Аналізувати особливості ґрунтовідмін на кожному полі порадили експерти
Фахівці навели ілюстрації супутникових знімків угідь в Чернігівській області та «наземні» фото полів із посівами кукурудзи в цій місцині.
«Перші 4 фото — типовий вигляд полів центральної та північної частини Чернігівщини з Google maps. Наступні декілька фото поля кукурудзи (сезон 2022 р.) — наслідки цієї «строкатості». Різкий перепад по висоті рослин в межах декількох метрів і навіть 1 м, їхнього стану та розвитку (відставання по фазі в декілька справжніх листків, нерівномірність достигання врожаю, де одна частина поля ще зелена, а інший клаптик вже згорів, укорочені міжвузля, прояв сильного дефіциту «всього» тощо). Польові блюдця, що виглядають, немов озера, не дають жодних шансів навіть для сходів культури. На цій території зустрічаються поля, де в межах одного поля в 30-50 га може бути до 5-10 окремих ґрунтовідмін з абсолютно різним генезисом (до прикладу, низинні торфовища з чорноземом опідзоленим, лучно-болотним ґрунтом, дерново-підзолистим чи сірим лісовим), а рН ґрунту може відрізнятись на цілу «1» в межах декількох метрів відстані й мати «осередковий» характер», — зазначається у повідомленні.
На думку експертів, причин такому явищу може бути декілька:
- Процес ґрунтоутворення. Материнська порода ґрунтів Полісся та північного Лісостепу України — переважно водно-льодовикові відклади і т.зв. морена. Танення льодовиків після закінчення Льодовикового періоду спричинило зміну рельєфу місцевості, адже цей процес супроводжувався перенесенням великої кількості несортованого уламкового матеріалу, породи, геологічних утворень (від валунів до глин та суглинків) на значну відстань. Новостворений ландшафт був неоднорідний по своїй структурі.
- Рослинність. Зона Півночі України — традиційно лісиста територія, з переважанням соснових борів, боліт, мішаних лісів південніше. Природній ліс — неоднорідний, є ділянки в сосновому бору, наприклад, де взагалі ростуть лише листяні дерева, можна зустріти трав’янисті полонини без дерев взагалі. Вирубка цих лісів під сільгоспугіддя почалась досить недавно, в минулому сторіччі, якщо враховувати, що процес ґрунтотворення — це десятки і сотні тисяч років, а 1% гумусу накопичується за 1000 років. Активне с/г освоєння українського Полісся при СРСР передбачало осушення боліт та розорювання природних екоценозів. Сьогодні в цих місцях можна знайти уламки дренажних систем, вигорнуту пусту породу залізної руди, а знову засіяні поля кукурудзою чи пшеницею яскраво показують всю суть «проблеми».
Також для порівняння наведено декілька фотознімків з космосу довільних полів Кіровоградської області.
«Це — зона типових глибоких чорноземів, з високим вмістом гумусу, оспіване «багатство» нашої держави. Рівнинні території українського Степу, ґрунти якого формувались на лесах та лесовидних суглинках, з однорідною трав’янистою рослинністю, що, завдяки недостатньому атмосферному зволоженню, відмирала та гуміфікувалась (розкладалась неповністю) у верхньому шарі століття та тисячоліття, насичуючи мінеральний ґрунт органікою та приваблюючи мікро— та мезофауну. В цьому і прихована сутність формування «родючого» верхнього шару чорноземних ґрунтів», — зазначається у повідомленні.
Читати також: Карта ґрунтів України
Експерти зазначають, що нівелювати таку строкатість ґрунтовідмін повністю неможливо.
«Що робити? В більшості випадків — прийняти як даність та особливість ґрунту, який обробляєте. В інших — визначити ключові фактори (тригери), що знижують врожай на окремо взятій ділянці: це може бути гострий дефіцит того чи іншого нутрієнта, локальне переущільнення ґрунту, строкатість рН тощо — визначити кількість та розмір аномальних зон та зрозуміти, чи володіє ваша техніка достатньою точністю диференційованого внесення меліоранту та чи є в цьому взагалі сенс. В будь-якому разі швидко та дешево «вирівняти» поле, де зосереджено багато локальних зон ґрунтовідмін, що формувались сотні тисяч років, не вдасться», — стверджують вони.