Посухо-, жаро-, морозо- та хворобостійкість — основні акценти у вітчизняній селекції пшениці, — Євген Алєксєєнко

З якими проблемами стикається селекційна наука, які актуальні на сьогодні завдання вирішує та чи може похвалитися здобутками на цьому поприщі? Про це ми поговорили з Євгеном Алєксєєнком, провідним науковим співробітником відділу селекції та насінництва пшениці Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення (Одеса).

Сам Інститут — це наукова установа з понад 100-річною історією. Одним з основних напрямів його роботи є селекція пшениці. За словами науковця, розроблені тут сорти займають близько 70 % усіх посівних площ в Україні. Хоча, звісно, конкуренція з боку сортів іноземної селекції відчувається дедалі більше.

SuperAgronom.com: Як почуваєтеся на конкурентному «полі»?

Євген Алєксєєнко: Поки що тримаємось. Допомагає досвід, наявність фахівців та розуміння екстремальних умов вирощування пшениці на Півдні України. Наші сорти спеко-, посухо- та морозостійкі. Це те, що необхідно зараз місцевим аграріям, особливо у зв’язку з кліматичними змінами. Також у нас свої підходи до якості зерна. Адже в Україні свої вимоги до хлібопекарських властивостей виробленої з пшениці продукції. Наші співгромадяни люблять хліб із високим вмістом клейковини, щоб він був пористим, об’ємним тощо. Закордонний споживач приділяє увагу дещо іншим якостям. Іноземна селекція працює передусім на західного споживача. Однак, заходячи на український ринок, зарубіжні компанії вивчають попит, і ми бачимо, як вони підлаштовуються під нього. І якщо вони організовуватимуть селекційні центри в тутешніх умовах, то нам дедалі важче буде витримувати конкуренцію, адже ми не маємо таких потужних фінансових можливостей.

SuperAgronom.com: Думаєте, українська селекція таким чином буде дедалі згасати?

Євген Алєксєєнко: За умовами оплати праці й матеріально-технічного забезпечення ми дуже відстаємо. Вже зараз в українській селекції сутужно з кадрами. Молодь мало цікавиться цією справою. Так, студенти приходять до нас на практику, дехто захопившись наукою, вступає до аспірантури. Але, пропрацювавши певний час, бачить усі наявні негаразди, низький рівень зарплати, проблеми з житлом, недостатньо можливостей для наукових досліджень, — і багато хто здається, кидає науку. Залишаються одиниці, можна сказати, патріоти-ентузіасти. Але на одному ентузіазмі далеко не поїдеш. Потрібно створювати умови для молоді. Тому вважаю, що дуже важливе завдання зараз — зберегти фахівців, залучати молоді талановиті кадри.

SuperAgronom.com: На вашу думку, держава має просто виділяти більше коштів на аграрну науку? Чи, можливо, краще надавати підтримку або ширші можливості для вчених, наукових селекційних установ у плані комерціалізації їхніх розробок?

Євген Алєксєєнко: Звичайно, комерцією ніхто не забороняє займатися, наукові установи також заробляють власні кошти, в тому числі за рахунок отримання роялті. Але річ у тім, що селекція це дуже затратна справа і швидкої віддачі вона не дає. Для виведення сорту і подальшого його сортовипробування в наших умовах потрібно щонайменше 9–12 років. На цей період все-таки потрібна допомога держави. Вже далі, коли сорт отримає ім’я (маю на увазі не назву, а саме статус), то далі, якщо він і справді вартісний та конкурентний, то сам собі дорогу прокладатиме. Наприклад, такі наші сорти, як Антонівка, свого часу був Альбатрос, що став проривом у вітчизняній селекції, то їм уже не страшна конкуренція. Якщо сорт сіють на мільйонах гектарів, підтримки він не потребує. Але на початкових етапах без допомоги держави не обійтися.

SuperAgronom.com: Хоч і складно, але науковці вашого Інституту продовжують працювати. Які зараз найбільш актуальні напрями в селекції пшениці?

Євген Алєксєєнко: Передусім це створення сортів універсального типу для різних технологій: для інтенсивних, для більш екстенсивних, з високими показниками якості зерна, сортів для екологічно чистих технологій, тобто які потребують мінімум, або зовсім не потребують хімічного захисту. І, звісно, ці сорти мають бути високоурожайними і конкурувати з зарубіжними сортами.

SuperAgronom.com: А у вашому відділі які проблеми зараз вирішують?

Євген Алєксєєнко: В нашому відділі зараз декілька напрямів селекції. Перше — це сорти універсального використання по різних попередниках і за різними технологіями. Цей напрям очолює Микола Антонович Литвиненко. Другий напрям — сорти для екологічно чистих технологій. Його очолюю я. Розробку сортів для більш екстенсивного виробництва очолює Микола Гаврилович Максимов. Лабораторію з вирощування сортів для інтенсивних технологій очолює академік Савелій Пилипович Лифенко, а безпосереднім керівником цієї програми є Микола Юрійович Наконечний. Також в Інституті є лабораторія з селекції твердих сортів пшениці, цей напрям очолює Анатолій Іванович Паламарчук. Адже зараз у виробників макаронної продукції змінилися пріоритети і вони потребують муки, виготовленої з твердих сортів  твердої пшениці, за прикладом країн Західної Європи.

SuperAgronom.com: Ваш напрям — це екологічно чисті технології. Мова про органіку?

Євген Алєксєєнко: Не зовсім. Маються на увазі технології, які не потребують хімічних компонентів для вирощування пшениці. Йдеться про зменшення хімічного навантаження на рослини і довкілля. Щоб досягти цієї мети, потрібні такі сорти, які не піддавалися б, або принаймні мінімально уражалися б, хворобами та шкідниками. Щоб добре конкурували з бур’янами. Аби при їх вирощуванні можна було звести до мінімуму використання пестицидів. Причому ми застосовуємо лише класичну селекцію, технологій генної модифікації не використовуємо.

SuperAgronom.com: Якими здобутками можете похвалитися?

Євген Алєксєєнко: З екологічно чистих можу назвати такі, як Годувальниця Одеська, Литанівка Одеська — ці сорти вже мають своє розповсюдження. А більш нові це Лебідка, Істина, Мелодія. Зараз ми передали на сортовипробування сорт Аксіома, я маю надію, що він також отримає ринкове поширення.

SuperAgronom.com: Чим вони цікаві?

Євген Алєксєєнко: Аксіома, наприклад, це сорт безостого типу. Він характеризується високою стійкістю до основних захворювань, поширених на Півдні України. Зокрема, до бурої іржі, борошнистої роси. Сорти такого типу не осипаються, тому їх можна під час жнив залишати «на останок». Їхній сортотип подібний вже до західноєвропейських сортів. Це буде цікаво господарствам, які «дивляться» в той бік. Основа сорту взята з селекції колишньої Югославії, з відомої аграріям Златої Долини. Тобто конструкція, зовнішній вигляд — звідти, а внутрішня «начинка», корисні ознаки, — це вже українська селекція. Маю на увазі стійкість до несприятливих умов вирощування на Півдні України, згадані посухо-, жаро-, зимова морозостійкість. І відповідна якість зерна.

SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Алла Гусарова, SuperAgronom.com