Проростання зерна в колосі через перезволоження — чим загрожує, розповів експерт

Проростання зерна в колосі спочатку відбувається в латентній формі, тобто ми візуально не помічаємо цей процес. Тому це, по суті, те саме, що й з насінням, поміщеним у ґрунт — початкові стадії, протягом перших кількох днів до появи паростка, практично непомітні. І якщо вже проростання помітне, можна бути впевненим, що процес почався на кілька днів раніше. 

Не кожна культура має однаковий ризик проростання. Деякі культури більш схильні до цього явища, ніж інші. Найвищу схильність до проростання має тритикале. На другому місці жито, далі пшениця, і нарешті озимий ячмінь та овес. Ярі зернові, як правило, менш схильні до проростання зерна. 

«Щойно проростання почалося, його вже неможливо зупинити. Зазвичай це один із тих процесів, що відбуваються в зерні, над яким ми практично не маємо контролю, окрім вибору сортів, стійких до проростання, хоча навіть це не гарантує, що воно не відбудеться», —  зазначає автор допису Кароль Богач. 

Читати також: Збирання врожаю зернових: як мінімізувати втрати

За його совами, окрім виду, вирішальне значення для проростання мають погодні умови на момент повної зрілості зерна. Ризик проростання зростає, коли зерна досягають фази відмирання. 

«Зараз умови для проростання практично хрестоматійні. Останніми днями над Польщею з'явилися великі дощові фронти, які принесли значні опади. Навіть вже стигле зерно в колосі зазнало високої вологості (через майже регулярні, невеликі дощі). Тим часом настали вищі температури та достатня інсоляція. Це ідеальні умови для початку процесу проростання. Що ще гірше, цей процес продовжиться, оскільки прогнози вказують на подібні погодні умови в найближчі дні», — наголошує автор. 

Дослідження показують, що зерно, вкрите лускою, менш схильне до проростання. Ця оболонка діє як бар'єр, який обмежує доступ повітря до зерна, перешкоджаючи обміну кисню та вуглекислого газу між зерном та атмосферою. Дослідження також показують, що луска також служить механічним бар'єром для розвитку та росту корінця, що також відбувається в результаті проростання. Деякі дослідження також вказують на те, що зерна з посівів, інтенсивно удобрених азотом, більш схильні до проростання. Вищий ризик проростання також виникає в сильно ущільнених колосках, де доступ повітря до зерна обмежений, і тому воно довше поглинає воду. 

Пророщене зерно абсолютно непридатне для використання як насіння. Зерно вже почало проростати і більше не проросте. Тому таке зерно непридатне для посіву. 

«Оскільки пророщення погіршує якісні параметри зерна, немає жодних шансів, що воно стане їстівним. Тому таке зерно можна продавати як корм. Іноді, у випадках сильного проростання, зерно не приймається пунктом збору, але це трапляється рідко. Певний рівень проростання є прийнятним при продажу зерна. Однак важливо пам'ятати, що пророщене зерно також втрачає частину своєї харчової цінності, коли його використовують як корм для тварин (зокрема, знижується рівень білка, який використовується для побудови органів проростаючого зерна). У цьому контексті також важливо зазначити, що пророщене зерно більш схильне до забруднення мікотоксинами, і в цьому випадку пророщування не є єдиним фактором, що підвищує рівень забруднення, оскільки це вторинний ефект захворювань колоса, що виникають внаслідок росту міцелію на колосі», — підкреслює автор. 

Важливо зазначити, що колосся, з яких проросли сходи, повільніше виділяють воду (особливо якщо рослини «лягають»). Тому зібрати таке зерно невдовзі після настання кращої погоди буде важко. Збір пророщеного зерна з вологістю 14-15% лише збільшить рівень мікотоксинів. Єдиним рішенням у цьому випадку є подальше сушіння зерна або дочекатися зі збиранням, коли вологість впаде нижче цього рівня, особливо якщо зерно буде зберігатися на фермі протягом тривалішого часу для годівлі тварин. 

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Збирання урожаю: як зібрати без втрат та перевірити якість продукції