Олексій Сергієнко: До посівної треба бути просто максимально готовим!

Чим може бути особливий саме нинішній сезон та про що завжди потрібно пам’ятати агроному, готуючись до посівної? Олексій Миколайович поділився своїми думками із SuperAgronom.com.

Головна проблема агронома

«Ближче до весни у будь-якого агронома з’являється головна проблема — коли ж розпочнеться посівна. Тобто, яка буде весна — рання чи пізня? Я не користуюся довгостроковими прогнозами погоди. Але з мого власного досвіду та багатьох прикмет і погодних тенденцій (враховуючи, наприклад, і те, що у Львівській області поля вже зелені стоять, озимі активно вегетують), можна сказати, що весна має бути рання, але з тимчасовим похолоданням і опадами. І до цього потрібно бути готовим завжди.

Агроном узагалі має бути готовим до розвитку будь-яких ситуацій. Скажімо, є прогнози, що літо цього року буде пізнім, а є навпаки, що раннім. Будь-який варіант треба тримати «в голові», прорахувати усі сценарії, тоді погода не застане вас раптово. Тож це головна моя порада — організувати роботу так, щоб у будь-який момент бути готовим до виходу в поле. Це стосується технічного забезпечення, забезпечення насінням, засобами захисту та іншими ресурсами. Не слід гаяти ані хвилини часу.

Сівба, проведена в оптимальний термін, завжди дає свій результат. Наприклад, ніколи квітневі посіви ячменю ярого не дають результату. Краще засівати в березні. Так само й ярий ріпак. Бо тоді рослини найефективніше використовують вологу, яка міститься у ґрунті — в 1-1,5 метровому шарі, коренева система краще розвивається, глибше проникає в ґрунт. Звісно, температуру ґрунту також варто враховувати. Хоча зараз селекція багатьох відомих компаній, гібридів тих же соняшника чи кукурудзи, дає можливість сіяти не в такі температурні режими, які науковці рекомендували раніше. Колись це було 10 ⁰С на глибині залягання насіння, зараз це вже 6-7 ⁰С. Головне — знати холодовий тест того чи іншого гібриду та правильно визначитися із термінами його сівби. Відповідно  не забувати про хімічний захист насіння від пошкодження грунтовими шкідниками і фітопатогенами, особливо в умовах ранньої сівби.

Слідкувати за температурним режимом потрібно постійно. Без ґрунтового термометра в кишені в поле не виходити, а також варто слідкувати за середньодобовими температурами, відзначати їх щоденно і навіть погодинно. І прислухатися до порад старших агрономів з великим багажем досвіду, які «відчувають», що відбувається. Зійшла крига на ставках, отже, треба вже працювати. Якщо тримається, то ще зарано. За такими речами також варто спостерігати. Ми вже працюємо в полях, фактично завершено підживлення озимих культур у більшості господарств, окрім північно-східного регіону, де підживленню заважає сніг на деяких полях. Тоді як у західному регіоні вже близько +10 ⁰С температура повітря, і пшениця вегетує, триває закриття вологи».

Ловити вологу

«Рекомендую всім аграріям робити моніторинг наявності вологи у ґрунті. Грунт вже розмерзся, тож можна починати вимірювати вологу в 1-1,5-метровому шарі.  Залежно від того, яку культуру будете сіяти. Якщо це просапна, то краще на глибшому рівні зробити такий аналіз. Ми вже проводимо такі вимірювання. І загалом вологозабезпечення нормальне, хоча в західних регіонах — дещо надмірно, бо спостерігалися великі дощі в літній і осінній період. А щодо східних і південних, то там завжди вологи не вистачає. Вона дуже швидко випаровується із цих шарів ґрунту за рахунок підйому температур і суховіїв. Тому головний захід зі збереження вологи — це своєчасне її закриття. І думати про вологу потрібно починати з осені — що глибше розпушуємо ґрунт, то більше отримуємо внизу.

Сьогодні увесь світ зрозумів, що рихлити ґрунт потрібно на глибину 50 см, а не на 30 см, де ущільнений шар. Для цього вже є машини, які й до 1 м розпушують. Основні обсяги вологозапасу на наступний рік формує осінь, а не весна. Можуть йти дощі в березні хоч кожного дня, але це буде неефективна волога. Все, що є, залишилося з осені, це 70%. Решта — зі снігу. Цього року зі снігом нам пощастило. Річок на дорогах, струмків на полях ми не спостерігали — практично увесь сніговий покрив поступово розтанув і зійшов у ґрунт.

Лабораторних аналізів ми ще не робили, але я впевнений, що десь у межах 200 мм в півтораметровому шарі є, і в межах 140 мм — в метровому. Це достатній запас, щоб отримати хороший результат. Але й цю вологу треба берегти своєчасними заходами — тим же боронуванням і швидкою сівбою.

Звісно, найкращий спосіб забезпечити посіви вологою — зрошення. І в нас у деяких господарствах на Вінниччині й Черкащині насіннєві ділянки зрошуються. Але головним прийомом збереження вологи залишається своєчасний обробіток ґрунту. Глибоко щілювати можна у вересні, можна й у грудні. Але якщо ти щілював у вересні, то використав жовтневі, листопадові та грудневі опади, які потрапили у ґрунт. Тож вибір періоду  проведення цього заходу — очевидний. Крім того, зараз практично усі провідні селекційні компанії пропонують лінійки гібридів із властивостями посухостійкості.

Іншими словами, наразі є маса прийомів для вологозбереження. А волога на сьогодні — це лімітуючий фактор. Тож якщо не будеш робити цих заходів, то не матимеш успіху».

На генетиці не зекономиш

«Вибирати насіннєвий матеріал сьогодні для агронома можна навіть не відходячи від робочого місця. І вибір справді необмежений. Тому, щоб не заплутатись, передусім потрібно зрозуміти, які завдання ви перед собою ставите. Якщо поставлені цілі високі, то й обирати потрібно найкращий насіннєвий матеріал, найкращу генетику. І треба сказати прямо, сьогодні це — іноземна селекція.

Безумовно, ми поважаємо та цінуємо вітчизняну селекцію та генетику, я сам науковець і 8 років пропрацював у дослідному інституті в селекційних відділах, брав участь у схрещенні й отриманні сортів і гібридів. Знаю, що це кропітка, затратна та довготривала робота. Але буду нечесним щодо себе і своїх колег-агрономів, якщо скажу, що наша генетика сильніша, ніж у відомих світових брендів. Тому в нашій компанії на 95% насіння іноземної селекції. Наприклад, європейські сорти пшениці забезпечують нам стабільну врожайність 8-10 т/га.

Я вірю, що з часом відбудеться перезавантаження, переформатування української науки, вона отримає достатні інвестиції для досліджень і розробок високого рівня. Але поки що в Україні в жодному з аграрних інститутів немає навіть якісного фітотрону для проведення випробувань сортів і гібридів у найрізноманітніших умовах і роботи в зимовий період. Що вже й казати про інші можливості порівняно із закордонними колегами. Тому ми ставку зробили на селекцію європейських лідерів, адже ми — європейське підприємство й хочемо мати стабільний і високий фінансовий результат. Але в будь-якому разі проводимо власні випробування на демо-ділянках. І я вважаю, що вони мають стати обов’язковим атрибутом навіть для невеликих господарств.

Я багато відвідував країн Європи і був приємно вражений, що у фермерів на присадибних ділянках, практично повсюдно, є тестові випробування з табличками сортів чи гібридів. У нього землі може бути якийсь гектар, але все одно він собі висіє хоч кілька рядків для випробування. В нас ця тенденція також поширюється, і це правильно. За такого різноманіття вибрати саме те, що може дати найкращий результат, можна лише протестувавши його у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

А ще я радив би не ігнорувати консультації фахівців селекційних компаній. І водночас враховувати досвід сусідів.  Я не полінуюсь подзвонити багато разів своїм колегам з інших холдингів, коли мені пропонують якийсь генотип, щоби поцікавитись, а що цей гібрид дав у них в господарствах і за яких умов.

До слова, ще про європейських фермерів. Вони наче й висівають випробувальні ділянки, але у них досить поширене таке явище, як консультаційний аутсорс. Відповідні консалтингові компанії привозять йому певну продукцію, рекомендують і надають аутсорсингові послуги аж до збирання. А фермер тільки сидить, перелічує гроші та насолоджується результатом. Наприклад, лауреат Книги рекордів Гіннесса, англійський фермер Род Сміт, який отримав у 2015 році рекордний результат пшениці в 16,5 т/га, власне, використовував рекомендації компанії Agri. І так працюють чимало тамтешніх аграріїв. В Україні ж кожен агроном — це «світоч», «професор», людина, яка знає все. На будь-якому семінарі у нас відбуваються дискусії, як в ООН. Але тут варто не загубитися в безлічі наявної інформації. Тож, повторюсь, покладатися варто як на свій, так і на досвід колег та фахівців компаній».

 А на чому можна зекономити?

«Взагалі в технології все працює в комплексі. Економія на її порушенні призведе лише до втрат. З другого боку, без економії сьогодні високого прибутку не отримаєш. Тому дивимося, як можна оптимізувати наші технології. Наприклад, завдяки деяким технологічним моментам можна зменшити витрати на добрива. Зокрема, розкислення ґрунтів, яке коштує в межах 50 дол./га, замінить витрати на мінеральні добрива, які коштують 100-150 дол./га. Адже ми знаємо, що на кислих ґрунтах рослина погано засвоює фосфор, калій, магній, азот. До того ж майже всі ґрунти в Україні кислі.

Також ми маємо змогу значно економити на мінеральних добривах завдяки наявності власних органічних, з курячого посліду, який ми компостуємо. Завдяки застосуванню органіки зменшуємо норму внесення міндобрив, але отримуємо більший ефект.

Ще один шлях заощадження на добривах — сидерати. Ми також, де можемо, практикуємо цю технологію. Я вважаю, що сьогодні без сівби сидератів неможливо підняти рівень гумусу й отримати кращий результат. А затрати на ту ж гірчицю, редьку олійну, інші сидеральні культури — копійчані. Треба тільки вивчити досконало цю технологію і застосовувати її вчасно. Наприклад, не чекати, поки висохне ґрунт, і потім сіяти гірчицю, а вона раптом не зійде. Маємо таку техніку, коли після збирання слідом за комбайном іде лущильник, який має аплікатор і зразу ж висіває сидеральні культури. Нині вже є навіть технології, коли ще до збирання зернових висівають сидерати, а в період збирання вони вже 10 см заввишки. Усе це — економія на добривах, які мають один із найбільших відсотків витрат при виробництві товарної продукції.

Також у нас запроваджений щоденний моніторинг, контроль посівів за допомогою власної цифрової програми Digital Agro Tech, яка дає можливість онлайн для всіх агрономів холдингу давати інформацію про можливі проблеми на їхніх полях, щоб реагувати на них швидко та навіть профілактично. І це також забезпечує економію засобів захисту рослин та інших ресурсів.

Важливість профілактики підтверджує досвід минулого року в Західному регіоні. У багатьох господарствах посіви соняшнику дуже сильно пошкодив клоп. Через це на багатьох площах отримали неякісне насіння, тож ціна на нього була низькою. Проґавивши шкідника, досить великі збитки мали майже всі агрохолдинги в цьому регіоні. А якби були проведені профілактичні краєві обробки, навіть біологічними продуктами, такої проблеми не трапилося б. От сьогодні в Україні вже існує справжня загроза пошкодження посівів кукурудзи діабротикою, яка може змести цілі масиви цієї стратегічної культури. Але на неї мало хто звертає уваги у плані запобігання. Водночас найкращий спосіб її уникнути — застосовувати ґрунтові інсектициди, локально знищивши личинки, ніж потім по вегетації 2-3 рази обробляти проти жука. А це ж величезні гроші, оскільки дешевий генерик проти діабротики не допоможе, там потрібен якісний ефективний інсектицид, безумовно, не дешевий. Тому профілактичне внесення інсектициду насправді допомагає зекономити на можливих значно більших витратах».

Ефективна сівозміна

«Структура наших посівів залежить від головного бізнесу, з урахуванням того, скільки потрібно кормів для годівлі птиці на птахофабриках холдингу. І тому ми вибудовуємо сівозміну, зважаючи передусім на загальну потребу в комбікормах. Відповідно, основна культура — кукурудза, яка становить 38-45% від загальної кількості посівних площ. На другому місці — соя й озимі. Озима пшениця разом із озимим ячменем — 15%, а соя в межах 10%, соняшник у межах 15-17%. До слова, цього року ми низку підприємств вперше переводимо на дві культури — соя й кукурудза. Вибудувана сівозміна буде так: сою сіємо 2 роки, а потім кукурудзу — 2 чи 3 роки.

Досвід такої сівозміни є в Україні та поширений вже у США й Аргентині. Ці дві культури добре вписуються в ротацію. Якщо ж ми вводимо інші, вони потребують вже інакших підходів, оскільки відбувається накопичення препаратів, проявляється аутотоксичність (коли рослина виділяє кореневою системою певні речовини, а наступна культура пригнічується). Наприклад, у радянські роки вважали, що озима пшениця є найкращим попередником для всіх рослин. Насправді ж соя після кукурудзи або після сої дає кращий результат. Оскільки озима пшениця аутотоксична, її рештки виділяють різні кислоти, які потім пригнічують наступну культуру, якщо сіяти ріпак чи сою.

Тому ми вирішили спробувати саме таку схему із двох культур. Подивимося, що вийде, вираховуватимемо динаміку врожайності, будемо чергувати й випробовувати різні системи живлення. Й одна з переваг такої сівозміни полягає в тому, що значно зменшується внесення азотних добрив. Під кукурудзу ми їх даємо, а під сою — ні. Завдяки чому за врожайності 3-3,5 т/га сої прибуток більший, ніж за тієї ж врожайності, але в іншій системі сівозміни».

Торішні результати

«Минулого року ми отримали майже 1,5 мільйона тонн кукурудзи. Це один із найкращих результатів за всю історію компанії. Середня урожайність вийшла 11 т/га в сухому зерні. Я розумію, що хтось може похвалитися й вищими результатами, але в нас площі під кукурудзою 125 тис. га. Ніхто на таких площах, наскільки я знаю, схожих результатів не отримував.

Досить непоганий результат вперше за всі роки ми отримали щодо сої — 3 т/га на загальний круг. Якщо говорити про соняшник, то це 3,2 т/га — не найвища врожайність за роки, які ми працюємо з цією культурою. Але на цю цифру вплинув досить низький врожай у Західних регіонах. Там склалися несприятливі умови, були надмірні опади, тож невисокі результати по цій культурі були не тільки в нас. Середня урожайність по холдингу озимої пшениці становила 6,1 т/га, це також не надто високий результат, на який вплинули погодні умови в певних регіонах, де розміщуються наші підприємства. Озимий ріпак — 3,2 т/га, але, знову ж таки, враховуємо, що площі його посівів — близько 40 тис. га. Хоча з погляду пересічного аграрія — результати хороші. Та ми знаємо свій потенціал, і він значно вищий, тож будемо максимально працювати на його реалізацію».

Записала Алла Гусарова, SuperAgronom.com