Поширення
Поширений у Степу і південних районах Лісостепу. Поліфаг. Живиться на 130 видах рослин, що належать до 33 родин. Пошкоджує буряк, однорічні й багаторічні бобові, соняшник, капусту, коноплі, суниці та інші культури.
Зовнішній вигляд
Жук розміром 6 – 10 мм, блискучочорний, зверху без опушення, знизу вкритий легким сіруватим пушком; передньоспинка по боках і надкрила заокруглені, опуклі, у крапчастих борозенках, зрослися по шву; крил немає. Головотрубка коротка, широка. Яйце розміром 1 мм, овальне, біле. Личинка — 12 – 16 мм, слабко вигнута, світложовта, верхні щелепи темнокоричневі; грудний щит широкий, блідозабарвлений, анальний сегмент з 12 довгими жорсткими щетинками. Лялечка 7 – 10 мм, спочатку біла, перед перетворенням на жука — бура; передньоспинка слабко опукла, вершинний сегмент закінчується двома спрямованими назад шилоподібними відростками.
Розвиток
Зимують жуки нового покоління, а також жуки, що залишаються на другу зимівлю, й личинки, що не завершили розвиток до осені, у ґрунті на глибині 20 – 40 см. Вихід одиничних жуків розпочинається у квітні за температури 7 – 9 °С, масовий вихід і розселення їх — після прогрівання ґрунту до 12 °С. Жуки ведуть прихований спосіб життя, знаходячись поблизу кормових рослин. Вночі та в прохолодну погоду зариваються у поверхневий шар ґрунту. Живляться молодими листками, пагонами, іноді генеративними органами. Живуть два сезони. Розмножуються партеногенетично. Яйця відкладають у ґрунт на глибину 3 – 5 см. Період відкладання яєць розтягнутий — з кінця квітня по серпень. Середня плодючість у перший і другий роки життя становить 60 – 70 яєць, максимально — до 300. Ембріональний розвиток триває 28 – 45 діб. Відроджені личинки розвиваються на корінні буряків та інших рослин, досягаючи до осені ІІІ – IV віків. Розвиток IV і V віків завершується у липні — серпні другого року життя. Заляльковуються в ґрунтових колисочках. Через 25 – 30 діб утворюються жуки, які в основній масі залишаються в ґрунті до весни наступного року. Восени в теплу погоду і за достатнього зволоження спостерігаються випадки виходу жуків на поверхню. Однак з настанням холодів вони зариваються в ґрунт на глибину до 10 – 20 см. Генерація дворічна. В умовах бурякової сівозміни приблизно третина шкідників зимує на минулорічних бурячищах та на полях зпід бурякових висадок. На сходах жуки об’їдають сім’ядолі й молоде листя. Личинки перегризають дрібні корінчики і завдають ран коренеплодам. Чисельність шкідника знижують ті самі хвороби, паразити й хижаки, що й звичайного бурякового довгоносика. У черевці жука паразитує личинка мухитахіни — Graphogaster maculatus Bel.
Заходи захисту
Створення умов, що забезпечують дружні сходи, а також прискорюють ріст і розвиток рослин (накопичення і збереження вологи в ґрунті, своєчасна сівба насінням високих кондицій, внесення добрив та інші агроприйоми). Дотримання просторової ізоляції. Розміщення посівів цукрових буряків не ближче ніж за 500 м від бурячищ двох минулих років. Відстань між маточними, фабричними буряками й висадками має становити не менше 1 км. Знищення бур’янів, особливо з родини лободових. При чисельності, що перевищує в середньому 0,3-0,5 жука на 1 м2, – проведення на тогорічних бурячищах 2-3 обробок інсектицидами країв поля в період «пішого ходу» жуків. У період сходів – утворення двох-трьох пар справжніх листочків буряків – обприскування інсектицидами (Залп, СуперБізон, Нокаут) при чисельності жуків, що перевищує економічний поріг шкідливості. У разі сівби насінням, обробленим системними інсектицидами, економічний поріг шкідника становить 0,5-0,7, необробленим насінням – 0,3-0,5 жука/м2.
