Різниця у рекомендаціях щодо норм внесення азоту на гектар у різних країнах Європи може сягати 100 кг — польські експерти

Про це повідомляє Farmer.pl. Дослідження показало, що в Європі використовуються три різні методи для розрахунку рекомендацій щодо внесення азотних добрив.

«Якщо кількість азоту перевищує потребу культури, надлишок не використовується і потрапляє в навколишнє середовище. Якщо ці втрати великі, надлишок азоту має негативні наслідки, такі як забруднення водойм і прибережних зон і посилення парникового ефекту. Одним із способів зменшити ці втрати є рекомендація внесення азотних добрив. Вони засновані на різних методах розрахунку для визначення потреби в добривах і містять максимально допустиму кількість азоту залежно від місцевих умов. Залежно від країни наведені значення є обов’язковими або є рекомендаціями», — йдеться у повідомленні.

Польські науковці у співпраці з іншими експертами з Європи проаналізували рекомендації щодо азотних добрив у десяти країнах Західної Європи, щоб виявити подібності та відмінності та запропонувати можливі покращення.

Дослідження показало, що в Європі використовуються три різні методи для розрахунку рекомендацій щодо внесення азотних добрив:

• Баланси маси азоту (Франція, Італія, Іспанія)
• Відкориговані стандарти (Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, Люксембург)
• Попередньо параметризовані розрахунки на основі типології доступності азоту в ґрунті (Великобританія, Ірландія, Бельгія).

Загалом у методах розрахунку було знайдено 16 різних змінних. Найскладніші методи використовують десять змінних (Італія, Франція), тоді як найпростіші методи використовують лише три (Люксембург).

Читати також: КАС: як правильно застосовувати, переваги добрива і актуальні ціни

Найчастіше використовують такі змінні: поглинання азоту рослинами, доступність азоту з мінеральних та органічних добрив і азот з рослинних решток. Однак втрати азоту в підземні, поверхневі води або атмосферу враховуються лише в кількох країнах.

На цій основі дослідники розрахували рекомендації десяти країн щодо внесення азотних добрив для вирощування пшениці на фермі з худобою та регулярним використанням гною, а також для тієї самої культури на фермі з різноманітною сівозміною, але без худоби та невеликим використанням гною.

Рекомендації були дуже різними. Вони коливалися від фактичної відсутності добрив до 135 кг азоту на гектар у першому сценарії та від 111 до 210 кг азоту на гектар у другому сценарії.

На думку авторів дослідження, ці відмінності в першу чергу пов’язані з тим, що контрольні значення для трьох змінних, які беруться до уваги, — доступність азоту з мінеральних та органічних добрив, поглинання та видалення рослинами — не є ідентичними в зазначених 10 країнах. Відмінності в методах обчислень зіграли другорядну роль.

Дослідження також показало, що всі методи можуть підвищити ефективність використання азоту та зменшити втрати. Важливо використовувати надійні параметри або поправочні коефіцієнти, адаптовані до місцевих умов. 

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Виробництво компосту й управління відходами — галузь у ступорі через неузгодженість законодавства