Діана Бочарова: Люблю ріпак. Досить складна у вирощуванні культура, тим і приваблює

Тому наша журналістка Алла Гусарова у Діани Бочарової, агрономки ФГ «Фортуна» з Харківщини, спитала просто:

SuperAgronom.com: Діано, розкажіть, як прийшло рішення пов’язати свою долю з сільським господарством?

Діана Бочарова: По суті, в агро я все своє свідоме життя. Бо у мене така сім'я: дід був агрономом, дядько фермерує, батько теж землею займається. І попри те, що у школу я ходила в місті (Хмельницькому, — ред.), усі канікули, вихідні, коли випадала будь-яка можливість — мчала в село. Бо там було дуже цікаво, сільськогосподарські роботи мене приваблювали. Хоча, як не дивно, уся родина чомусь відмовляла від такого вибору. Та ще у 7-му класі я вже вирішила — бачу себе лише в агросфері й усім казала, що піду вчитись на агронома.

SuperAgronom.com: Де ви здобували освіту?

Діана Бочарова: Після дев'ятого класу вступила до коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету (так він тоді називався) в Кам’янці-Подільському. Не тому, що не «тягнула школу» чи там грошей не було, а просто не бачила сенсу витрачати два роки на шкільне навчання, якщо можна було вже опановувати професію.

Але після другого курсу коледжу вже вступила до самого Подільського державного університету (наразі він так називається). Зараз навчаюсь у магістратурі — вже останній рік. А паралельно працюю в родинному бізнесі.

Хоча свій шлях в агро розпочинала в одному з аграрних освітніх онлайн-ресурсів. Потім одружилась, переїхала на Харківщину, де в чоловіка є господарство, і тепер господарюємо разом. А до того ще трохи допомагала батькові, з яким розпочали було займатись овочівництвом — вирощувати цибулю, доки я не переїхала на Харківщину. Тож, напевно, якби доля не звела мене з моїм чоловіком, то в мене тепер було якесь власне овочеве господарство.

SuperAgronom.com: Ви до того ж майже два роки ведете свій TikTok. Розповідаєте про польові будні, а також висловлюєте деякі свої агрономічні міркування. Чому вирішили ще й блогером стати?

Діана Бочарова: Ще працюючи в освітньому ресурсі я час від часу писала сценарії для роликів, тож трохи зрозуміла «як це працює». Потім тривалий період була перерва, але в тому ж TikTok мені іноді «підтягувало» різні рекомендації з аграрними відео. І часто я не могла дивитись, як деякі блогери просто наживаються на фермерах. «Напарюють» в таких роликах неякісні продукти чи дають непрофесійні рекомендації. Й мені захотілось поділитись власними поглядами. Але мій TikTok не будується на тому, щоб комусь щось довести. Я передусім показую, чим я живу, як працюю, з чим стикаюся. І коли я бачу, що це людям цікаво, то мені насправді приємно. Хочеться бути корисною для колег. Не маю ніяких інтеграцій, нічого не продаю — просто висловлюю свою думку.

Читати також: Як сучасний агроном приймає рішення: Вадим Шпітун про адаптивне землеробство, урожайність і економіку вирощування

SuperAgronom.com: Розкажіть про ваше господарство. Скільки гектарів обробляєте, що вирощуєте?

Діана Бочарова: Маємо 2000 га землі в Чугуївському районі, це Харківська область. Вирощуємо кукурудзу, соняшник, пшеницю і ріпак. Це традиційно, але щодо наступного сезону поки що не впевнені, чи залишиться такий набір культур. Все залежатиме від ситуації на ринку. А поки десь на 10-15% площ сіємо озимий ріпак, а решта — приблизно порівну між іншими трьома культурами.

SuperAgronom.com: Яким був сезон 2026 у вашому регіоні?

Діана Бочарова: Цей рік у плані погодних умов нас дуже навіть радував. Стабільно проходили опади, у нас не було сильних весняних заморозків, хоча вони вже стали звичайним явищем у попередні роки. Та й зима була досить непоганою для посівів озимих. Фактично погодні умови позитивно вплинули на врожайності усіх культур. Хоча, як правило, якщо для якоїсь умови сприятливі в сезоні, то якась інша страждає. Як то кажуть: «одне сипе, інше не сипе». В поточному ж році у нас всі чотири культури показують хорошу урожайність. Інша річ, що ця урожайність не компенсує відсутність ціни… Толку з того тоннажу, якщо воно нічого не коштує...

SuperAgronom.com: А які для вас хороші показники по врожайності?

Діана Бочарова: Наприклад, на деяких полях пшениця давала понад 6 т/га. Хто працює на сході України, той зрозуміє, що це дуже хороший результат. Отримали його і завдяки тому, опадів цьогоріч було предостатньо. Плюс ми її добре підживили, і сіяли без зменшення норм добрив. Наче знали, що буде погода хороша для урожайності.

Ріпак також показав дуже хороші результати — середня урожайність у нас вийшла приблизно 3,4 т/га. Хоч, можливо, десь у західних областях це звичайний, нормальний показник. Для Харківщини — це просто шикарна цифра.

SuperAgronom.com: Що показує кукурудза?

Діана Бочарова: Стосовно кукурудзи, то ми, до речі, починали її посівну в останніх числах квітня. Всі крутили пальцем біля скроні, мовляв, це ще рано, вимерзне (власне, така історія була кожного року). Але в нас «чуйка» була. Й нічого не вимерзло.
Першими сіяли гібриди ДКС і врожайність стартує від 7,3 т/га. Збирали сухою у вересні, з вологістю 13,1%, що надзвичайно важливо при сьогоднішніх цінах на дизель.

SuperAgronom.com: Крім ціни на урожай, багато аграріїв зіткнулись іще з проблемою збуту. Тим більше, що ваше господарство розташоване фактично у прифронтовому регіоні.

Діана Бочарова: Так, на сьогодні від господарства до лінії бойових дій десь кілометрів 20. І ми відчуваємо на собі її присутність. Цього року зі збутом насправді величезна проблема. По-перше, не просто в логістиці, бо ми ж не будемо продавати одразу з поля, зерно все одно треба довести до товарного вигляду. А в нас тут не раз були прильоти, і залишився лише один склад. Тобто 2 тис. га і 4 культури, а склад — один. То чи ж можливо в такій ситуації зібрати урожай, сісти і чекати ціни? Зрозуміло, що ні.

Ми і жнива не можемо нормально проводити. Добре, що погода дозволяла — зібрали певний обсяг, склад засипали. Дочекались, поки приїдуть машини й заберуть збіжжя, і знову продовжуємо молотити.

Вже не кажучи про те, що знайти перевізника, який би погодився їхати до нас у прифронтовий регіон, — це ще той «квест». Частина просто відмовляються їхати, навіть за великі гроші. А ті що погоджуються, то значно піднімають тариф. Мало того, що дизель дорожче, і тарифи на перевезення й так вищі через це, то ще й за рахунок того, що ми прифронтові, ми додатково платимо, можна сказати, за страховку логістичної компанії. Тобто ми просто заручники ситуації.

Читати також: Сергій Літовченко: Ми не можемо вирощувати культури, які хочемо. В прифронтовій області важливий швидкий обіг коштів

SuperAgronom.com: Далеко доводиться везти урожай?

Діана Бочарова: По-різному. Пшеницю возили на елеватор у Харківській області, а соняшник возимо на Кропивницький.

SuperAgronom.com: Щодо соняшнику. Ми вже писали про те, що цьогоріч у деяких регіонах проблема з якістю врожаю. І по олійності, і по кислотному числу. Яка у вас ситуація?

Діана Бочарова: У нас із кислотним числом питань нема. Олійність на рівні 48-49%, загалом, теж нормально. Натура могла б бути справді кращою, порівняно з минулими роками. Але треба врахувати умови.

SuperAgronom.com: Ви наче казали, що погода була сприятлива, зокрема вологи було достатньо.

Діана Бочарова: Мова про інше. Я поясню. Коли ми готувалися до цього сезону, замовили усе необхідне ще в грудні 2025 року. І добрива, і захист — усе отримали в повному обсязі. Тоді ситуація була в нас значно спокійнішою. Але потім, коли розпочалась посівна, усе посіяли, але від технології відійшли і вносили не все із запланованого. Бо вже не розуміли, що буде з лінією фронту і чи взагалі зможемо зібрати урожай.

Тому на окремих полях є моменти, які можна було допрацювати, але з урахуванням наявної ситуації закрили очі на деякі проблеми. На полях, що подалі від фронту, технології дотримались, а на ближчих працювали лише гербіцидом.

Читати також: Чи може залишитись соняшник зимувати в полі? На вагах ціна та ризики

Також під той же соняшник основні добрива внесли, але коли настав час вносити мікродобрива, той же бор, то ми його не вносили. Хоч і закупили його заздалегідь, але були сумніви, чи не виявляться зрештою ці затрати марними. Тож загалом результат міг бути кращий, якби не обставини.

SuperAgronom.com: А який обробіток ґрунту ви практикуєте? Чи не плануєте і тут мінімізувати витрати? Одне з ваших відео в TikTok було присвячено темі «за» і «проти» no-till.

Діана Бочарова: Якщо склалося враження, що я супротивник no-till, то це не так. І взагалі до жодної системи обробітку ґрунту не ставлюсь кардинально негативно. Я просто проти того, щоб усім нав'язували одне й те саме. Пам’ятаю, у 2024 році у нас на Харківщині був суперзасушливий сезон. За весь рік (не за вегетацію, наголошую) випало 165 мм продуктивних опадів. Це просто нічого навіть для такої зони. Але ми посіяли ріпак по оранці. Пройшлись плугом, одразу в два сліди культиватором закрили вологу. І в той же або на наступний день зайшла сівалка. І якраз цієї вологи, навіть за умови відсутності опадів, вистачило для того, щоб отримати якісні сходи.  Хоч багато хто казав, мовляв, оранка для ріпаку це дорого, і сходи отримати після плуга складно, якщо хоч трохи сівалка не сіє нормально. Тим не менше, ріпак у нас не лише добре зійшов, а й результат дав добрий.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

А у 2025 році як експеримент посіяли ріпак і під оранку, і прямим посівом. Коли проаналізували результати, то вийшло, що по класиці вони були кращі.

При тому, що по оранці витрати на гектар вищі. Але коли порахувати, скільки ми зібрали ріпаку по тій і по тій технології, продавши, зрозуміло, за однаковою ціною, то виходить навпаки. За рахунок того, що на площах із прямим посівом урожайність була менша, а там ще й на систему захисту витрати вищі. Бо тут було більше проблем і зі шкідниками, і з хворобами, і зрозуміло, з бур’янами. Тож і внесень препаратів було більше. Відповідно й маржинальність нижча.

Втім, під урожай 2027, через ту ж невизначеність ситуації, ми знову посіяли ріпак прямим посівом, щоб зменшити витрати на обробіток. Бо не зрозуміло, чи зможемо його зібрати наступного року.

SuperAgronom.com: Отже, озимий ріпак у структурі посівів сезону 2027 буде. А озима пшениця?

Діана Бочарова: От пшеницю не сіяли. Не тому, що на неї ціни немає, як багато хто аргументує. Якось би баланс уже звели. Пшеницю зовсім не сіяли виключно через воєнну ситуацію. Нехай би там і дизель був по 150 грн, але якби над головою нічого б не літало, то ми все одно орали б під ріпак і пшеницю посіяли б. Та постійна загроза FPV не дає можливості працювати нормально. Ми взагалі дивуємось, як цього року у нас пшениця не погоріла, при тому, що на полях уже падали дрони.

SuperAgronom.com: У вас сімейний бізнес. Тобто ваш чоловік як директор, а ви як агроном?

Діана Бочарова: Загалом сівозміна у нас стала — вирощуємо постійно 4 згадані культури. Уся агрономічна відповідальність лежить на мені. Саме я приймаю агрономічні рішення: складаю технологію вирощування, обираю насіння, добрива, препарати та вирішую, де й коли їх застосовувати. А вже з Миколою як керівником господарства ми погоджуємо загальний підхід і бюджет на реалізацію цих рішень. Тут у нас звичайний діловий процес.

Діана Бочарова

 SuperAgronom.com: Якщо говорити про економію ресурсів, на чому саме ви б точно не економили?

Діана Бочарова: На насінні точно не варто економити. Розумію, якщо беремо якісний посівний матеріал, то від нього й можна очікувати хороший результат і спрямовувати решту елементів технології на цей результат. Нехай не ображаються вітчизняні селекціонери, але українського соняшнику для мене немає. Ми сіємо лише міжнаціональні бренди – Pioneer, Limagrain, Syngenta. Хоч на сингентівській Сурелі у нас цьогоріч є вовчок, але, наскільки мені відомо, то у всіх в поточному сезоні така проблема на цьому гібриді, якась аномальна ситуація. Однак у нашому господарстві був досвід – сіяли і промислові посіви, і випробувальні ділянки, і в посушливих умовах, і в кращих, але вітчизняна селекція результатів не давала.

По кукурудзі також сіємо переважно Pioneer та ДКС. Ріпак знову ж таки Pioneer та Limagrain.

Щодо пшениці, то минулого року ми були купили гарне насіння у Limagrain, ЛГ Керамік. Він показав цьогоріч один з найкращих результатів, тож залишили частину врожаю собі на насіння. Але, як я вже казала, пшеницю озиму під урожай наступного року ми просто не посіяли. Тож так і лежить на складі…

Щодо ЗЗР, то вважаю за краще застосовувати оригінальні препарати, хоча ми подекуди використовуємо й генерики, залежно від умов, націленості на результат, наскільки гостра проблема, яку препарат вирішує чи від потреби в економії. Рішення приймаємо по ситуації.

SuperAgronom.com: Традиційно ми агрономам задаємо запитання, чи є у них улюблена культура. Ви маєте таку?

Діана Бочарова: Мені дуже подобається ріпак. Я просто «кайфую» спостерігати, як він росте. Взагалі ця культура сама по собі складна. Це загальновідомо. Навіть на початку навчання на агронома одна з наших викладачок так і казала: «Запам'ятайте, хто не вміє вирощувати ріпак, той не агроном». І в мене відтоді така мета постала: треба виростити класний ріпак, і тоді я стану не скажу, що найкращим, але хорошим агрономом це точно.

Мені подобається, що коли проводиш якусь операцію, на ньому одразу є якийсь візуальний ефект. Це не соняшник, який навіть перед жнивами дивишся на нього і не дуже розумієш, а що він насипе? Бо він там може виглядати класно — на 3 тонни, скажімо. А в результаті не дасть нічого, бо натура погана. А може бути й навпаки: малесенький кошик, але зерно налите і урожайність хороша.

По ріпаку ж усе видно, наскільки добрий стан у нього і чи буде урожай хороший. Він добре відгукується на підживлення. От внесли добрива, приїжджаєш за декілька днів, і вже зовсім іншу картину бачиш: видно, що «нагодовані» рослини. Тобто для мене наразі така культура №1.

Соняшник на новій локації господарства на Волині 

Але все одно мене ще манять овочі, й ота давнішня мрія залишається. І якщо все буде добре, то колись буду займатися також і овочами. Зробимо окремий напрям.

Хоча на Харківщині умови для вирощування у відкритому ґрунті зовсім не підходять. Без поливу так точно. А близькість фронту не дає можливості робити полив.

SuperAgronom.com: Не замислювались над релокацією?

Діана Бочарова: Насправді замислюємось. Більше того, вже розпочали набирати земельний банк на Волині, біля Ковеля. Почали вже потроху й техніку перевозити. Але там ще повноцінного господарства немає. Посіяли 30 га соняшнику. Та приділяти уваги тим посівам можливості немає, проводити огляди, заходи захисту, як потрібно. Наразі всі сили докладаємо тут, на Харківщині. Хоча вже відчувається певне вигорання. Бо немає навіть уже того емоційного піднесення, яке відчували раніше від роботи, від процесів усіх на полі, від результатів.

Та тут наш дім, тут основна діяльність, тому Волинь поки на другому плані.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com, 2026

Читати також: Щоб соняшник у 2027 році не розчарував: висновки поточного сезону