Сільгосппродукцію в окремих випадках доцільніше використати як паливо — Віталій Ільченко

За йог словами, деревні паливні пелети зараз коштують близько 17 000 грн. Якщо порівняти цю цифру навіть із закупівельною ціною на соняшник, то його, а також пшеницю, ячмінь і кукурудзу, доцільніше використати як альтернативу паливним брикетам.

«Наприклад, за теплотою згоряння, яку в підсумку дає котел, із пшениці можна отримати близько 14,2 МДж/кг, з ячменю — близько 14,4 МДж/кг, з кукурудзи — до 15 МДж/кг. З тонни отримуємо 3,9–4,2 тисячі кВт·год тепла або приблизно 3,4–3,6 Гкал. Насіння соняшника дає близько 24 МДж/кг, з тонни — майже 6,7 кВт·год. Якщо ж ідеться про лузгу, вона ближча до пелет: 16,5–18 МДж/кг», — каже він.

Якщо говорити у грошовому еквіваленті, то ячмінь і пшениця дають гігаджоуль енергії приблизно по 420 грн, кукурудза — по 470, насіння соняшнику — по близько 625, тоді як пелети — близько 990.

У кіловат-годині тепла це орієнтовно 1,50–1,52 грн для ячменю й пшениці, 1,68 — для кукурудзи, 2,25 — для насіння соняшнику й 3,56 — для пелет.

«Якщо котел бере 80% тепла, корисна кіловат-година з ячменю чи пшениці виходить близько 1,9 грн, з кукурудзи — 2,1 грн, з насіння соняшнику — 2,8 грн, а з пелет — до 4,5 грн. Отже, тонна фуражного зерна дає тепло більш ніж удвічі дешевше, ніж тонна деревних пелет».

Таке рішення має низку переваг. По-перше, для аграріїв, щоб не продавати продукцію собі в збиток, а забезпечувати власні енергетичні потреби: опалення, генерацію електроенергії або підтримку роботи котелень.

По-друге — для населення, яке власними силами опалює приватні будинки, адже це обійдеться значно дешевше, ніж паливні брикети.

«Крім того, це може бути виграшним рішенням для комунальних служб, підприємств, шкіл, інших об’єктів, які використовують котельні або теплогенерувальні установки. Єдине — необхідно адаптувати котли під конкретний різновид сільськогосподарської сировини.

Є переваги й у самій сировині. Якщо з тирсою можуть виникати певні труднощі, то кукурудзу, наприклад, можна подавати в котел практично у вихідному вигляді — після необхідного очищення. Нівелюється також і питання її якості: для енергетичного використання немає принципового значення, чи є зерно продовольчим, чи фуражним.

У складні часи варто розглядати всі доступні можливості. Тому ніж продавати сільгосппродукцію на експорт у збиток, в окремих випадках, можливо, доцільніше використати її енергетичний потенціал», — зазначив Віталій Ільченко.