В усіх регіонах України.
Жуки розміром 8,5-12 мм, тіло чорного матового кольору, вкрите густими довгими волосками світлого кольору. Надкрила в білих крапочках.
Зимують молоді жуки в коконах у ґрунті на глибині 15-30 см, а навесні під час цвітіння кульбаби виходять з ґрунту. Жуки літають у теплі сонячні години дня. Харчуються цвітом, виїдаючи тичинки і маточки, обгризають пелюстки спочатку на кульбабі, потім тюльпанах, нарцисах, після чого перелітають на квітучі кісточкові культури (абрикос, персик, черешню), трохи пізніше на зерняткові (яблуню, грушу), ягідні (суницю, смородину). Потім перелітають на квітучі бур'яни.
З першої декади і до кінця червня самки відкладають яйця в ґрунт, з яєць відроджуються личинки, що залишаються в ґрунті до кінця серпня — початку вересня і живляться рослинними залишками. Заляльковування розпочинається з кінця серпня і триває до середини жовтня. Через 14-22 днів з’являються молоді жуки, які залишаються в ґрунті зимувати.
Особливо сильні пошкодження наносить в посушливі роки. Спалахи її розмноження вчені пов'язують із змінами ритму сонячної активності, а також однією з причин зростання чисельності оленки є те, що всі стадії її розвитку пов'язані з ґрунтом. Інтенсивна агротехніка, оранка значних цілинних масивів призводить до поступового зменшення чисельності виду. Але на сьогодні не всі інтенсивно обробляють землю в саду і в полі. Розвивається шкідник в одному поколінні. У роки масового розмноження завдає значної шкоди садам, ягідникам, овочевим та декоративним культурам.
Заходи боротьби різні. Прості та доступні використовують особливість поведінки оленки волохатої та її біологічні особливості. Молодий жук зимує у коконі в землі, тому осіння обробка ґрунту дає можливість знищити імаго оленки. Так само перелопачують компостні купи, саме в них можуть відкладати яйця жуки.
У ранкові і вечірні години жуки малоактивні, завмирають і не літають. Тому їх струшують з дерев, кущів на розстелений брезент, поліетилен (можна у відкриту парасольку), а з низькорослих рослин жуків збирають вручну. Найбільше їх під час цвітіння. При перекопуванні грядок бажано вибирати та знищувати личинок.
Ефективний прийом масового знищення оленки ґрунтується на такій особливості її біології, як інтенсивна опушеність імаго густими волосками. Суть прийому полягає у тому, що у період масового заселення оленкою кущів або рослин їх обприскують чистою річковою водою всередині дня, коли жуки найбільш активні. Краплі води концентруються на волосках, внаслідок чого жуки втрачають рухову та льотну активність. Через кілька хвилин їх обтрушують, збирають і знищують. За високої чисельності шкідника такий прийом необхідно проводити кілька разів на день. Зрозуміло, що цей спосіб можна застосовувати лише у приватних і дачних господарствах.
Жуків приваблює синій та фіолетовий кольори, що також можна використовувати для збирання шкідника. Під деревами встановлювати пастки – яскраво-сині чи фіолетові ємкості з холодною водою або з водою, затравленою одним із інсектицидів.
У яблуневих насадженнях проти оленки волохатої застосовують препарати: Каліпсо 480 SC (0,25-0,3 л/га) та Маврік, ЕВ (0,2-0,6 л/га), які безпечні для бджіл та джмелів та ефективні від ряду інших в цей період комах-шкідників саду (хрущів, гусениць листовійок, попелиць, кліщів, листоблішок).
Для захисту посівів ріпаку проти оленки волохатої дозволено застосовувати інсектициди Маврік, ЕВ (0,35 л/га) та Біскайя 240 ОD (0,3-0,4 л/га).
