У європейських штамів збудника раку стебла ріпаку виявили резистентність до фунгіцидів азольної групи

Про це повідомляє rothamsted.ac.uk.

Стебловий рак ріпаку викликається двома спорідненими патогенами: Plenodomus lingam та P. biglobosus. Протягом десятиліть фермери покладалися на фунгіциди азольної групи для боротьби з цією хворобою. Однак минулого року вперше було зареєстровано зниження чутливості західноєвропейських популяцій P. lingam до фунгіцидів азольної групи. 

На відміну від P. lingam, зміни чутливості до азолів у P. biglobosus були пов'язані з однією мутацією в гені CYP51 (мішень азольних фунгіцидів) і це перше повідомлення про стійкість цільової ділянки до азольних фунгіцидів у патогена роду Phoma.

Вчені стривожені, адже постійна еволюція патогенів може в майбутньому призвести до стійкості до азолів у польових умовах та подальших невдач у боротьбі з хворобами.

«Мутація, виявлена ​​у P. biglobosus, пов’язана із 7-кратним зниженням чутливості до протестованих азолів. Сама по собі ця реакція навряд чи сприяє невдалому контролю хвороби, викликаної Phoma, але це тривожний факт», — сказав доктор Кевін Кінг з Ротамстеда, який керував дослідженням.  

Оскільки ріпак залишається життєво важливою культурою для виробництва продуктів харчування та біопалива у Великій Британії та за її межами, поява такої стійкості до фунгіцидів може мати серйозні наслідки для продовольчої та енергетичної безпеки.

На сьогоднішній день нова мутація була підтверджена в польських та британських популяціях P. biglobosus і може частково допомогти пояснити нещодавні висновки про те, що штам стає дедалі переважаючим збудником раку стебла в Європі. Зараз необхідні подальші дослідження для моніторингу поширення та ступеня нової мутації в європейських популяціях P. biglobosus, а також того, чи можуть такі мутації зараз з'являтися і у P. lingam. Також необхідні додаткові дослідження стратегій уповільнення набуття резистентності, спричиненої широким використанням азолів. 

«Дослідження інтегрованих стратегій боротьби зі шкідниками, включаючи сівозміну, стійкі сорти та зменшення залежності від фунгіцидів, також будуть важливими для захисту майбутньої врожайності», — пояснює професор Джон Вест з Ротамстеда, співавтор дослідження.

Зазначається, ця робота була спільним проєктом Rothamsted Research та Польського інституту генетики, причому робота в Rothamsted підтримувалася стратегічними програмами Growing Health та Resilient Farming Futures.

Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій