Виражений статевий деморфізм. Дорослі самки білі в молодості і жовтіють з віком. Після смерті стінки тіла твердіють і перетворюються на темно-коричневу цисту. Стінки цисти мають малюнок у вигляді переривчастих, коротких, зигзагоподібних ліній. Самка виробляє на конусі вульви желатиноподібну масу, яка містить деяку кількість яєць. Тіло самки також заповнене яйцями. Цисти нагадують за формою лимон розміром 560-850 × 350-590 нм з коричневими буллами.
Самці червоподібні, мають довжину 1,0-1,5 мм. Самці соєвої нематоди дозрівають швидше, ніж самки; вони необхідні для розмноження.
Соєва нематода має інкубаційний період, чотири ювенільні стадії (віку) і стадію дорослої особини (самець чи самка). Молоді особини першого віку розвиваються в яйці і линяють один раз, щоб стати молодими особинами другого віку, які виходять з яйця (в желатиновій матриці або в цисті). За сприятливої температури та вологості з’являються личинки. Личинки другого віку мають довжину близько 450 нм. Пізніше відбувається три линьки, в результаті яких виходять личинки третього і четвертого віку та дорослі особини.
Розвиток відбувається за температури 18-32 ℃, хоча оптимальною є 24-28 ℃. За температури понад 33 °С розвиток припиняється і сильно сповільнюється за нижче 16 ℃.
Нематода сповільнює ріст сої і викликає пожовтіння листя, а в крайніх випадках — загибель рослини. Порушує розвиток кореня, що викликає раннє в'янення рослин.
Найкращим методом боротьби з соєвою нематодою вважається використання стійких до шкідника сортів культури.
Заходи контролю над соєвою нематодою включають агротехнічні прийоми, такі як використання сівозміни та культур-приманок, а також хімічний захист, такий як застосування нематоцидів.
При плануванні сівозміни на найближчі роки слід враховувати, що злакові культури — несприятливе середовище для більшості шкідників сої, тому зернові вважаються найбільш ефективними попередниками.
Повсюдно.
