Як отримати максимальний урожай пшениці з No-till — досвід

Компанія «Агро-Союз» вже майже 30 років працює на агроринку України, вивчаючи та впроваджуючи новітні технології у сільському господарстві. Однією з таких технологій колись стала No-till, яку нині підприємство вдало застосовує.

10 років тому, зізнаються в компанії, пшениці вдавалося отримувати щонайбільше 5 т/га. Мова саме про озиму пшеницю. У результаті була поставлена ціль — збирати 10 т/га. Для того, щоб наблизитися до таких цифр, працювали не один рік, переймали іноземну практику, вивчали досвід господарств, які досягли в цьому успіху.

Починалось все із 300 га. Перша закладка пшениці за No-till проводилась у 2009 році. Проект було названо «Топ-100», тобто, отримання 100 ц/га.

«Коли намагаєшся досягти певного результату, «стрибнути вище голови», часто застосовуєш нові елементи технології, зокрема регулятори росту, живлення тощо. Варто звернути особливу увагу на внесення азоту: його дозу, фазу, в яку добриво вноситься, кількість вологи», — зауважує Олена Дудкіна, агроном-технолог компанії.

9 років потому, максимум, який господарство змогло отримати — 9 т/га. Десяти тонн поки не вдалося досягти.

Отримання максимального результату, на думку представника компанії, економічно невигідно. Перевищуючи урожайність 6,5 т/га, рентабельність знижується. Передусім, це додаткові витрати на засоби захисту, тим більше, що обробіток площі має проводитися не один раз. Адже збільшуються дози добрив зокрема та їхні об’єми загалом.

Успіх підприємства, отримання ним високого урожаю залежить від кожної деталі технологічного процесу:

• правильний вибір поля;
• підбір доцільних сортів, які відгукуються на добрива;
• обрання найбільш прийнятних засобів захисту рослин із чітко продуманими діючими речовинами. Крім того, важливим моментом є вибір правильної форми азоту для підживлення.

Особливе значення має фаза культури під час внесення препаратів для підживлення. Іншими словами, період, коли рослини пшениці можуть споживати більше азоту, та коли культура формує врожай. Є певні фази, які формують елементи урожайності. Якщо говорити про кущення, то пшениця створює велику кількість бокових пагонів. А кожен пагін — це потенційний колос, доти, поки рослина не вирішить викинути його.

Наступна фаза — вихід у трубку. У цей момент визначається величина колосу й кількість рядів колосків. Це залежить від надання живлення азотним добривом саме під час трубкування.

Далі — фаза прапорцевого листка. Вона є дуже відповідальною. Саме тоді в кожному колоску з’являються квіточки, а в них утворюються зернятка.

«Ми звикли бачити в кожному колоску 3 зерна, рідше — 5. Я цього літа бачила навіть 9 зернят. Саме в цей момент визначається потенціал культури. Кажуть, що вона може підвищити урожайність приблизно на 25%. На жаль, тривалість цієї фази всього 5—6 днів, залежно від сонця і вологозабезпечення. Потрібно встигнути в цей період підживити потенційно найсильніші поля. Адже ставка робиться саме на них», — розповідає пані Олена.

Варто не забувати про строки внесення добрив. Якщо певна фаза наступила сьогодні, й триватиме 3—4 дні, потрібно в перший же день почати роботу, адже якщо вносити в останні години етапу, відповідно, особливих результатів очікувати не варто. А у міжфазний період внесення добрива й зовсім не є ефективним.

Після фази прапорця виходить колос, починається цвітіння — і тоді взагалі нераціональним є внесення того чи іншого добрива, бо в цей момент рослина не формує урожай. Тоді в її завдання — розкрити квіточки, запліднити їх і почати налив. Як тільки процес почався, є можливість іще трохи додати урожайності. У час, коли починається молочна та молочно-воскова стиглість, можна дещо збільшити масу зерна, підкоригувавши ситуацію азотом.

Норми добрив надзвичайно залежать від задуманого урожаю. Якщо говорити про 10 т/га, то вважається доцільним внести 200 кг/га, з азотом як діючою речовиною. Але це максимальні цифри. На ділі, залежно від часу внесення, стану рослин, погодних умов, кількості вологи, поєднання препаратів та іншого, план завжди коригується в менший бік. Але це не говорить про те, що урожайність напряму залежить від цих показників.

Щодо використання фосфору: на кожну бажану тонну урожаю йшло 15 кг діючої речовини. Але в будь-якому разі кількість цього добрива залежить від складу ґрунтів. На площах описуваного господарства переважає суглинок, який має достатній рівень фосфору, кількість якого, тим не менш, треба регулювати.

Аrтивні структуровані ґрунти, в яких розвинена мікориза, як правило, мають низьку потребу в додаткових фосфорних добривах, тому що вся система налагоджена на саморозфіксацію, якщо, знову ж таки, мова про суглинки.  

Глинисті та суглинисті ґрунти мають величезний запас поживних речовин фосфоруй калію, просто вони знаходяться у важкодоступному стані, дістати їх рослина може за допомогою мікоризи, сапрофітних мікроорганізмів і грибів. Завдання агронома — або допомогти, або не заважати природним процесам.

На підприємстві зараз вноситься фосфор у дуже маленькій кількості — 30—50 кг/га фізичної ваги амофоски і діамофоски, навіть не діючої речовини.

Іноді спостерігається, що великі дози фосфорних добрив приводять до зниження врожайності. Судячи з усього, відбувається пригнічення активності ґрунту. За таких умов важлива вологість ґрунту. Коли вологість зростає, можна давати велику дозу добрив, та щойно знижується — відбувається або зменшення дози, або повна відмова від фосфорних добрив. Неодноразово було помічено такий ефект, і в результаті виявлено, що ортофосфорна кислота, яку рослина споживає своїм корінням, є потужним підсушувачем не тільки на посівах культурних рослин, а й на посівах сидеральних культур.

У середині літа на полях компанії для експерименту були посіяні сидерати із фосфорним добривом і без нього. І що цікаво, рослини без внесення фосфору були активнішими й потужнішими, ніж ті, що з добривом. Саме воно забрало на себе частину вологи, яка й так у дефіциті. Тому важливо постійно спостерігати за прогнозом погоди та моніторити появу вологи.

При отриманні великих урожаїв пшениці, як правило, вносяться великі об’єми добрив, засобів захисту і, зазвичай, це — бакові суміші. Коли створюється ця суміш, варто розуміти, що обрані препарати повинні бути змішуваними й попередньо перевіряти цю можливість. У жоднму разі не допускати розшаровування чи осідань, дотримуватися відповідної температури води й навколишнього середовища. А також вносити бакові суміші й окремі добрива у чітко визначені терміни.

За матеріалами No-tiller.