Батьківщина цього шкідника – країни Східної Азії – Японія, Китай, Тайвань, Корея, Індія. Однак з 2006 року шкідник зустрічається і в Європі. Вперше самшитову вогнівку виявили в Німеччині, але потім вона почала швидко поширюватися по Європі і була занесена в список особливо небезпечних видів шкідників в Європі.
Зараз цей вид зустрічається в таких країнах, як Німеччина, Угорщина, Румунія, Туреччина, Швейцарія, Нідерланди, Франція, Росія, Грузія, Україна, Словаччина, Бельгія, і став екологічною проблемою, особливо для насаджень самшиту, оскільки може за один сезон повністю знищити його посадки.
Дорослий метелик самшитової вогнівки досить великого розміру з розмахом крил до 45 мм. Крила широкі закруглені, складаються з безлічі поздовжніх вузьких сегментів на зразок віяла, світло-блакитні, з коричневою окантовкою по краю, низ обрамлений бахромою з коротких тонких волосків. У спокійному стані крила складені "будиночком". Метелик самшитової вогнівки має доволі привабливу зовнішність.
Імаго відкладає яйця (діаметром близько 1 мм) на свіжому зеленому листі з тильного боку. Гусениці народжуються жовтувато-зеленого кольору. Довжина молодої личинки – 1-2 мм. Голова велика і чорна. Розвивається личинка впродовж 3-4 тижнів, за які збільшується в розмірі до 3,5-4 см. У міру дорослішання колір личинки змінюється на більш темний, а з боків утворюються чорні і білі лінії. На кожному боці по 1-й товстій чорній лінії та по декілька тонких білих ліній. Також на тілі гусениці з'являються темні опуклі крапки.
Зимують, переважно, гусениці ІІ-ІІІ віків в щільних білих павутинних коконах між листям. Навесні вони дохарчовуються і заляльковуються. Через 10 – 15 днів з лялечок вилітають метелики. Після спарювання самки вогнівки відкладають на молоді листочки самшиту невеликими купками яйця, з яких невдовзі відроджуються гусениці довжиною 1-2 мм, жовто-зеленого кольору з чорною головою. Їх розвиток триває приблизно 3-4 тижні. За цей час шкідники стають темно-зеленого кольору з широкою чорною та тонкими білими лініями по бокам і досягають 3,5-4 см в довжину. За рік може розвиватися в 3-4 поколіннях. Личинки в процесі живлення накопичують отруйні алкалоїди самшиту, тому їх не поїдають птахи.
Гусениці самшитової вогнівки, які відродилися, спочатку виїдають нижню частину листка, залишаючи непошкоджений верхній епідерміс. Гусениці старших віків грубо об’їдають листки, обплітаючи пошкоджені гілки павутиною, на якій можна помітити екскременти, шкурки личинок та пусті чорні капсули від голів, які залишаються після линьки. За 4 години один шкідник повністю з’їдає листок самшиту середнього розміру. Живлення триває до перших приморозків.
Харчується гусінь вогнівки переважно на самшиті, але за відсутності необхідної кормової бази, крім самшиту може пошкоджувати також модрину колхидську, лавровишню, клен, ясен, мушмулу японську, а на батьківщині, в Східній Азії також живе, харчується і шкодить на бруслині (японській та крилатій) і на падубі пурпуровому.
Самшитова вогнівка завдає величезної шкоди рослинам: в результаті заселення кущів самшиту шкідником вони починають стрімко всихати, втрачати декоративність і навіть гинути. Вигризаючи значний обсяг листяного покриву, шкідник руйнує цілісність крони, що призводить до порушення обміну речовин рослини і серйозному збою в фотосинтезі.
Якщо на Вашій ділянці один-два кущі самшиту, при виявленні перших пошкоджень, можна спробувати застосувати механічний метод боротьби: обрізати пошкоджені гілки, зібрати та знищити яйцекладки та гусениці. Цей метод малопродуктивний, якщо вогнівка оселилася на багатометровій зеленій огорожі. В такому випадку без хімічного захисту не обійтись. Для обробки індивідуальних садів і городів в межі населеного пункту дозволяється застосування тих пестицидів, які дозволені для роздрібного продажу населенню “Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”. Їх кількість обмежена.
