Західний кукурудзяний жук (діабротика):

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) — обмежено поширений в Україні карантинний шкідник. Загальновідомим фактом є те, що він потрапив в наші краї з американського континенту і поступово тут «обживається». Існує думка, що незабаром, через активне розповсюдження, цей шкідник може втратити статус карантинного.

В черговому випуску проекту АнтиКарантин говоримо про діабротику.

Західний кукурудзяний жук зустрічається переважно в західних областях України, з періодичною появою трохи східніше. Статистика останніх років свідчить про поширення на площі приблизно 100 000 га, також згідно офіційних повідомлень про запровадження карантинного режиму, він впроваджувався в 12 областях на площі 10 000 га лише впродовж 2019 року.

Дорослі комахи сягають в довжину від 2,2 до 6,8 мм. Вусики у них темні, тонкі та ниткоподібні. Лапки також чорного кольору. Тіла їх видовжені і мають жовто-коричневе забарвлення. Надкрила з трьома темними поздовжніми смугами на жовтувато-зеленому тлі. Часто крильця самців повністю чорні або мають темніший колір на відміну від жіночих особин. Ті зазвичай мають прості смуги. У комах можуть траплятися деякі відмінності в забарвленні, але не суттєві. Складнощів при ідентифікуванні не виникне.

Яйця шкідника білувато-жовті, їх довжина становить близько 0,5 мм. Личинка подовжена, червоподібна. У третьому личинковому віці досягає 10-18 мм. Зовнішнє забарвлення може бути білим або жовтим, а голова світло-коричнева. Відмінна видова ознака — темна смуга від початку тім'яного шову приблизно на 1/3 довжини кожного лобного шову, що створює таким чином роздвоєний малюнок. Лялечка біла, та м'яка.

За рік з'являється лише одне покоління західних кукурудзяних жуків. Жіночі особини відкладають яйця в ґрунт у період з середини літа до осені, які залишаються там упродовж зими. Личинки вилуплюються, а потім оселяються на коренях кукурудзи та харчуються ними. Гусінь проходить через три стадії до моменту перетворення на лялечку у ґрунті. Первинна шкода, яку вона завдає, відбувається на пізніх етапах.

Текстура ґрунту є важливим фактором виживання личинок шкідника. Нове потомство має рухатися в землі, шукаючи провіант. Грубі, піщані ґрунти можуть пошкодити або й знищити гусінь, тому там шкідник майже не зустрічається. Окрім випадків, де кількість вологи сприяє зміні структури піщаного ґрунту. До того ж, у ґрунті з високим вмістом гумусу виявляють менший ступінь пошкоджень і такі умови можуть стати деяким захистом від комах.

Шкодять дві стадії розвитку шкідника — личинка та імаго.

Імаго вигризають пиляки на волотях та нитки на приймочках маточок качанів. Вони пошкоджують зерно в молочній стиглості на верхівках качанів і «виїдають» паренхіму між жилками листків. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.

Даний шкідник активно розмножується. Кількість відкладених яєць залежить від суми ефективних температур. Так, за суми 599⁰С самиці, зазвичай, відкладають 10% яєць, а за суми 960⁰С — 95%. Найбільша кількість відкладених яєць припадає на серпень. Яйця відкладаються у скупченнях по 50-80 штук, проникаючи в ґрунт біля рослини. Глибина відкладання яєць залежить від щільності ґрунту і його вологості.

Не меншу загрозу становлять личинки, бо пошкоджують кореневу систему на ранньому етапі розвитку кукурудзи. Після виходу з яйця личинки повинні відшукати коріння кукурудзи для живлення за виділеннями CO₂ (процес респірації- дихання), впродовж 24 годин, інакше загинуть. Оптимальною для них температурою є +22⁰С, за якої розвиток їх триває 20-30 днів.

Зі зростанням комах й ускладненням їхніх харчових потреб, шкідники проникають глибше в коріння. Личинки завдають найбільшої шкоди після утворення вторинної кореневої системи і розвитку опорного кореня. Кінчики коренів стають коричневими, і зазвичай вони пробурені та проїдені до самої основи рослини. Личинки також можуть проникати вглиб більших коренів та іноді з'являтися на верхівках рослин. Що може призвести до значного зменшення кореневої маси, вилягання рослин кукурудзи, або й до їх загибелі. Зовнішній вигляд рослин кукурудзи, що були уражені діабротикою часто порівнюють з «гусячою шиєю», адже ушкодження цього шкідника не схоже на жодне інше.

Як жуки, так і личинки шкідника можуть переносити збудників грибкових, бактеріальних та вірусних захворювань кукурудзи. Найбільше вони активізуються на тих полях, де відсутня сівозміна.

У першу чергу варто проводити агротехнічні дії, аби контролювати поширення шкідника, такі як:

• не вирощувати кукурудзу більше 2 років на одному місці;
  
• дотримуватися не менш ніж чотирьох пільної сівозміни;
  
• поле має бути чистим від шкідників.
  
  

Західний кукурудзяний жук, як вже встановили дослідники світу, може обходити природній захист рослин кукурудзи від шкідників — речовини бензоксазиноїди, які виділяє кукурудза. У пошуках рішення, європейські вчені знайшли можливість розводити стійких нематод, що являються одним із заходів боротьби з кукурудзяним жуком. Що вважається майбутнім дієвим біологічним методом контролю.

Хімічний захист полягає в застосуванні ґрунтових інсектицидів під час сівби — такий препарат, стартове добриво та фунгіцидний протруювач можуть мати позитивний ефект для зменшення шкоди від личинок. Крім цього, листкові обробки потрібні для захисту від імаго (аби уникнути резистентності, для обприскування слід використовувати засіб з іншою, ніж у ґрунтового інсектициду, діючою речовиною.

Даний препарат, окрім контактної та кишкової дії, володіє системними властивостями, завдяки чому забезпечує тривалий контроль імаго. Фумігаційна (відлякувальна) дія також серед його переваг. Обробку потрібно проводити рано-вранці або на заході сонця, коли шкідник найактивніший. Важливим є також застосування збільшених норм робочого розчину (300 л/га), що забезпечує якісне покриття рослини, адже кукурудза має велику вегетативну масу. За рахунок такої обробки буде отримано максимальний ефект, хоча й не 100%, тому що деякі особини все-одно ще не відродяться на момент обробки, та й імовірність поширення з інших посівів також зберігається.

Тому при боротьбі з діабротикою потрібний комплексний підхід — постійний моніторинг, в поєднанні з вдалим інсектицидом.

За даними американських дослідників, хімічна боротьба з імаго економічно доцільна за виявлення 1,5 екз./рослину в посівах кукурудзи в повторному посіві та 0,5-1 екз./рослину — в перший рік вирощування. Візуальне виявлення імаго західного кукурудзяного жука у посівах кукурудзи здійснюють за періодичних обстежень у період від викидання кукурудзою волотей до воскової стиглості через кожних 7-10 днів.

Потрібно постійно моніторити появу шкідника за допомогою маршрутних обстежень та феромонних і клейових пасток. Не завадить і обрахунок суми активних температур. За рахунок збору цих даних можна хоча б приблизно виявити максимальну чисельність шкідника та знищити його правильним інсектицидом.