Потенціал України в експорті насіння зернових оцінюється в 1 мільйон тонн

Про це повідомив Олександр Захарчук, д.е.н., завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки».

На його думку, задовольнивши внутрішню потребу в насінні і садивному матеріалі по всіх сільськогосподарських культурах, крім кукурудзи, соняшника та зернобобових, Україна має потенціал нарощування експорту цього виду агропродукції до 1,5 млрд доларів. Наразі ж за кордон щорічно поставляється насіння на суму лише від 10 до 20 млн доларів.

«За 2018 рік продано лише 1,799 тис. тонн насіннєвої пшениці при потенціалі у 855,3 тис. тонн, а ячменю — 234 тонн з 576,5 тис. тонн. Обсяги зарубіжних поставок гречки — до Південної Африки – склали 93 тонн, тоді як Україна має можливість експортувати 24,5 тис. тонн насіння цієї сільгоспкультури», — розповідає Олександр Захарчук.

У структурі українського експорту насіння традиційно домінує кукурудза. Обсяги її поставок на зарубіжні ринки за 2018 рік у вартісному вимірі становили 9,4 млн доларів, а частка насіння кукурудзи у вітчизняному експорті склала близько 85%. Основними країнами — споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є країни СНД — Білорусь, Молдова, Грузія та Казахстан.

Втім, на зовнішніх ринках по відношенню до українського насіння зберігається цінова дискримінація. Зокрема, вітчизняна кукурудза йде на експорт по 2113 доларів/т, тоді як імпортна закуповується по вдвічі вищій ціні у 3950 доларів. Пшеницю ми продаємо у 2,5 разу дешевше (450 доларів/т), ніж купуємо, а ячмінь — у 1,8 рази дешевше (570 доларів/т).

Наразі на заваді реалізації експортного потенціалу вітчизняного насіннєвого матеріалу стоїть ціла низка чинників, серед яких:

• невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, яке посилюється неповним приєднанням України до Схем сортової сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку;
• нижча якість українського насіння порівняно з насінням країн ЄС та США;
• сильний захист внутрішніх насіннєвих ринків інших країн для входження іноземного, у тому числі й українського насіння.

На думку науковців Інституту аграрної економіки, подолати цю проблему можна лише запровадивши цивілізований, прозорий, ринковий обіг насіння і садивного матеріалу та захисту інтелектуальних прав селекціонера й селекційних установ.

«Необхідно створити систему насінництва зернових культур у кожному регіоні (області), яка б включала селекційно-насінницький центр, насіннєвий завод та регіональне об’єднання виробників насіння. І, нарешті, вкрай важливим є здійснення подальших заходів з повного приєднання України до Схем сортової сертифікації насіння для міжнародної торгівлі», — підсумував Олександр Захарчук.