Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Методи боротьби з опустелюванням в Україні. Як не стати Сахарою
2010-2020 роки в ООН оголосили десятиліттям боротьби з опустелюванням на планеті. Метою цього є сприяння проведенню заходів з охорони посушливих земель. У всьому світі проводять різноманітні заходи боротьби з цими процесами. І хоча донедавна Україні хвилюватись було нічого — пустеля наступає.
На сьогодні посушливі землі займають більш ніж 41% поверхні нашої планети. І ця цифра з кожним роком невпинно росте. Опустелювання несе загрозу існуванню більш ніж 1 млрд людей, що проживають у 100 країнах світу, не кажучи вже про інші живі істоти.
Основним впливом опустелювання є втрата біорізноманіття і втрата продуктивного потенціалу, такі як перехід від лугів, де переважають багаторічні трави, до тих, де переважають багаторічні чагарники. У крайніх випадках це призводить до руйнування здатності землі до підтримання життя.
До факторів, що позитивно впливають на поширення аридизаційних процесів, належать кліматичні умови, особливо низький рівень вологості ґрунту, розподіл кількості опадів і випаровування. Крім цього, діяльність людини можна поставити, мабуть, на перший план. Вирубування лісів та лісосмуг, навмисні пожежі, неефективне тваринництво, перевипас, недотримання сівозміни, надмірне застосування пестицидів, надлишковій обробіток ґрунту та ще низка причин, які можна довго перелічувати.
Оглянемо ситуацію більш локально, на прикладі нашої країни. Кожен українець знає, що на Півдні нашої батьківщини є найбільша пустеля Європи — Олешківські піски. Їх площа сягає 162 000 га (1620 км²), а з урахуванням непокритих піском ділянок - 208 493 га (2085 км²). Вони почали утворюватись ще більше сотні років тому, в результаті випасу великих отар овець. Далі вітрова ерозія. І маємо, що маємо.
Для того, щоб зупинити вітри, в цій місцевості були насаджені ліси, але пожежі й активне незаконне вирубування призвели до такого.
«Українські ґрунти гинуть через недостатню кількість зволоження та дефіцит живлення. Зменшується вміст гумусу, який передусім і визначає родючість ґрунтів. За останні 130 років українські землі втратили 30% гумусу», — каже Святослав Балюк, керівник Інституту ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського.
Сьогодні існує достатня кількість ймовірних варіантів боротьби з опустелюванням, а саме:
- оптимізація використання природних ресурсів,
- оптимізація структури сільськогосподарських угідь,
- вдосконалення структури посівних площ,
- нормоване використання пасовищ,
- насадження лісів, лісосмуг,
- боротьба з ерозією ґрунтів,
- іригаційні процеси,
- поліпшення солонцевих ґрунтів тощо.
Методи боротьби з опустелюванням в Україні
Доцент кафедри землеробства та гербології НУБіП Микола Косолап радить аграріям переходити на ґрунтозберігаючі технології, особливо це стосується зон критичного землеробства. Технологія no-till наразі вважається дуже ефективним методом в боротьбі з деградацією ґрунтів і зупиненням аридизаційних процесів.
«Якщо ми продовжуватимемо орати ґрунт, піднімати його верхній шар, піщані землі перетворяться на пустелю в рази швидше, ніж ми собі уявляємо. Нам варто максимально зменшити технічне втручання в природні процеси», — зауважив науковець.
У зв’язку зі змінами клімату відбувається прогресуючий процес зневоднення ґрунтів. Кількість опадів залишилась приблизно на тому самому рівні, близько 400 мм, але збільшився відсоток випаровування. Якщо 25 років тому половина з цих 400 мм залишалась у ґрунті, а половина випаровувалась, то тепер в ґрунті лишається лише 100 мм. Решту здувають вітри. Крім того, останнім часом продуктивні дощі змінили проливні.
«Відновлюючи зрошення, збільшуючи кількість вологи в ґрунті, ми боремось із процесами опустелювання. У дискусійних питаннях: що важливіше, ґрунти чи вода, маю один контраргумент. У Сахарі піски без води є пустелею. Коли з’являється вода, навіть там створюється оазис», — зазначив Михайло Ромащенко, директор Інституту гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України.
Завдяки розвитку зрошення, відбувається формування підстав для зміни клімату, підвищується відносна вологість повітря, утворюються умови, за яких більше притягуються хмари і дощі йдуть частіше та рівномірніше. У такому випадку у плюсі не лише ті території, що під зрошенням, а й ті, що поряд.
За словами Михайла Ромащенка, сьогодні активно проводяться дії для створення передумов і залучення інвестицій для реформування водної галузі і розвитку зрошення.
Які рослини обрати?
Плануючи посадку лісосмуги, обираючи, які рослини будуть найбільш відповідними, фахівці зауважують насамперед звертати увагу на «рослини-старожили», тобто на ті дерева і кущі, що наразі там ростуть. Якщо вони здатні виживати в тих складних умовах, що на сьогодні маємо, саме такими й варто оновлювати лісосмуги. Те ж саме стосується й лісових насаджень.
Для Півдня України найбільш відповідними є сосна, з чого й складається основна маса лісів, а точніше їх залишків. Також, акація та гледичія. Для таких цілей підходить також дуб, але його мінус у тому, що потребує багато часу, щоб “набратись сил” і активно рости.
Те ж саме стосується сільськогосподарських культур. Наприклад, прекрасно почувається в степу лопух справжній, в народі - реп’ях, що належить до сімейства айстрових. Відповідно, варто пробувати вирощувати культури даного типу, наприклад, соняшник (в розумних межах).
За словами Андрія Щедрінова, сільгоспвиробника з Херсонщини, в регіонах, де відбуваються активні процеси деградації ґрунтів і опустелювання, один з варіантів ефективної сівозміни може виглядати так:
- багаторічні трави, здебільшого люцерна, що активно сприятиме азотфіксації.
Крім того, вирощування багаторічних трав залишає після себе велику кількість кореневої маси і різнобічно впливає на відновлення родючості. Коріння рослин, розкладаючись, віддає родючому шару органічні речовини, які через цикл біохімічних процесів покращують поживний режим. Посіви сприяють збільшенню вмісту гумусу, активізують мікробіологічні процеси в ґрунті.
- Вирощування злакових, особливо озимих, що допомагатимуть зменшити температуру ґрунту. До того ж з їхніх решток формується найкращий солом’яний покрив.
- Додавання до сівозміни стрижневокореневих культур, наприклад, гірчиці або ріпаку, які мають змогу отримувати вологу з нижчих шарів ґрунту і сприяють його розущільненню.
«Найкращу сівозміну, зрозуміло, кожен підбирає індивідуально, найголовніший момент — ґрунт завжди має бути вкритим рослинами, їх рештками. Тільки так ми маємо змогу боротись з видуванням того мінільного родючого шару, що маємо на полях, що сусідствують з пустелею», — зауважив Андрій Щедрінов.
Може здатись, що ця інформація стосується виключно жителів південних регіонів, але пустеля наступає швидше, ніж ми думаємо. Адже завжди краще заздалегідь запобігати, бо відновлення пустельних територій є дорогими і, як правило, дає обмежені результати.
Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com