На Хмельниччині щороку збільшується кількість площ, що деградують

«Візьмемо до прикладу Хмельниччину. Майже 78% земельного фонду області — сільськогосподарські угіддя. Але щороку збільшуються площі, які деградують. Нині кількість тих, що піддались вітровій, водній ерозії, підкисленню, засоленню, зсувам, становить 664 тисячі гектарів», - говорить Віталій Олуйко.

Головними причинами негативного впливу на земельні ресурси в області багато хто називає високий рівень розораності та грубе порушення агротехніки. За те, щоб вихопити землю, вже ведуться цілі баталії. А хто при цьому всерйоз дбає про дотримання сівозмін, використання органічних добрив, заборону спалювання соломи та стерні...

Окрема тема — неконтрольоване збільшення площ під соняшником і ріпаком. Посіви останнього на подільських полях за кілька років зросли в десять разів, серйозно потіснивши такі традиційні культури, як, скажімо, цукровий буряк. Торік ріпаку було засіяно на площі в 75 тисяч гектарів, і область стала лідером в його вирощуванні. Такого розмаху не було ніколи. Те саме стосується і соняшнику, посіви якого небувало збільшуються. З одного боку, начебто, і непогано, що аграрії знайшли культури, які приносять чималі доходи.

«Але науковці називають їх головною екологічною зброєю проти чорноземів. Земля після їх вирощування катастрофічно втрачає азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку. А відновлюється лише за п’ять—сім років за умови внесення органіки та розумної сівозміни. Але більшість полів вже давно забула про біологічне добриво. Хімікати остаточно вкорочують родючість землі та роблять її хворою. Тож процвітаючі українські чорноземи — сьогодні не більше, ніж міф. За твердженням науковців, у середньому рівень гумусу в ґрунті скоротився з 12 до 3 відсотків. По Хмельниччині цей показник становить лише 2,17 відсотка. То про які багаті грунти може йти мова?», — переконує Олуйко.

Щороку подільські чорноземи втрачають 0,04 відсотка гумусу. А натомість зростають обсяги закислених ґрунтів через збільшення використання мінеральних добрив і пестицидів. Частину земель вже довелось зарахувати до категорії деградованих та небезпечних. Є навіть припущення вчених-екологів, що з такими темпами через півтора десятиліття країна ризикує залишитися без родючих ґрунтів.

Чи можна хоч щось змінити вже в нинішніх реаліях? На це запитання депутат має свою відповідь: розпочинати роботу можна і на місцях, не чекаючи масштабних реформ і рішень згори. До прикладу. Варто було б розробити та затвердити на сесії облради програму з охорони і підвищення родючості ґрунтів області «Родючість 2018—2028», в якій передбачити заходи з охорони та підвищення родючості земель незалежно від форми власності й організації виробництва та джерел фінансування.