Мікродобрива: ґрунтове чи листкове внесення? Ефективність, доцільність, особливості

Експерти вже кілька років попереджають, що стан вітчизняних ґрунтів значно погіршився, ми буквально стоїмо на порозі ґрунтової кризи. В світлі цього погляд західних науковців, що баланс макро- та мікроелементів у ґрунті є основою екологізації землеробства, має право на існування. Цей баланс сприятливо позначається на розвитку ґрунтової біоти та підвищує ефективність застосування бактеріальних і біологічних препаратів.

Ґрунтове внесення: як та чому?

Наприклад, як вже зазначалося, у США значного поширення набула практика ґрунтового внесення мікроелементів, причому оптимальні норми визначають за результатами аналізів ґрунту, навмання мікродобрива там не застосовуються. В нашій країні частина і науковців, і аграріїв також підтримують ґрунтове внесення мікродобрив. І на ринку вже є певна частка продуктів саме для такого варіанту застосування. Зокрема, це комплексні добрива, що окрім NPK містять також мезо- та мікроелементи.

Але тут є один важливий нюанс: подібні комплексні добрива повинні мати високу розчинність, щоб рослини таки отримали вчасно потрібні елементи живлення.

Руслан Войтович, директор компанії «Арус Трейд»

«Вологи у ґрунті катастрофічно не вистачає, добрива не встигають розчинитись, причому деякі навіть протягом півроку, коренева система рослин слабко розвивається і в результаті маємо недобір врожаю. Усі ми знаємо, що сильна коренева система рослини є запорукою гарного урожаю. Уся ця ситуація підштовхує наших аграріїв змінювати технології обробітку ґрунту, систему живлення. Особливо важливо зараз відходити від звички «працювати по-старому». Аграріям потрібно максимально ефективно використовувати накопичену вологу для швидкого формування міцної та потужної кореневої системи рослин. І без добрив, що швидко розчиняються у ґрунті за мінімальних запасів вологи, зробити це вкрай складно», — зазначає Руслан Войтович, директор компанії «Арус Трейд».

Швидкорозчинні добрива Jiva NPK

Широкий асортимент продуктів для живлення за умов регулярних посух

Листкові підживлення: аргументи за

Проте багато представників галузі не розділяють думку, що ґрунтове внесення мікродобрив приносить користь. Вони вважають, що застосовувати постійно кореневі підживлення можливо лише там, де культури вирощуються на гідропоніці або з системами крапельного зрошення. В таких випадках у міру необхідності в прикореневу зону вносять фертигатори — комплексні добрива (NPK + Mg + S + мікро). Вони поступають з поливною водою і в повністю розчиненому вигляді. У таких системах застосовувати традиційні гранульовані добрива неможливо, оскільки вони швидко засмічують крапельну систему.

А от на традиційних польових культурах, вирощуваних на богарі, внесення мікроелементів у ґрунт може бути недостатньо ефективнім з економічного погляду і навіть небезпечним з погляду екологічного, кажуть експерти.

Як приклад можна розглянути вирощування культур на богарі, коли коефіцієнт використання NPK не надто високий. Агрохімічні дослідження встановили, що у польових умовах рослини засвоюють з мінеральних добрив 30-40% азоту, 25-35% калію і усього 10-15% фосфору. Ці цифри можуть варіювати в залежності від ґрунтово-кліматичних умов, вологозабезпеченості, виду добрив, вмісту елементів живлення у ґрунті. А в динаміці вони представляють активний баланс елементів живлення окремих ділянок, масивів та господарств в цілому.

Тож ґрунтове внесення мікроелементів не матиме належного ефекту, у першу чергу через те, що неорганічні солі та органічні сполуки, у яких здебільшого знаходяться ці елементи, швидко закріплюються у ґрунті та переходять у нерозчинні форми. Фактично подібне внесення засмічує ґрунти важкими металами (молібден, марганець, залізо, мідь, тощо). Така ситуація більше характерна для лужних ґрунтів, що містять вапно та інші карбонати, а також для ґрунтів, багатих на органіку і з високою біогенністю. Тож позакореневі підживлення з такої точки зору є більш ефективними та виправданими, оскільки навіть невелика кількість мікроелемента засвоїться краще і дасть більший економічний ефект.

В країнах Європи та Північної Америки суттєвий інтерес до позакореневих підживлень з’явився лише після 2010 року, коли ґрунтове застосування мікроелементів було обмежене заборонами. В інтенсивній технології листкові підживлення гармонійно доповнюють та коригують систему основного живлення, кажуть зараз американські аграрії. Вони підвищують здатність кореневої системи рослин засвоювати основні елементи живлення і при цьому не забруднюють ґрунти. 

Головне — знайти баланс

Потрібно пам’ятати, що фундаментом збалансованого живлення рослин є у першу чергу знання їхніх потреб. У світовій агрохімії існує два поняття: необхідні елементи та корисні елементи.

До необхідних елементів живлення відносяться ті, що відповідають трьом головним критеріям:

1.       Без них не може нормально завершитися життєвий цикл будь-якої рослини.
2.       Жоден з таких елементів не може бути замінений якимось іншим.
3.       Кожен такий елемент живлення безпосередньо включений у метаболізм рослинного організму та відповідає за певні функції.

До цього списку входять: макроелементи (азот, фосфор і калій); мезоелементи (магній, кальцій, сірка); мікроелементи — залізо, марганець, цинк, мідь, бор і молібден. До корисних елементів живлення відносяться натрій, хлор, нікель, кремній, кобальт, алюміній і селен. Вони не відповідають одночасно трьом вимогам, про які говорилося вище. Більш того, існують культури, при вирощуванні яких окремі корисні елементи просто шкідливі. Наприклад, багато плодових і овочевих культур — хлорофоби, і негативно реагують на додаткове внесення хлору ззовні. А натрій «показаний» виключно при вирощуванні коренеплодів. Всі ці нюанси необхідно враховувати при складанні раціону для культурних рослин і вибору оптимального способу внесення добрив.

І спосіб внесення часто слід визначати не тільки видом елементів живлення, але й потребами рослини.

«Ми випробовуємо у себе на дослідних ділянках у тому числі і мікродобрива. З власних спостережень за цими дослідами можу сказати, що спосіб внесення — ґрунтово чи по листку — потрібно обирати залежно від культури, мікроелементів у складі добрива та того результату, який планується досягти. Наприклад, цинк на кукурудзу краще вносити ґрунтово, щоб вже на початкових стадіях росту рослини могли отримувати з ґрунту цей елемент. Потрібно також зважати на температуру ґрунту та повітря, наявність вологи. Взагалі якихось певних рекомендацій «робіть завжди так, а не отак» давати не можна. Багато факторів треба врахувати, щоб мікроелементи працювали, а не просто вносилися», — зазначив Роман Франчук, директор з агровиробництва компанії «LNZ Group».

Тож який саме спосіб підживлення застосовувати, кожен агроном вирішує сам для себе, виходячи зі спектру вирощуваних культур та умов свого господарства. Проте ґрунтове внесення мікроелементів таки повинне поступатися листковому.

Препарати для захисту рослин бренду DEFENDA

©Олена Басанець, SuperAgronom.com  2021