Технологія no-till може бути ефективною лише за достатньої кількості вологи

Останні кілька років все частіше чути про «перезапуск no-till в Україні», мовляв, «раніше аграрії неправильно застосовували цю систему, а тепер буде no-till «по-новому». Під аномальну посуху 2017 року технологію no-till позиціонують як систему збереження вологи. Про те, що вологу потрібно не лише зберегти, а й накопичити, тактовно мовчать.

«No-till — це не найпростіша технологія, це складна і дорога система. Вона потребує чіткого таймінгу та значних витрат на хімію», — розповідає Володимир Мірненко, фахівець компанії «Пьотінгер Україна»

Ця технологія потребує значних опадів, поле має покриватися органічними рештками, для достатньої вегетації культур потрібні дощі. Вона потребує рівномірності опадів — значні опади в короткий період можуть змити шар решток із поля.

Разом з тим, мінімальний обробіток та глибоке рихлення гармонійно можуть бути включені до диференційованої системи обробітку. Виходячи з потреб сівозміни та стану конкретного поля, можна на 1/3 площі провести глибоке рихлення, на 1/3 оранку та 1/3 лишити під мінімальний обробіток. Ці системи мають свої сильні та слабкі сторони, розумно чергуючи їх, можна досягти оптимального результату.

Мінімальний обробіток створює найкращі умови для швидкої мінералізації пожнивних решток, коштує недорого, однак може бути застосований лише за гарної структури у глибших шарах ґрунту. На питання, що ж краще: no-till, глибоке рихлення чи оранка погляди у кожного різні.

Проте, на думку фахівців, сьогодні система обробітку з оранкою — це єдина система, яка забезпечує сталий прогнозований врожай. Зі зменшенням рівня опадів потреба у відкритті ґрунту для акумуляції стає ще важливішою.