Вапнування кислих ґрунтів підвищує врожайність та ефективність застосування добрив

Про це пише «АгроТаймс».

«До вапнування наша компанія з 10 тис. га землі на Поліссі мала лише 1% нейтральних ґрунтів. 16% були близькі до нейтральних, по 25% займали кислі і слабокислі і 33% – сильнокислі. Це цілком типово для зони Полісся, утім, ця проблема актуальна для всієї Україні, особливо для Вінниччини, Хмельниччини, Черкащини, Кіровоградщини. Як показали обстеження 15 тис. га нашого земельного банку чорноземів на Кіровоградщині, середній показник рН у цьому регіоні становить 5,3. За такого показника рослини використовують дуже низький відсоток фосфорних та калійних добрив. Дещо меншою мірою це стосується азоту. Тож, якщо ви не впевнені, що працюєте з нейтральними ґрунтами, можете бути впевнені, що, застосовуючи добрива, витрачаєте гроші на вітер через блокування поживних елементів надлишковою кислотністю», — розповідає Олег Фурманець.

Але важливо зважати на те, що сам по собі показник рН не є індикативним щодо визначення кислотності ґрунтів. Кислотність буває актуальна і потенціальна. Актуальна — це концентрація водневих іонів у розчині ґрунту, що визначається водним показником рН. Потенціальна поділяється на обмінну і гідролітичну. Останній показник — це концентрація обмінних катіонів водню і алюмінію, що визначається методикою титрування і саме вона є визначальним індикатором необхідності проведення хімічної меліорації.

Загалом гідролітична кислотність корелює із рН, але співвідношення буде різним для кожної ґрунтовідміни. Чим вищий вміст у ґрунті гумусу та мінеральних колоїдів, тим вища його ємкість катіонного обміну. Чим вища ємкість катіонного обміну та сума увібраних основ (кальцій + магній), тим вищим буде рН при однаковій гідролітичній кислотності.

Тому збіднені дерново-підзолисті ґрунти навіть за дуже низьких значеннь рН характеризуються відносно невеликою гідролітичною кислотністю і легко піддаються розкисленню. Іншою стороною медалі є те, що на чорноземних ґрунтах із високим вмістом гумусу навіть за рНсол 5,5-5,7 вміст токсичних заліза та алюмінію може бути достатньо високим.

Саме показник гідролітичної кислотності і є індикатором необхідності проведення хімічної меліорації. Тому якщо є потреба довести свої ґрунти до нормального стану, аналітику слід робити саме за цим показником.

«Ми зробили досліди на посівах кукурудзи. На контрольній ділянці показник рН ґрунту був на рівні 4,7 (це був середній показник у нашому господарстві). За таких умов близько 70% врожаю ми недобирали через надлишкову кислотність. Відтак, здійснили диференційоване вапнування за результатами агрохімічного аналізу і довели кислотність ґрунтів до нейтрального стану на всіх площах. Це не вимагає надвеликих затрат. Вапняковий матеріал, який ми використовували, є відходом АЕС і на місці навантаження має символічну вартість, тому вартість агроприйому переважно складається із транспортних витрат. На той час затратна частина на один гектар залежно від норми внесення становила від 1800 до 3000 грн, і в середньому по вапнованій площі десь 2300 грн. Звичайно сьогодні інша вартість логістики, але навіть якщо помножити цю цифру вдвічі, і розділити щонайменше на 5-6 років агрономічного ефекту, то затрати геть не співставні із додатковими вигодами, які ви отримуєте», — зауважив фахівець.

Більше того, за нинішньої вартості мінеральних добрив, окупність прийому ще більш очевидна. І хоч ефект від повного вапнування триває 5-6 років, у нас вартість меліоративного прийому окупилася за один сезон завдяки більш ефективному використанню елементів живлення добрив і підвищенню врожайності на 40-70%, залежно від культури.

«Найбільш  чутливим до дії надлишкової кислотності, за нашими спостереженнями, є соняшник, хоча реагують абсолютно всі культури, навіть озиме жито, яке прийнято вважати стійким», — підсумував Олег Фурманець.