Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Віталій Попов: Дефіциту добрив немає, проблема — в логістиці
Війна війною, а весна вже прийшла, виходити в поле аграрії мусять. Це їхня робота, це їхня доля. Серед інших зараз гостро стоїть питання живлення. Що відбувається на українському ринку добрив, які проблеми потрібно вирішити, як підлаштуватись під реалії, — розпитали у Віталія Попова, власника ТОВ «УТК ХимАльянс».
SuperAgronom.com: Пане Віталію, яка зараз ситуація на ринку добрив в Україні, чи є дефіцит по якихось позиціях? Яка проблема найбільш гостра?
Віталій Попов: Значного дефіциту я не бачу. Наявні певні продукти в різних куточках України. Але однією з найбільших проблем є відсутність логістики. Наприклад, з досвіду нашої компанії. Мій товар перебуває в порту Миколаєва. А ця позиція потрібна, скажімо, в Полтаві чи Синельниковому Дніпропетровської області. Сьогодні на його доставку потрібно десь 3-4 доби, з урахуванням об’їзних шляхів і комендантських годин у певних місцях, де машина вночі стоятиме.
Друга проблема — не на всіх автозаправних станціях є пальне. Тож виникає криза дозаправки.
І третя проблема — більшість водіїв пішли в армію. Нема кому сідати за кермо. У нашій компанії, наприклад, зараз декілька машин залишились без водіїв. В сукупності вся логістика значно ускладнюється, вантаж іде дуже довго.
Тобто якщо аграрій хоче закупити добриво, то він його знайде — навіть через «сарафанне радіо», але ось отримати його — це вже значна складність.
Це один бік. Але є і другий. Фінансовий. Багато фермерів не можуть продати своє зерно, щоб отримати кошти і розплатитись за добриво. На складах залишилося ще чимало урожаю, на реалізувати його і відправити покупцю — неможливо.
А так основні необхідні для весняних робіт продукти — карбамід, амофос, КАС — цілком достатньо. У нас, правда, КАСу вже немає, сьогодні останній продали, просто кинувши інформацію у соцмережі і буквально за день реалізували 1,5 тис. тонн.
А карбамід, сульфат амонію, РКД поки що є і вони доступні.
SuperAgronom.com: Це щодо вашої компанії. А у колег по ринку яка ситуація?
Віталій Попов: Я спілкувався з колегами по всій Україні — така сама картина у всіх.
Тобто дефіциту добрив як такого немає, наявна лише проблема його доставки.
Ще хіба що певні відмінності по регіонах. На Дніпропетровщині є вільні обсяги карбаміду та подвійного суперфосфату. Але до них потрібно ще доїхати. Тоді як у Полтавській області цього товару немає. Бо туди їхати не дуже «комфортно». Натомість на Полтавщині є РКД (зокрема, на нашому виробництві). Маємо замовлення з Рівненської області на певний обсяг РКД, але поки привезти його не можемо — бо шлях із Полтави до Рівного зараз пролягає об’їздом — через Умань, Вінницю. А це може зайняти до 4 днів.
SuperAgronom.com: А які можуть бути варіанти виходу? Активніша кооперація з перевізниками? Чи може чимось держава допомогти?
Віталій Попов: Не думаю, що безпосередньо держава тут чимось допоможе. Це, швидше, питання до перевізників. Потрібно, щоб вони перестали боятися і їздили в безпечні регіони. Тому що багато людей бояться. У мене були випадки, наприклад, коли приїхав водій на завантаження, але раптом вичитав десь в Телеграм-каналі, що в його регіоні, де він проживає, прилетіла ракета. І все, він каже: «Я поїхав додому». Але який результат? Він не працює, гроші не отримує і фактично не надає допомоги, тобто не доставляє вантаж фермерам. Все зупинилось.
Тому закликаю перевізників не боятися. Бо якщо бути реалістом, то «прилетіти» може куди завгодно — як в дорозі, так і вдома. Такі нині часи. То, може, краще робити щось корисне?
Не всі, звісно, такі. Ми знайшли перевізників, які прямо зараз возять наші добрива в Сумську область. Тільки-но лінія зіткнення відсунулась від Сум, люди почали їздити. Так, це дорожче, просять доплату за ризики. Але ми на це не реагуємо і все розуміємо. І вже завезено 200 т наших РКД до міста Ромни Сумської області й одна машина до Сум. І так само звідти везуть товар в інші регіони.
SuperAgronom.com: Тобто це приклад, що навіть у «гарячих» регіонах можна якось налагодити сполучення?
Віталій Попов: Так, було б бажання. Ще приклад. Сьогодні нам подзвонили із Баришівського району на Київщині. Як відомо, там зараз подекуди ще йдуть бої, але нас попросили забронювати певні продукти і за кілька днів це господарство планує забрати товар власними машинами.
Закликаю ще раз перевізників брати приклад і не боятися працювати.
SuperAgronom.com: А наскільки відчутні втрати по тих потужностях (складах, виробництвах), які зараз або на окупованих територіях або в зонах бойових дій?
Віталій Попов: Зараз поки що заблокований Херсонський морський порт, але там залишалось небагато продуктів. Певний час не було доступу до Миколаївського порту, де багато товару, але зараз вже є можливість вивозити з нього, і ми вже свій карбамід спокійно вивозимо. Багато товару в Одесі — в Південному порту, звідти теж є можливість брати товар. Тобто основні потужності зберігання розблоковані.
Щодо виробництв, то Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», наприклад, стоїть. Але його основний продукт — селітра — зараз не дуже потрібна. Дніпроазот також стоїть, але на складах є достатньо залишків продукції. Решта крупних виробників, які не перебувають у зоні бойових дій, перевадно — працюють.
SuperAgronom.com: А що з «трубою» з росії, яка була основним постачальником аміаку?
Віталій Попов: Зараз спокійно можна обійтись без аміаку. Просто треба змінити технологію. І підлаштуватись під нинішні реалії. Я навіть якось побачив у мережі оголошення, що великий холдинг просить перевезти 8 тис. т аміачної води з Черкас на Хмельниччину. Це означає, найімовірніше, що вони змінюють свою технологію (замість безводного аміаку вноситимуть аміачну воду).
Або, скажімо, ту ж нітроамофоску можна замінити подвійним суперфосфатом Дніпровського заводу міндобрив.
SuperAgronom.com: А наскільки дрібнішим компаніям легше чи важче підлаштовуватись?
Віталій Попов: У них інша проблема. Більшість тримала зерно на складах чи токах до останнього моменту з надією продати його навесні за вищою ціною. Але війна всі плани перебила. І тепер у них начебто є товар, але вони не можуть його продати, аби закупити засоби для наступного сезону. Зокрема, і добрива.
SuperAgronom.com: Тобто якщо цю проблему вирішити, то ринок «зарухається»?
Віталій Попов: Так. Причому я вже бачу деякі варіанти. Наприклад, деякі європейські компанії почали закуповувати зерно прямо не митних переходах на наших західних кордонах. Звісно, такий варіант не вирішить усіх проблем, та й допомогти може аграріям тих регіонів, які ближче до цих кордонів — Хмельниччина, Рівненщина тощо. Але можна продумати різні варіанти. Наприклад, спробувати знайти зерносховище на Рівненщині, завезти туди і звідти продавати, а тим часом завантажити у зворотній бік машини добривом із Рівнеазоту. Складно, але за бажанням можна знайти варіанти.
Також хочеться бачити взаємовиручку серед усіх учасників ринку.
Наприклад, один із підрозділів нашої компанії надає послуги із внесення КАСу самохідними обприскувачами. І був випадок з одним клієнтом, добрим моїм знайомим, якому ми проводили ці роботи саме перед початком війни. Господарство розташоване під Мелітополем. А власник — патріот України, активіст. Всі це знали. І от з початком вторгнення 24 лютого, звісно, роботи припинились. Він змушений був виїхати. На складі в нього залишалось 2,5 тис. т зерна, яке окупанти в нього конфіскували. Тому він звернувся до мене, щоб плату за послуги внесення ми поки відстрочили. Він сподівається, що після війни зможе якось наверстати, бо зараз коштів немає. Звісно, я погодився. Маємо допомагати один одному.
Але загалом проблема не лише у тих, чиї потужності опинились під окупацією. Тому потрібно якось це вирішувати.
SuperAgronom.com: З наявністю добрив на ринку розібрались. А щодо цін на них?
Віталій Попов: Практично ми тримаємо ціни, які були станом на 24 лютого. Я їх не змінював. Навіщо? Навіщо наживатись на ситуації? Здорожчання відбулося передусім тому, що ціни підняли перевізники. Але це зрозуміло. Вартість їхніх послуг обчислювалась за цінами на солярку. А ми знаємо, що якщо перед війною вона коштувала 23 грн за тонну-кілометр, то зараз десь 40 грн. Тож підвищення вартості перевезення закономірне.
Загалом більшість адекватних гравців на ринку добрив своїх цін не змінювали. А якщо хтось почав на місцях, в регіонах, «задирати» ціни, то я вважаю, що з ними потрібно вчиняти за законами воєнного часу…
SuperAgronom.com: Дякуємо за актуальну інформацію!
Алла Гусарова, SuperAgronom.com