Шкідливість

Шкідливість хвороби полягає у зниженні висоти хворих рослин на 40–50%, затримці розвитку рослин, порівняно зі здоровими, на 5–8 днів, скороченні продуктивності рослин. У колосі інфікованих рослинах формується щупле зерно. Схожість насіння, ураженого вірусом, знижується на 10–11%, а інтенсивність росту рослин, що формується з такого насіння, — на 12–14%. Недобір урожаю може знижуватися на 17–40%.

Ознаки ураження

Симптоми хвороби варіюють залежно від сорту, погодних умов і штаму вірусу. Вони часто подібні до симптомів смугастої плямистості (гельмінтоспоріозу) ячменю. У фази сходи-кущення хвороба проявляється здебільшого на листках середнього ярусу, інколи і на верхніх у вигляді світло-зелених або жовтуватих і білих переривчастих, суцільних поздовжніх смуг або плям, що розташовуються вздовж жилок. У фази колосіння-цвітіння ці штрихи стають коричневими. Некротичні темно-коричневі штрихи чергуються із темно-червоними (кров’яними) плямами, навколо них виявляється незначна хлорозна облямівка. Часто мозаїчний малюнок складається із зигзагоподібних некротичних смуг, що нагадує пряму або перевернуту латинську букву V. Під час раннього і сильного ураження інфіковані рослини відстають у рості й формують деформований колос.

Джерело інфекції

Збудником хвороби є вірус Barley stripe mosaichordei virus (BSMV), який передається зараженим насінням (до 90%). Може передаватися механічно соком і з пилком ячменю під час цвітіння рослин. У насінні ячменю може зберігатися протягом багатьох років. Окрім нього, він уражує пшеницю, кукурудзу, просо, овес, деякі злакові трави з родини тонконогих і злакові бур’яни (вівсюг, мишій). Під час висіву зараженого насіння у ґрунт формуються низькорослі рослини, значна частина їх гине ще до виходу на поверхню.

Заходи захисту

Використання сертифікованого посівного матеріалу, вільного від ВШМЯ: проведення всіх необхідних агротехнічних заходів для мінімізації розвитку вірусних епідемій, зокрема використання пестицидів проти рослин — резерваторів вірусів, комах-переносників та патогенів бактеріальної і грибної природи і, звичайно, знищення хворих рослин. Застосування заходів захисту від шкідників необхідно проводити моніторинг як переносників, так і вірусних інфекцій: оцінювання поширеності певного вірусу на відповідній території або ж ураженості відповідної культури вірусними інфекціями на певній території. Застосування хімічних засобів з метою обмеження поширення та шкодочинності вірусних хвороб на злакових культурах зводиться, в основному, до знищення комах-переносників