Збитки для всіх: чому в Україні досі продають та купують фальсифіковане насіння?

Про існування фальсифікату відомо всім — і аграріям, і державі

Наприклад, очікується, що буде засіяно понад 5 млн га соняшника і 4 млн га — кукурудзи. Втім, дивлячись на реальні показники виробництва, яке зменшується 2-й рік поспіль, та реалізації ліцензійного насіння, можна припустити, що продажі покриють зовсім інші цифри: приблизно 4 млн га — для соняшника і 3 млн га — для кукурудзи. І це тільки ключові культури.

Читати по темі: Сірий ринок насіння в Україні сягає 20%

Звісно, частину розходжень у цифрах можна «списати» на певну кількість фермерів-одноосібників, які мають у своєму розпорядженні 1-2 га землі, або тих, хто працює за готівку, ніде не звітуючись. Проте загалом угіддя таких аграріїв не вимірюється мільйонами гектарів. Отже, справа — в системному та масштабному використанні нелегального насіння. 

Чим це загрожує? 

Використовуючи насіння від виробника або дистриб'ютора, яких неможливо відстежити, ми ризикуємо втратити позиції на світовому ринку агропродукції. Партнери не хочуть купувати продукт невідомого походження. Світова практика вимагає відкритості та чіткої документації. Без цього доступ до світових ринків буде закрито, а трейдери, які готові будуть взяти  зерно без документів по ланцюгу поставки, запропонують за нього значно меншу ціну.  

З іншого боку, нелегальне (фальсифікат) -– це неможливість спрогнозувати урожай по якості, та погіршення врожайності. В українських аграріїв часто виходить так, що навіть за сприятливих кліматичних умов середній показник їх врожаю не відрізняється від врожаю, скажімо, британських фермерів, які працюють за гірших погодних умов, і їх площа посівів значно менша.

Через контрафакт ми втрачаємо обсяги та потенціал, натомість отримуємо виснажені ґрунти. При цьому контролювати якість фальсифікованого насіння, хвороби, вплив на середовище провокує використання таких же ззр та ін.

Фальсифікат важко відстежити

Сьогодні придбати контрафакт можна без особливих перешкод — достатньо пошукати оголошення у Viber,  Telegram, закритих і відкритих групах Facebook. Соцмережі розширили можливості недобросовісних продавців, яким аграрії стабільно несуть кошти. Попит породжує пропозицію — головний закон ринку працює. За цією логікою, якби фермери не купували контрафактне насіння — його б і не продавали. Але вони купують.

Головна причина — неліцензоване, нелегальне насіння дешевше, економія — орієнтовно до 20%. Це насіння теж сходить, щоправда, його якість чи потенціал — це вже зовсім інша справа. А те, що врожайність буде значно менше заявленої — ризики та проблеми самих аграріїв. 

Недобросовісні постачальники маскують підробки під справжні марки насіння, пакують їх у фірмові мішки, продають з нібито офіційних інтернет-магазинів великих компаній. Своєю чергою, фермери, що викрили підробку, дуже рідко звертаються до правоохоронних органів, а до суду справа доходить лише в поодиноких випадках.

Натомість в ЄС простежуваність кожної ланки має бути зрозуміла і повністю задокументована. Там аграрій завжди має офіційні папери, в якого дистриб’ютора він придбав насіння, той — показує контакти й документи власника чи виробника, чиї інтереси представляє. 

Та головне у цьому процесі — відповідальність кожної ланки. Аграрій не може безкарно використовувати контрафактне насіння. Якщо таке станеться — будуть серйозні репутаційні втрати та своєрідне “клеймо фальсифікату” для фермера, занесене в усі можливі реєстри США та ЄС.  

Читати по темі: Потреба у фахівцях з насінництва щороку зростає — Григоренко

Україна має потенціал витіснити підсанкційну росію з європейського ринку насінництва

Оновлення законодавства у сфері насінництва та прав на сорти рослин: що змінилося, та як це впливає на спроможність галузі

Водночас зрозуміти українських фермерів, що прагнуть купити дешевше, нескладно. Адже сьогодні всі намагаються мінімізувати втрати й витрати. Країна перебуває у стані повномасштабної війни, тож в деяких регіонах (особливо прифронтових) господарства просто не можуть бути впевненими, чи вдасться їм потім зібрати врожай і чи залишиться та ж площа посіву. Враховуючи всі ці фактори, вводити санкції для тих, хто  купує фальсифіковане насіння, сьогодні неможливо.  

Можливі механізми регулювання

Один із варіантів рішення — запровадити обов’язкове декларування, коли аграрій у своїй звітності має вказувати назви сортів і гібридів, зазначати дистриб’ютора та виробника. Такий механізм наразі не працює. Держпродспоживслужба вже має план перевірок на 2025 рік, і для насіннєвих компаній в тому числі. Але її представники не можуть перевірити тих, хто працює нелегально, через те, що вони не декларують своєї діяльності щодо насіння. Своєю чергою, Мінагрополітики встановлює правила гри, а от контроль за дотриманням — не їхня відповідальність. 

З позитивного: в кінці 2024 року Верховною Радою були ухвалені зміни до закону України "Про державне регулювання сфери захисту рослин". Вводиться в дію так званий паспорт рослин, що має забезпечити повну простежуваність продукції на кожному етапі її переміщення. Незалежно від того, чи змінюється власник, кожен ланцюжок переміщень буде відстежуватись, вести облік того, звідки та з чого береться продукція і всі її складники. Серед прийнятих норм – тепер на маркуванні насіння обов'язково зазначати як назву препаративної форми, так і діючу речовину, якщо насіння було протруєне. 

Головні агроновини України та світу

Головні агроновини України та світу

З приводу інших змін: наприкінці грудня вступили у дію одразу  два оновлених порядки маркування і пакування насіння та садивного матеріалу. Ключове – окремо є порядок маркування і пакування насіння, окремо – порядок маркування садивного матеріалу. Це точкові дії, що відповідають вимогам Європейського Союзу та покликані врегулювати питання фальсифікації насіння та садивного матеріалу в Україні. 

Втім, в законі поки не йдеться про запобігання нелегального обігу і використання аграріями фальсифікованого насіння. Фактично це одностороння регуляція. Для того, щоб покращити ситуацію, потрібні механізми, спрямовані не тільки на виробників агропродукції, а й на дистриб’юторів. Потрібно аналізувати увесь наявний ринок, легальний і нелегальний, аби зрозуміти, звідки це насіння і садивні матеріали потрапляють в пропозицію і як їх продають аграріям.   

Крім законодавчих ініціатив, сьогодні особливо важливо проводити просвітницькі та інформаційні програми на всіх рівнях, починаючи від сільських рад, які б закликали фермерів користуватися реєстрами, перевіряти сертифікати насіння, аналізувати маркування, пакування, торговельну марку, щоб не потрапити до шахраїв. 

Всім важливо розуміти, що використання фальсифікату — це не економія, а значні витрати у вигляді недобору врожаю і погіршення потенціалу посівних площ, реальний ризик втратити чималі інвестиції, змарнувати свій час і зусилля. Надто висока ціна у війну, чи не так?

Сюзанна Григоренко, виконавча директорка «Насіннєва асоціація України»