Здійснення біологічного контролю бур'янів за допомогою гербіфагів — названо етапи

28 січня 2024, 12:35 Меланія Несмачна

Фото: SuperAgronom.com

Використання гербіфагів для захисту рослин від бур'янів — екологічно безпечний та економічно вигідний. Втім, будь-яка програма біологічного захисту від бур'янів включає кілька етапів.

Про це йдеться у матеріалі: «Біологічний захист рослин від бур’янів: особливості, етапи, перспективні гербіфаги».

Етап 1. Вибір бур'янів як об'єкту біологічної боротьби. На цьому етапі здійснюють вибір і всебічне вивчення бур'яну (його таксономічне положення, шкідливість, походження, поширення, біологію, екологію, фізіологію). При виборі об'єкта-мішені необхідно пам'ятати, що біологічний метод боротьби не придатний для всіх бур'янів. Насамперед потрібно враховувати можливість переходу фітофага, призначеного для боротьби з бур'яном, на харчування корисними рослинами. Близькість багатьох бур'янів до культурних рослин ускладнює вибір їхнього фітофага. Чим тісніше пов'язаний бур'ян з рослинами, що становлять екологічну та економічну цінність у систематичному відношенні, тим важче визначити його специфічних ворогів.

Етап 2. Виявлення та вивчення фітофагів бур'янів та вибір найбільш перспективних. На цьому етапі вивчають видовий склад комах, кліщів та інших потенційних агентів боротьби, які харчуються даним видом бур'янів. Після вибору одного (або кількох) перспективних фітофагів приступають до їхнього детального вивчення. Насамперед визначають харчову спеціалізацію фітофага. При цьому виявляють рослини, які не можуть ним пошкоджуватися. Перевірка специфічності — найбільш трудомісткий етап у програмах інтродукції корисних організмів. Він вимагає спеціальних умов: польових ділянок, теплиць та значних витрат часу та коштів. Результати перевірки нерідко змушують відмовитися від подальших робіт з фітофагом, оскільки з'ясовується, що потенційно небезпечний для культурних чи корисних рослин. Таким чином, якщо виявиться, що крім виду-мішені фітофаг пошкоджує інші рослини, його виключають з подальших досліджень. Перевагу зазвичай віддають монофагам або тим гербіфагам, які мають обмежене коло кормових рослин. Далі безпосередньо досліджують життєвий цикл фітофага, його фенологію, число поколінь, місце відкладання яєць, число личинкових вікових груп, фактори смертності, екологію та інші особливості виду. При цьому особливу увагу приділяють біологічним факторам смертності, здатним вплинути на обґрунтування та зростання популяції у районах випуску.

Етап 3. Збір, інтродукція, карантинне очищення та випуск гербіфагів у стації, засмічені бур'яном. Після ретельного вивчення бур'яну та підбору ефективного гербіфагу переходять до його підготовки (розведення в лабораторних умовах або перевезення з іншої місцевості) та випуску у природні умови. Для цього використовують різні способи — внутрішньоареальне переселення, метод сезонної колонізації або розробляють заходи для покращення розвитку місцевих видів фітофагів. Природний ворог бур'яну, що завозиться з іншої області, країни, континенту, повинен пройти карантинний огляд, очищення, щоб запобігти випадковому завезенню інших комах і збудників хвороб.

Етап 4. Контроль та облік ефективності гербіфагів. Слід зазначити, що не всі рослиноїдні види членистоногих, інтродуковані в нові райони, обґрунтовуються в природних стаціях після випусків у них. Ефективність місцевих видів гербіфагів також часто обмежується різними абіотичними та біотичними факторами. Масову загибель випущених гербіфагів можуть спричинити обробку пестицидами, несприятливі погодні умови і т. д. Однак найчастіше чисельність таких гербіфагів стримують місцеві ентомофаги: паразити та хижаки, а також ентомопатогенні мікроорганізми.