«Собаче життя», або три приводи для оптимізму агронома
А у агронома завжди не всі вдома… Бо агроном же зазвичай живе у полі, а з родиною бачиться хіба що на Новий рік та на Великдень. Він якогось жука кузьку чи ріпакового трача «у обличчя» знає краще, ніж власних дітей, бо бачить набагато частіше. При всьому цьому агроном своїм життям майже завжди задоволений. Бо вирощувати з маленької насінини цілу потужну рослину, робити з зернятка диво — це заворожує. І поганий той агроном, який не любить землю та не любить працю на ній, але такі у агрономах надовго й не затримуються.
І ось минає ще один рік. Ще один рік «битви за урожай», як полюбляли говорити за часів колгоспів, ще один рік сумнівів, шукань та сподівань. Ми пережили цей рік разом із вами — поряд, на відстані витягнутої руки. Ми вболівали за ваші успіхи, сумували, коли чули про якісь невдачі, щиро бажали вам гарних урожаїв та разом з вами вивчали останні тенденції аграрного ринку. Тепер вже час виходити на наступний рівень, адже «агрорік-2017» вже пройдений етап і усі ми з надією та оптимізмом дивимось у майбутнє.
А приводів для оптимізму у нас з вами аж цілих три! А можливо й набагато більше, але ж не будемо ми перелічувати геть усе?
По-перше, які б там перепони не стояли на шляху в агровиробника, він вперто та упевнено продовжує свою справу і вирощує-вирощує-вирощує, бо не може зупинитися, хоч би там що. І це дає нам усім надію на майбутнє, адже саме без наших аграріїв, без їхньої копіткої праці країні було б дуже непереливки. А агроном — а що агроном? Жінці натякнув, що побіг до коханки, коханці сказав, що йде до жінки, а сам — на поле, фітосанітарний стан посівів перевіряти. Жінкам-агрономам тут легше: дітям носи втерла, чоловікові борщ видала і гуляй хоч до ранку: посіви досліджуй чи там добрива внось. Ніхто й слова кривого не скаже, доки борщ вдома не закінчиться.
По-друге, наші співвітчизники — то такі цікаві люди, що навіть у пеклі будуть скаржитись, що їм холодно. Навколишні умови їх ніколи повністю не задовольняють, але при цьому, скаржачись і лаючись крізь зуби, вони примудряються робити свою справу, і робити її добре. Тож поремствують на посухи, глобальне потепління і скупі літні дощі, та й далі сіють і збирають. А що, як дощу вчасно не було, то тепер і хліба не їсти, чи, боронь Боже, горілки не пити? А спирт же ж із пшениці та кукурудзи роблять… Тому хочеш чи ні, а йди і вирощуй.
По-третє, рік наступає не просто собі новий, а рік Жовтої Собаки за китайським календарем. Тож і жити цього року будемо по-собачому: тричі на день кашу з м’ясом їсти, а вночі бігати гуляти, де заманеться. Ну як за таких умов не набратися ентузіазму та гарно не працювати? Тільки, шановні агрономи, заздалегідь попередьте своїх дружин або чоловіків, що то ви не самі придумали такий спосіб життя, то у гороскопі написано, значить, доля така… Інакше можна й сковорідкою між очей зайвий раз отримати, а воно нам треба?
Тож, як бачите, у майбутнє ми можемо дивитися з оптимізмом, а у новий рік переходити із впевненістю, що все буде добре. Адже наші люди – найкращі та найвинахідливіші, і з будь-якої ситуації знайдуть не лише вихід, а й привід посміятись. А тому — з Новим роком та новим щастям!
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
