,8 л/га).

В цілому для регіону фахівці радять вирощувати ранньостиглі сорти сої, які за 100 днів встигають пройти свій період вегетації. Найбільш популярними вважаються Кофу, Аполло, Аннушка і Тундра. Біологічний потенціал у даних сортів 5 т/га, але на практиці вони показували результат від 2 до 3,3 т/га. А ось для того, щоб домогтися максимального результату, на думку Ігоря Седляра, необхідно робити все за технологією. А ще навчитися викликати дощ, молитися і не грішити :-).

На даному полі сою приберуть орієнтовно до 20 вересня. За нашими оцінками, середня врожайність тут буде близько 3 т/га. Аграрії ж додали, що якщо наш прогноз підтвердиться, це буде дуже хороший результат.

Вже менше ніж за місяць можна буде дізнатися, чи виправдаються надії місцевих агрономів. А нам залишається побажати, щоб вони перевершили всі їхні очікування. Що ж, будемо прощатися. Попереду ще одне сільгосппідприємство.

Тірас 2007

Після обіду команду АгроЕкспедиції чекало одне з найменших за розмірами зембанку, але не за амбіціями, підприємств соєвого кроп-туру. Сімейне фермерське господарство «Тірас 2007» було засновано, як нам підказує Капітан Очевидність, в 2007 році. Заснував його батько нинішнього керівника підприємства, Руслана Присяжнюка.

Підприємство обробляє 800 га не надто родючих ґрунтів, здебільшого піщаних і кислих, при цьому показує непогані результати. В не найсприятливішому 2017 р пшениця показала тут врожайність в 5 т/га, соя — 1,8 т/га (хоча були сорти з врожайністю 2,5 т/га), жито — 2,5 т/га, олійна редька — 1 т/га. Останню в новому сезоні в сівозміні замінили гірчицею (20 га), а інші культури залишилися незмінними.

Також в господарстві вирощують картоплю, який зазвичай займає в структурі посівів 50-70 га. Від цієї культури тут не збираються відмовлятися ні в якому разі, адже з неї починали рослинницької бізнес.

«Це, скажімо так, дітище наше. Ми взяли землю і першою посадили картоплю. Всі говорять, що картопля — це другий хліб. Але, на мою думку, це — перший хліб, тому що його з'їдають більше, ніж хліба», — з посмішкою розповідає нам Руслан Присяжнюк.

За словами аграрія, саме соя, пшениця і картопля — три основні культури, які дозволяють господарству розвиватися і дають основну економіку. Втім, на них аграрії не зупиняються і постійно пробують вирощувати щось нове. Наприклад, в цьому році пробували сіяти ярий ріпак, але, за словами керівника «Тірас 2007», ця культура не дуже підходить для погодно-кліматичних умов Житомирського регіону. У найближчих планах посіяти озимий ріпак, як культуру, що приносить «швидкі» гроші. Також хочуть спробувати сіяти соняшник.

Урожай зберігають у підлогових складах об'ємом 1,5 тис. т. для зернових і в картоплесховищі на 700 т.

Що стосується техпарку, то він здебільшого все ще складається з вітчизняної техніки, але її кількість збільшувати не планують. Руслан Присяжнюк каже, що тепер буде брати виключно сільгосптехніку імпортного виробництва і навіть не думав користуватися програмою компенсації вартості вітчизняних агрегатів.

Наприклад, з тракторів зараз в господарстві придивляються до Massey Ferguson 7724. На даний же момент тракторний парк складається з МТЗ і ХТЗ. А ось для збирання врожаю підприємству доводиться користуватися орендованими комбайнами. У цьому році на землях «Тірас 2007» працював Massey Ferguson 7274.

З ґрунтообробної техніки підприємство використовує Farmet Kompaktomat, а також плуги і борони українського виробництва. Хоча мріють ще й про оборотний плуг, чизель, ще оддин компактор і дискову борону. З сівалок в господарстві є Maschio Gaspardo S-SC Maria, а з техніки для вирощування картоплі — саджалка і причіпний комбайн Grimme. Обприскувач — екзотичний для наших країв BBG.

Три сорти сої на одному полі

Соя в «Тірас 2007» з'явилася в 2012-13 роках. Вже на другий рік отримали врожайність в 2,3 т/га, і в наступні роки результати були приблизно на тому ж рівні. Найкритичнішим був 2015 рік, коли в господарстві зібрали 350-400 кг/га. Але Руслан Присяжнюк вирішив не зменшувати площу під культурою, оскільки вона йому дуже подобається. Більше того, аграрій не вважає цю культуру такою вже примхливою.

«Я примхливості у ній взагалі ніякої не бачу. Це, мабуть, одна з культур для найледачіших фермерів. Ріпак виростити набагато важче, оскільки він вимагає дуже багато інсектицидних та фунгіцидних обробок, там все чітко повинно бути за термінами. А соя часто «прощає» затримки саме за термінами», — ділиться з нами аграрій.

За його словами, собівартість вирощування сої коливається у них в межах 10 тис. грн/га.

Руслан Присяжнюк запропонував нам до огляду поле площею 46 га, на якому посіяні відразу три сорти бобової. Перші два представляють українську селекцію Мавка і Анастасія. Третій же — сорт Галлек німецької фірми DSV. Технологія на всіх сортах застосовувалася однакова, але якщо «аборигени» вже знаходяться в стадії. близькій до дозрівання, то «німець» все ще радує око зеленими вегетуючими посівами. Втім, перед десикацією усі рівні, і прибирати поле будуть одночасно.

Обробіток ґрунту

Попередником на даному полі виступила озима пшениця. Була проведена весняна оранка на 25 см (восени провести не встигли), а після — виконали передпосівну підготовку ґрунту за допомогою Farmet Kompaktomat.

Сівба

Сівбу провели 18 травня. Мавку сіяли з нормами висіву 600 тис./га і 500 тис./га, Анастасію — 750 тис./га, а Галлек — 550 тис./га. Висів проводили сівалкою Maschio Gaspardo S-SC Maria з міжряддям 28 см на глибину 6 см. Таку глибину вибрали через брак вологи. Після сівби по полю пройшлися котками для отримання дружних сходів.

Система добрив

Під сівбу вносили 100 кг/га діамофоски, а в фазі бутонізації — 100 кг/га селітри. Також сою підгодували мікроелементами: бор — 1 л/га, молібден — 0,05 г/га, сульфат магнію — двічі по 3 кг/га і 4 кг/га, сірку з магнієм, а також гумати 100 г/га. Плюс Фульвітал в нормі 0,15 кг/га і карбамід 3-4 кг/га.

Система захисту

Перед висівом насіння обробили фунгіцидом Максим XL 035 FS 1 л/т і інсектицидом Сідопрід 0,5 л/т. Також використовували інокулянт на торф'яній основі.

Першу обробку провели гербіцидами Зенкор 70 WG 0,4 л/га і Пропоніт 720 1 л/га з використанням прилипача Мультимайстер. Від дводольних бур'янів вносили Базагран1,8 л/га з Хармоні 5 г/га і Тренд 1%, а проти злакових — Пантера 1,9 л/га.

«Пантера була внесена в нормі 1,8-1,9 л/га в зв'язку з тим, що «пропустили» однорічні злакові, зокрема, це було куряче просо. Воно було у великій фазі, вже місцями викидало колос. Прийняли рішення внести 1,9 л/га, щоб Пантера спрацювала якісно і, як ви бачите, на полі курячого проса не знайдете», — пояснює Руслан Присяжнюк.

Щоб попередити розвиток хвороб, зокрема склеротиніозу, була проведена обробка фунгіцидом Абакус в нормі 1,4 л/га.

Захист від кліща не проводили, оскільки його на полях підприємства перший і останній раз бачили в 2015 році.

Резюме

Руслан Присяжнюк планує отримати з цього поля 2-2,5 т/га. Що ж, бункер покаже. Представник Credit Agricole Bank Олександр Бондар зазначив, що з в кожному з відвіданих регіонів і господарств грунтово-кліматичні умови дуже відрізняються, що відбивається і на філософії вирощування сої.

«У «Тірас 2007» піщані ґрунти з великою кислотністю., Тому господарство підбирає різне насіння, починаючи від вітчизняної селекції, а також і більш сучасні інтенсивні сорти зарубіжної селекції. Аграрії постійно адаптуються, підбирають різні системи добрив, препарати, щоб отримати оптимальний урожай. І навіть за витрат менше середніх, в цілому по сої, в господарстві отримують досить непогану рентабельність даної культури», — оцінює роботу господарства Олександр Бондар.

Ми прощаємося з Житомирщиною та вирушаємо на святкове перезавантаження, щоб вже в понеділок виїхати в поля Черкаської області на фінальну частину нашого кроп-туру.