Мирослав Жуков: Різниця в урожайності пшениці на богарних і зрошуваних землях — щонайменше 2 т/га

Агроном розповів нам про особливості агровиробництва на півдні України, передусім, у вирощуванні пшениці. Про те, яку роль відіграють пари у сівозміні його підприємства. Чим відрізняються технології вирощування на богарних та на зрошуваних землях. І про те, що важливо для сучасного агронома.

SuperAgronom.com: Як осінньо-зимовий сезон вплинув на посіви пшениці, власне, як цю зиму перезимували?

Мирослав Жуков: Минулий сезон дав нам і плюси, і мінуси. З плюсів — запас вологи на період відновлення весняної вегетації був достатній для нормального розвитку озимих і ярих культур. Принаймні, на початкових стадіях. Занадто тепла осінь минулого року теж внесла свої корективи, але в кращий бік. Сіяли практично в жарку погоду 30 ⁰С), але завдяки достатній кількості тепла посіви зайшли в зиму в оптимальній стадії, добре розкущені. Потім пішло поступове зниження температури, рослини загартувалися, і пройшли холодну пору року на одному диханні. Тож вийшли із зими в ідеальному стані в плані розкущеності, загартованості, і з перспективою на добрий урожай. Хоча на сьогодні (розмова відбувалась 18 червня. — Прим. ред.) із накопиченої вологи вже залишився мінімум. І пшениці її все-таки трошки не вистачило, хотілося б більше.

SuperAgronom.com: Як у вас побудована система сівозміни?

Мирослав Жуков: Загалом ми вирощуємо культури як на богарі, так і на зрошенні. Вирощуємо озиму пшеницю, озимий ячмінь, сою, соняшник, нут. Раніше серйозно займалися гарбузами, але реалізація продукції ускладнилася, тож ми їх вивели із сівозміни. Ну, і важлива частина в нашій сівозміні загалом — це пари. Причому пар — основний попередник для озимої пшениці. В наших посушливих умовах ми на нього тільки й розраховуємо. Якщо є оптимальні погодні умови, восени ми можемо посіяти пшеницю, крім парів, ще й по інших попередниках. Але якщо така ситуація, як була минулорічної осені, то сіємо тільки по парах. Бо по інших попередниках навіть із запасом зерна, техніки і бажання, ми не змогли б цього зробити. Тільки пар нам дав можливість успішно відсіятись.

SuperAgronom.com: Через який проміжок часу пшениця повертається на те саме місце?

Мирослав Жуков: Щонайменше через 3 роки. Стараємося чітко дотримуватися сівозміни. Але, повторюся, пар — практично завжди попередник, особливо якщо це богарні землі. На зрошенні найчастіше попередником соя виступає. Дехто у нас в регіоні намагається працювати без парів, але практика показує, що на сьогодні це шлях в нікуди. Он сусіди наші зібрали свою пшеницю ще тиждень тому. І судячи з того, як швидко вони її зібрали, не думаю, що візьмуть навіть 4 т/га. 3 т/га — максимум, що там вийшло. А ми розраховуємо не менше, ніж на 5 т/га.

SuperAgronom.com: Якій селекції пшениці віддаєте перевагу?

Мирослав Жуков: Зокрема, Одеського селекційно-генетичного інституту. А ще у нас є сорт озимої пшениці Овідій селекції Інституту зрошуваного землеробства, що розташований на Херсонщині.

Звісно, не можна сказати, що все, створене нашими селекціонерами, — ідеальне. Але акценти розставлені правильно. Для нашого регіону перше, що важливо, — звісно, посухостійкість. Друге — стійкість до осипання в момент збирання. У нас же саме під час жнив «полюбляють» піти дощі. Доводиться їх перечікувати. Буває, пшениця вже чорна, страшенно некрасива, але зерно в колоску тримається. Згадаю тут для прикладу — був у мене досвід із сортом сербської селекції. Всі його дуже хвалили, тож у мене були на нього великі плани. Посіяв. Перед початком збирання за виглядом, за масою наче нічим не поступався українським сортам. Але, на жаль, не достояв, не витримав погодних умов. Осипалося 40% — це дуже багато. Вважайте близько 2 тонн на гектарі просто випало на землю. Було дуже досадно… Так, ми завжди намагаємося спробувати щось новеньке. Сусід чи колега порадили, десь вичитав, плюс я молодий агроном — мені також цікаво «поекспериментувати». Тому закладаємо експериментальні ділянки також і сортів зарубіжної селекції, щоб у нас був більш широкий вибір.

SuperAgronom.com: А які врожаї пшениці отримуєте на богарі і на зрошенні?

Мирослав Жуков: Наприклад, минулий рік у нас був «щасливий». Добрі врожаї були не тільки у нас, а я думаю, по всьому регіону. В середньому наше господарство зібрало на богарі 6,5 т/га. За оптимального рівня опадів ми загалом отримуємо непогані результати. Хоча наші чорноземи далеко не найбільш врожайні. По нашому відділенні середній рівень гумусу 2-2,2% — це вважається неродючими землями. До речі, минулого року, як не парадоксально, наші врожаї на зрошенні були на рівні богару. Правда, ми тоді не так інтенсивно зрошували. Але загалом якщо порівнювати, то зрошення дає щонайменше 2 т/га зверху. Хоча бували випадки і більшого розриву, коли на богарі брали 3-4 т/га, а водночас на зрошенні — 7-8 т/га.

SuperAgronom.com: Системи захисту, решта агротехнологічних прийомів якось відрізняються?

Мирослав Жуков: Так, на зрошенні система захисту відрізняється, так само як і система живлення. Там є сенс внести більшу кількість добрив. Адже ми знаємо, що додаткова волога — це більша ефективність внесення і вища окупність. Бо можна і на богарі внести великі норми добрив, але ефективності ми не побачимо. На зрошенні і захист більш інтенсивний проводимо. А ще мікродобрива для позакореневого внесення застосовуємо. На богарних землях додаткове живлення як макро-, так і мікродобривами може не лише стати даремно витраченими коштами, а ще й зашкодити пшениці. Особливо, коли така посуха, як зараз. Вона ж і так, бідна, тримається з усіх сил. А ти починаєш її розганяти азотом. Так, у певний момент ти їй листкову масу розігнав — вона стоїть красива така. А потім починає проявлятися дефіцит вологи, при цьому листя на себе тягне її залишки. І зрештою отримуємо одну «ботву». Листя є, а зерна — мінімум. Тобто ти спрацював на користь соломи...

Також відрізняються норми висіву. Адже у більш оптимальних умовах рослина краще почувається, тож здатна більше витягнути корисного для себе із ґрунту, ніж на богарі. Відповідно можна трохи загустити посів. Але це стосується вітчизняних сортів. Якщо брати зарубіжні, там вже не потрібно гнатися за великими нормами висіву, там потрібно звертати увагу на коефіцієнт площі.

SuperAgronom.com: Новітніми IT-технологіями цікавитесь, застосовуєте?

Мирослав Жуков: Так, звичайно. Як агроном із захисту рослин, скажу, що в мене весь захист в принципі побудований якраз на точних технологіях. Зокрема, самохідні обприскувачі всі на GPS-навігаторах, нормуємо дози внесення тощо. А нещодавно наше керівництво захопилося ідеєю застосування дронів. Думаю, це був би серйозний помічник. І якщо у тебе 5 тис. га під відповідальністю — хіба можливо їх досконало оглянути? Тому дрони були б великою підмогою. Це додатковий інструмент, щоб тримати ситуацію під контролем.

SuperAgronom.com: Розкажіть трохи про себе. Як ви прийшли в аграрну справу, з чого починали?

Мирослав Жуков: Після закінчення школи цілеспрямовано обрав аграрну сферу. Це був поклик душі, хоча у мене серед рідні немає жодного агронома. Першу спеціалізовану освіту отримав в Каховському державному аграрному технікумі, де вчився за спеціальністю «Організація технології ведення фермерського господарства». А далі вже вирішив отримати й вищу освіту. Вступив до Кримського агротехнологічного університету — на той час він перебував під патронатом НУБіПУ. Це було ще до анексії. По закінченні повернувся додому — я місцевий, з Каховщини. Спочатку працював в одному з господарств нашого району, а 2 роки тому перейшов у «Таврійську Перспективу». Зацікавили вони мене шансом розвиватися. Тут великий набір культур, можна спробувати різні технології, різний підхід, для молодого агронома це золота жила.

SuperAgronom.com: А у вас є улюблена культура?

Мирослав Жуков: Коли я починав учитися, то соя була для мене найулюбленішою. Всі дипломні, всі курсові роботи присвячував саме цій культурі. А коли вже пішов працювати — то тут треба любити усе. Як показала практика, не має бути улюблених культур — це на мою думку. Агроном має ставитися до всіх культур з однаковим пієтетом. І взагалі без любові до рослин нічого не вийде. Як і без любові до землі. Агроном має прямо відчувати рослину, співпереживати їй. Турбуватися, якщо вона страждає від нестачі вологи чи від спеки, помічати, якщо їй некомфортно через бур’яни чи хвороби або інші проблеми. Оце співпереживання — це важлива складова успіху, бо тоді ти зробиш усе можливе, аби рослині було добре, а вона тобі віддячить урожаєм.

SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Алла Гусарова, SuperAgronom.com