Аграрії війни. Дмитро Гірин: За безвідповідальне ставлення до роботи на війні — дуже велика плата

До війни цікава робота та цікаве життя. З повномасштабним вторгненням — військова справа, штурми, оборона та поранення. Дмитро поділився з SuperAgronom.com, що відбулось за ці півтора року в його житті, мотивацією та як змінились погляди в сучасних реаліях.

SuperAgronom.com: Розкажіть як для вас розпочалось повномасштабне вторгнення 24 лютого?

Дмитро Гірин: 24 лютого збирався на зустріч зі своїм керівником. Прокинувся о п’ятій ранку, побачив купу повідомлень. У мене вже був складений рюкзак, комплект форми, радіостанції. Я чекав, що війна буде. В мене був досвід 2014-2015 рр. в АТО. Тому зателефонував відразу своєму колишньому командиру, щоб дізнатись, чи є посади. 

З друзями відразу поїхали в частину і домовились про те, що нас приймуть, після того поїхали військкомат. 

Читати по темі: Ігор Омельченко: Ми нація хліборобів і воїнів. Маємо повернути землю, на якій жили та працювали!

SuperAgronom.com: У вас до АТО був військовий досвід? Служили в армії?

Дмитро Гірин: Ні. Але була військова кафедра, я офіцер запасу (на таких офіцерів жартома кажуть «піджак»:). Я закінчив Житомирський агроекологічний університет, зараз це Поліський національний університет. Спеціальність агроном-насінневод. Закінчив у 2009 році, а в 2014-му вже був командиром взводу у 80-й бригаді під час АТО. 

Дмитро Гірин, лейтенанант, позивний Агроном.

SuperAgronom.com: Ваша родина де була на початку війни? 

Дмитро Гірин: Родина була вдома в Чернівецькій області. Нікуди не виїжджали, коли почались бойові дії. 

SuperAgronom.com: Які подальші кроки були? Як формувався підрозділ? 

Дмитро Гірин: Уже на другий день зі своїми друзями ми формували розгорнутий по воєнному часу підрозділ , комплектували третю десантно-штурмову роту у третій батальйонно-тактичній групі 80 ОДШБ. Буквально за два чи три дні ми укомплектували підрозділ і в ролі виконувача обов'язків командира зведеної роти ми висунулись в район бойових дій в Миколаївську область. Там, де вже були наші підрозділи. Так поповнили їх і через 4 дні брали участь у бойових діях. Я зайняв посаду командира десантно штурмового взводу, після об'єднання з основними нашими силами.

SuperAgronom.com: Які відчуття, емоції були? 

Дмитро Гірин: Емоцій багато не було. Більше концентрація на тому, що потрібно робити. Чітких планів не було, але розуміння, що потрібно робити конкретні дії в певному порядку. Було якесь хвилювання від нерозуміння того, що буде. 

SuperAgronom.com: Як довго перебували в Миколаївській області? 

Дмитро Гірин: Я скажу, що ми на кожній локації були рівно стільки, скільки треба було бути. На Миколаївщині були якраз тоді, коли росіяни намагалися прорватися до Південноукраїнської АЕС. Це Нова Одеса, Вознесенськ. Ми зупинили їх на тому напрямку. Потім їхні спроби десантуватися на інший берег річки теж зупинили. І вже потім продовжили штурми їхніх сил у бік Снігурівки на херсонському напрямку. 

Взагалі весь час участі у бойових діях можна розділити так: Миколаївська область — це перший період з перших днів повномасштабного вторгнення. Потім був час, коли командир дізнався, що в мене троє дітей, і я почав керувати резервами. Потім була гостра фаза, коли тримали оборону Сіверська на Донбасі. Вважаю, що вже там повністю взяв участь в бойових діях. Воно все було перемінне. До кінця вересня 2022 р. 

SuperAgronom.com: Розкажіть про підрозділ, про людей, що вас оточували?

Дмитро Гірин: Кістяк нашого підрозділу це професійні військовослужбовці. Також досить велика частина тих, хто зі мною прибув. Це були люди, які вже мали досвід в бойових діях, які пройшли АТО. Багато звичайних людей, навіть сім’ї, наприклад, шестеро братів. Хтось із досвідом і ті, що були дуже вмотивовані захищати країну. 

SuperAgronom.com: Знаємо, що ви були поранені. Зараз ви в цивільному житті? 

Дмитро Гірин: Поранення в мене було не одне. Перший раз у 2014 році. Друге поранення я отримав уже в Пісках на початку серпня. Воно було досить нескладним, але треба було лікувати. В плече прилетів осколок. Швидко підлікувався. 

Відразу повернувся в мій підрозділ, можна сказати, наздогнав, який вже активно розпочав наступальні дії на Харківському напрямку, а саме біля Ізюму.

Там було третє поранення. Потрапили щільну засідку під час штурму одного із сіл по той бік річки Оскол. Лікування я ще не завершив. Воно було досить тривалим — пів року. Поговорили з командиром, щоб шукати мені заміну. Мене з розумінням відпустили. Після виписки зі шпиталю подав рапорт.

SuperAgronom.com: Який напрямок був найважчий для вас? 

Дмитро Гірин: Ну, якщо бої були на Донбасі, то це оборона Сіверська та  Піски.

Це досить такий складний епізод був, але наш підрозділ зупинив наступ противника з Лисичанська і завдав великих втрат підрозділам рф. Бої в Пісках також були важкі: дуже велика щільність вогню, дуже велика концентрація сил як з нашого боку, так і з їхнього. Це було дуже складно, але реально наш підрозділ і в Пісках теж виконав поставлену задачу.

SuperAgronom.com: Ви вже повернулись до цивільного життя, до своєї роботи? 

Дмитро Гірин: Так, я повернувся на ту саму роботу, з якої пішов воювати. Зараз посада бізнес-менеджер «Суффле Агро Україна», відповідаю за за розвиток бізнесу в 9 регіонах України. 

SuperAgronom.com: Що відчували під час повернення? Чи складно було від контрасту, що тут люди живуть своїм звичним життям і таке інше?

Дмитро Гірин: Можу сказати, що такі переживання в мене були в 2014-15 роках. Були якісь неприємні емоції. Складно адаптуватися, коли приходиш на війну після цивільного, комфортного життя і звикнути до досить складних буднів, бойових дій, до штурмів.  Я це переосмислив ще тоді. Тому, до звичайного життя   було не складно повернутись. 

Це в зоні бойових дій потрібна постійна концентрація уваги, постійний аналіз всієї інформації того, що навколо відбувається. Я, як командир, мав також аналізувати і емоційний та психологічний стан команди, готовність до виконання завдань, визначення лідерів. Формування їм задач різних — оце складно. 

SuperAgronom.com: Зараз багато розмов про зарплати військовим, що досить часто виводить з себе тих самих військових. Чи чуєте таке зараз?

Дмитро Гірин: Колись у мене було хобі — любив читати книги по психології. І мені здається, що такі розмови можна оцінювати як реакцію самозахисту в тих людей, які не брали участі у війні, або не можуть це робити. Навіть виправдання якесь. На мою думку, яка може бути суб’єктивною, якщо людина до цього часу не воює і говорить якісь такі речі, — то це самовиправдання. І це все базується на інстинкті самозбереження. Тому це природньо і не можу це якось критикувати… 

Читати по темі: Михайло Якимчук: Я б хотів працювати агрономом на Сході в мирний час. Але зараз довелося воювати

SuperAgronom.com: Досвід та навички керівника пригодились на війні?

Дмитро Гірин: Однозначно. Ці навички надзвичайно важливі в управлінні командою. Тобто потрібно вміти розрізняти лідерів в колективі, правильно делегувати та ставити задачі, мотивувати людей, своїм прикладом показувати як треба. І, навпаки, ще дуже багато чого корисного з військової справи пригодиться в мирній роботі. 

Я вважаю, що основна відмінність між військовими і цивільними критеріями, що потрібні в роботі, — це мотивація. В мирному житті мотивація в роботі — це зарплата, комфортні умови праці, якісь соціальні пакети, можливість змінювати роботу. На війні зарплати абсолютно не відіграють основну роль. Тут немає можливості змінювати умови, вибирати колектив. Доводиться адаптуватися до тих умов, які є. 

Але є багато і спільного. І там, і там важливий керівник. Якщо він має лідерські якості — команда тягнеться за ним і має успіх. Якщо командир завжди поруч, дає настанови, бере участь в бойових діях разом з підлеглими — тоді це серйозна бойова одиниця, яка може виконувати будь-які завдання. 

Вибирав серед колективу не по званнях, а все ж таки по лідерських якостях. Так і мій командир та наставник, Герой України з позивним «Апачі», робив ставку саме на людські та лідерські якості.

SuperAgronom.com: Ви далі допомагаєте військовим? Їздите на фронт? 

Дмитро Гірин: Підрозділ трансформувався. З нього сформувалась велика бригада і взагалі мої люди зараз є основою того самого третього батальйону 80-ї бригади і нової (назву не вказую) . Великі потреби є завжди. Мене попросили допомогти доставити автівку. Їхати пустим не хотілось.

Я написав на Facebook, що планується така поїздка. Відгукнулось дуже багато людей, доставили багато корисних речей хлопцям. По суті, двічі таке організовували і вийшло досить продуктивно. Ми доставили ще дві автівки від моїх друзів і одну автівку, яку надав німецький фонд нашим хлопцям. Трохи раніше активно долучились до збору на ударний безпілотник Punisher, який досить дороговартісний, для рідної «Вісім нуль». Тому ось так, крок за кроком. Зараз не можна сидіти і чекати, що хтось інший щось там зробить. 

SuperAgronom.com: Питання, яке задаємо всім героям проєкту. Яка була мотивація у вас? Що штовхало відразу йти захищати країну?

Дмитро Гірин: Ну перша причина чому я пішов — я розумію, що відбувається в загальному політичному масштабі. Якщо не піти, то України не буде. Тобто це було відчуття прямої загрози нашому фізичному існуванню.

По-друге, я як офіцер і зобов'язаний. За два дні до війни отримав повістку. Я вже розумів, що буде війна і це був обов'язок.

Ну і третє. Маючи дітей, хотів бути прикладом, як батько.

SuperAgronom.com: Що для вас на війні було найважче?

Дмитро Гірин: Найважче було, як командиру, відправляти людей на завдання, коли сам на них не міг піти з ними.

SuperAgronom.com: Війна змінює людей. Що ви для себе переосмислили? Чи змінились погляди на певні речі? 

Дмитро Гірин: Війна досить потужно змінює ці погляди. Перше — це на матеріальні цінності, що вони не є першочерговими в житті — це факт. Жити сьогодні і зараз, адже завтра чи в будь-який момент може настати щось таке, коли ми просто перестанемо існувати. Потрібно насолоджуватись життям. Також змінились внутрішні вимоги до себе та оточуючих. На війні не можна безвідповідально ставитись до якихось речей. Не буває такої можливості, адже за таке дуже велика плата. 

Не буває деталей, які можна там упускати, тобто працювати завжди на випередження, на крок вперед.  Зараз в цивільному житті мене дратує, коли люди роблять якісь необдумані кроки і це призводить до чогось поганого. А вони спокійно на це реагують, ніби нічого не сталося. 

Я вважаю, що багато моментів можна передбачити і спрацювати на випередження. Десь загострилися такі вимоги як до себе, так і до оточуючих.

SuperAgronom.com: Дякую за час і розмову. Слава Україні!

Яна Красновська, SuperAgronom.com

Світлини та відео про життя і роботу агрономів в Instagram SuperAgronom_