Кліщі на сої та зернових: розвиток, поширення, шкодочинність та захист

Леся Бондарева, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри інтегрованого захисту та карантину рослин НУБіП України, розповіла про поширення кліщів на зернових та сої, особливості розвитку та засоби захисту.

Леся Бондарева, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри інтегрованого захисту та карантину рослин НУБіП України

У всьому світі відомо близько 7000 видів кліщів — шкідників сільськогосподарських культур, з яких близько половина належить до надродини Eriophyoidea. Як зазначає Леся Бондарева, значна частина належить до надродини Tetranychoidea (павутинні кліщі, плоскотілки) і менш відомих кліщів — шкідників зерна, продуктів його переробки і харчових запасів з родини Acaridae. Ці групи мають багато відмінностей у морфології, біології, способі життя і методах контролю чисельності.

Поширення кліщів на зернових культурах

Кандидат сільськогосподарських наук зазначила, що зернові культури пошкоджуються переважно чотириногими і різнокігтиковими кліщами. Вони висмоктують вміст клітин листків, які в результаті жовтіють і скручуються. На полях спостерігається біло- і пустоколосість, зерно стає щуплим, схожість його знижується. Крім того, багато видів чотириногих кліщів є переносниками вірусних захворювань. На урожай насіння багаторічних злаків особливо впливають повна або часткова білоколосість — наслідок пошкоджень, головним чином, тарзонемідними кліщами.

«Одним з найбільш небезпечних кліщів на зернових культурах є пшеничний чотириногий кліщ — Aceria tosichella. Він пошкоджує переважно озиму пшеницю, розвивається також на житі, ярих колосових, кукурудзі. Спричиняє плямистість і скручування листків. Істотну небезпеку становить як переносник вірусу смугастої мозаїки пшениці. Кліщ досить поширений в Україні», — зауважує Леся Бондарева.

Як правило, осередки розмноження пшеничного кліща виникають восени на посівах озимої пшениці надранніх і ранніх термінів сівби. Кліщі живуть вільно в борозенках на поверхні листків. Шкідники проколюють епідерміс листя і висмоктують клітинний сік. 

«Унаслідок їх живлення край листової пластини загинається догори і згортається вздовж центральної жилки в трубку, всередині якої сидять кліщі. Листок набирає неоднорідного світло-зеленого забарвлення, а в разі сильного пошкодження і тривалого розмноження кліщів стає жовтим, згинається у вигляді петлі й відмирає. Розселяються кліщі у посівах самостійно, переносяться вітром і комахами (попелицями, цикадками, злаковими мухами тощо)», — додала Леся Михайлівна.

Читайте також: Кліщі: шкодочинність та небезпека для культур, особливості та найпоширеніші види

Зимують переважно самиці на посівах озимої пшениці, сходах падалиці та злакових трав. Після пробудження одна самиця відкладає в середньому по 25 яєць, із яких розвивається весняне покоління. При підвищенні температури повітря до 9-10°С кліщі починають пошкоджувати молоде листя з верхнього боку. Симптоми живлення кліщів на листках такі самі, як восени.

У другій половині фази виходу пшениці в трубку, коли тканина листка грубіє, кліщі переміщуються на генеративні органи — колоскові луски, зернівки. У період дозрівання зерна кліщі виповзають на поверхню колоса і їх розносить вітер або ж вони за допомогою комах розселяються на ярі колосові, кукурудзу, багаторічні злакові трави, злакові бур’яни, пізніше на падалицю злаків, де розмножуються. У напрямку переважних вітрів кліщів виявляли на відстані до 200 м від заселених посівів.

«За вегетаційний сезон розвивається 8-9 поколінь шкідника. У вересні кліщі переселяються з падалиці або осередків злакових бур’янів, які залишилися від попередньої культури, на сходи озимих. Живлення на сходах озимої пшениці пшеничного чотириногого кліща, так само як інших сисних шкідників (попелиць і цикадок), виснажує рослини, особливо на тлі осінньої посухи, суттєво знижує їх зимостійкість, а в разі масового розмноження може призвести до загибелі сходів. Проте найбільша шкода кліщів полягає в перенесенні і зараженні ними посівів озимої пшениці вірусом смугастої мозаїки пшениці», — підсумувала фахівець.

Восени з осередків падалиці, ураженої вірусом смугастої мозаїки пшениці, кліщі продовжують заселяти посіви озимої пшениці пізніших термінів сівби і заражають їх. Цей процес триватиме й навесні.

На посівах зернових зустрічається також пшеничний квітковий кліщ – Steneotarsonemus panshini. Зимують запліднені самиці за піхвами листків, під лусками сплячих бруньок вузла кущіння злакових трав і в поверхневому шарі ґрунту. 

«Навесні переходять на сходи пшениці, вівса і відкладають яйця на поверхню міжвузля, прикритого листям. Масове розмноження збігається з фазами трубкування і формування колосу у твердих пшениць», — розповіла Леся Бондарева.

Кліщі проникають всередину квіток і живляться клітинним соком, внаслідок чого квітки стають безплідні, виникає череззерниця і пустоколосся. Перед збиранням врожаю кліщі переходять на зелений підгін або йдуть на зимівлю.

Як зауважила Леся Бондарева, також на злакових кормових травах трапляється вівсяний видовжений кліщ — Steneotarsonemus spirifex Mar. У молодих пагонів, що відростають, кліщ викликає завчасне відмирання бокових листочків (рідше центрального), у більш дорослих — часткове або повне пустоколосся. Особливо сильно шкодить у посушливі роки.

Бурий злаковий кліщ — Bryobia graminum Sch. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, кормові злаки, люцерну, конюшину, газонні та інші трави. Викликає пожовтіння і в’янення молодих рослин.

Контроль чисельності та заходи захисту від кліщів на зернових культурах

Леся Бондарева зазначає, що основним заходом контролю чисельності пшеничного квіткового кліща є застосування агротехнічних прийомів:

• дотримання норм висіву і сівозміни (розміщення твердої пшениці після ячменю і чорного пару або чорного пару, кукурудзи, озимої пшениці, бобових, картоплі, соняшнику, буряку тощо); 
• передпосівне внесення гранульованого суперфосфату (50 кг/га), що зменшує пошкодження квіток в 1,5-2 рази; 
• повернення твердої пшениці на те ж поле не раніше, ніж через 2-3 роки; 
• систематичне знищення бур’янів.

«Проти різнокігтикових кліщів на посівах насіннєвих злаків рекомендовано закладати нові насіннєві ділянки тимофіївки лучної і стоколосу безостого не ближче, ніж на 2 км від старих посівів злакових трав багаторічного використання; починаючи з другого року застосовувати крайову (або суцільну при сильному заселенні кліщами) обробку посівів трав у фазі виходу в трубку препарат з д.р. піриміфос–метил (1 л/га); норма витрати робочої рідини 400–600 л/га», — підсумувала кандидат сільськогосподарських наук.

Заходи захисту проти бурого злакового кліща такі:

• дотримання сівозміни, вчасний та якісний обробіток ґрунту, як основний, так і передпосівний;
• застосування гербіцидів для знищення резервацій шкідника;
• управління рослинними рештками;
• моніторинг посівів, обробка акарицидами за виявлення осередків кліща, оптимально — препаратами, що мають трансламінарну дією.

Шкідливість кліщів на сої

На посівах сої в окремі роки масово може розмножуватися і шкодити звичайний павутинний кліщ Tetranychus urticae Koch. — широкий поліфаг, що пошкоджує понад 200 видів рослин. Це один з основних шкідників сої, личинки і дорослі особини якого, висмоктуючи сік з листків, можуть знизити урожай сої на 15-20%.

«Звичайний павутинний кліщ ще декілька років тому був переважно знайомий садівникам та овочівникам. Але шкідник швидко поширився на посіви сої, а також його фіксують на посівах інших культур, серед яких соняшник та кукурудза», — зазначив Володимир Салієнко, фахівець із розвитку препаратів FMC.

Володимир Салієнко додав, що павутинний кліщ зимує на рослинних рештках, багаторічних бобових кормових культурах, на бур’янах. Навесні ж кліщі відроджуються з підвищенням температур. У весняний період і влітку кліщі мігрують на сусідні соєві поля. Зазвичай живляться і відкладають яйця на нижній стороні листка.

Леся Бондарева підкреслила, що кліщ особливо шкідливий у спекотну, посушливу погоду за температури 29-31°С (в Україні зазвичай це кінець травня – початок липня) і низької відносної вологості повітря (35-55%), що збігається з фазами розвитку сої цвітіння – формування бобів. За таких умов спостерігається збільшення плодючості самиць та кількості заселених рослин, що зумовлено метаболічними процесами рослин в агроценозі, які викликані відтоком поживних речовин із листків до бобів. 

Шкідники живляться, проколюючи рослинні клітини і висмоктуючи вміст клітини.

«Кліщі живляться соком рослин, проколюючи епідерміс листка, на якому з’являються спочатку світло-зелені плями, які згодом зливаються й утворюють знебарвлені ділянки (мармуровість). При цьому збільшується випаровування води, відбувається втрата хлорофілу та порушення функцій листкового апарату. Рослини відстають в рості, листки передчасно засихають та опадають, зменшується маса насіння, гине стебло», — зауважила Леся Бондарева.

Володимир Салієнко відзначив, що зараження рослин починається з країв поля, де і можна спостерігати перші симптоми. Якщо на краях вони наявні, потрібно провести обстеження всього поля за U-подібним маршутом по полю. Ретельніше потрібно оглядати нижні листки, а вже тоді переходити до верхніх. 

«При досягненні чисельності шкідника 50 екз./листок відбувається 100% їх пошкодження і передчасне опадання. Економічний поріг шкодочинності звичайного павутинного кліща на посівах сої становить 5 екз./листок, або заселеність 10% рослин. Швидкість розвитку шкідника безпосередньо залежить від температури. Перші особини павутинного кліща з’являються за середньодобової температури повітря 20°С», — додала пані Леся.

Самиці відразу відкладають яйця (період відкладання — до 14 днів). При 15°С стадія яйця триває 15 діб, а при 30°С вона проходить всього за 2-3 доби. Одна самиця 1-5-ї генерації здатна відкласти в середньому 40 яєць. Починаючи з 6-ї генерації, плодючість різко збільшується і може досягати 100 штук. Розвиток личинок і німф триває в середньому 10 діб. Німфи два рази линяють і перетворюються на дорослих особин. У середньому розвиток однієї генерації триває 12 днів, а за вегетаційний період їх можна спостерігати понад 10. На початку вересня, за відсутності кормової бази, самиці впадають у діапаузу та відходять на зимівлю.

Методи боротьби та захисту посівів сої від кліщів 

Леся Бондарева стверджує, що сучасна система захисту повинна поєднувати агротехнічний, біологічний та хімічний методи. Мета такої системи — не повне знищення шкідливих видів, а регулювання їхньої чисельності до економічно невідчутного та екологічно безпечного рівнів. 

«Інтегрована система захисту посівів від фітофагів розробляється з урахуванням видового складу та ґрунтово-кліматичних умов. Така система включає облік чисельності шкідників, розробку економічних порогів шкідливості, виведення та використання стійких сортів, сівбу допоміжних культур для резервування ентомофагів, своєчасне застосування акарицидів у мінімальних нормах витрати. Вона ґрунтується на вивченні циклів розвитку кліщів та умов, які визначають їхню чисельність та шкідливість», — розповіла фахівець.

Застосування акарицидів забезпечує три основні ефекти на популяції кліщів: зміну чисельності, розвиток резистентності і генетичну дестабілізацію. Остання розвивається як результат стресової реакції популяції на вплив високотоксичних акарицидів. При цьому значно зростає популяційна мінливість. 

«Оскільки лише незначна частина особин у популяції отримує смертельну дозу, то застосування будь-яких акарицидів завжди стимулює прискорення процесів мікроеволюції, спрямованих на розвиток резистентності. За відсутності в господарствах широкого асортименту акарицидів найраціональнішими діями для запобігання і подолання резистентності є точна ідентифікація видового складу кліщів і встановлення рівня резистентності популяцій кліщів до препаратів, що застосовувались», — підсумувала Леся Бондарева.

Стратегія запобігання розвитку резистентності повинна ґрунтуватись на підходах, які максимально сприяють зниженню токсичного навантаження на агроценози за збереження ефективності захисних заходів на рівні ЕПШ: зміна препарату, що втрачає ефективність, на більш токсичний; застосування сумішей препаратів; упровадження схем чергування токсикантів різного механізму дії; перехід на альтернативні методи захисту (імунологічний, біологічний, агротехнічний тощо).

Володимир Салієнко відзначив, що крайові обробки малоефективні, адже якщо на краях поля спостерігаються серйозні симптоми, то вірогідно, що кліщі уже поширились в глибину поля. Якщо кліщі присутні, але в невеликій кількості, потрібно обстежувати поле кожні 4-5 днів, поки зберігаються посушливі умови, адже за таких умов рівень поширення може швидко наростати.

«Інсектицид Талстар забезпечує період захисту 7-10 днів. Препарат діє на рухомі форми шкідника — німфу та імаго. Ефективність препарату залежить від якості покриття листя, адже кліщ зазвичай міститься на нижній стороні листка, тому потрібно застосовувати збільшену норму витрати робочого розчину і забезпечити рівномірне обприскування наземної частини рослини. Максимальна ефективність досягається, якщо обробку проводити у вечірні або ранкові години за температури від +15°С до +22°C. Можливе поєднання Талстар з препаратами, що мають овіцидну дію, тобто знищують яйця шкідника», — додав Володимир Салієнко.

Такі суміші доцільні, якщо культура і далі буде активно вегетувати і прогнозуються подальші посушливі погодні умови з підвищеною температурою. Тоді є вірогідність відновлення щільної популяції (плодючість 1 самиці 150 яєць!) через деякий час після закінчення захисної дії Талстар.

Леся Бондарева додала, що багато інформації по цих шкідниках ще не вивчено, але актуальні та корисні практичні дані міститимуться у Навчальному посібнику «Кліщі», який зараз друкується. 

Наталія Демчук, SuperAgronom.com, 2020