Вірус жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ) (Вирус желтой карликовости ячменя (ВЖКЯ))

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС

Уражаються основні зернові культури - пшениця, ячмінь, овес, а також злакові трави. Вірус передається не менше 23 видами попелиць. Зберігається в зимуючих рослинах.

Вірус жовтої карликовості зустрічається у зернових колосових, кукурудзи та багатьох злакових культур. На практиці недобір врожаю зерна пшениці та ячменю від цієї хвороби може досягати 30-40%. З квітня у озимого і з середини червня у ярого ячменю з'являються вогнища хвороби у вигляді пофарбованих у золотисто-жовтий і оранжевий колір кінчиків листя. Ріст листя сильно уповільнений, напрямок росту листя - строго вгору. Коренева система розвинена слабо. Колосіння або утворення колоса може не відбутися. У вівса спостерігається почервоніння листя. Хвороба переноситься попелицями, які протягом усього життя є переносником вірусних хвороб. Джерелом інфекції вважають злакові трави, що ростуть на кордонах польових угідь, які служать одночасно і постійним сховищем для вірусів. Зокрема, ураження восени озимих зернових ранніх строків сівби, викликане головним чином вівсяними попелицями, завдає великий господарський збиток.

Широко поширене і шкідливе захворювання в зонах вирощування ячменю. Недобір урожаю може становити від 20 до 60%.

Симптоми хвороби. Навесні спостерігається пожовтіння і відмирання листя. Рослини відстають у рості, слабо кущаться. Затяжна холодна весна і ранні весняні відлиги сприяють розвитку хвороби.

Характерна ознака жовтої карликовості - поява на листках ячменю і пшениці інтенсивної золотисто-жовтою і навіть оранжевого забарвлення, яка розповсюджується від верхівки вниз, частіше по краях листової пластинки. З часом листя стають жорсткими. Мозаїчність і крапчатость відсутні. При ураженні молодих рослин спостерігається інтенсивне кущіння і карликовість: вони ледве досягають половини нормальної висоти, коренева система слабо розвинена. Колосся часто не утворюються, або вони короткі і дають незначний урожай. Якщо зараження відбувається після кущіння, молоде листя жовтіють, значної затримки росту не відбувається. Для рослин вівса характерне почервоніння листя.

Фактори, що сприяють розвитку хвороби

1. Ранні посіви озимих.

2. Затяжна осінь волога.

3. Морозна зима.

4. Надлишок азоту (сприяє розмноженню попелиць).

Збудник хвороби. Вірус зберігається в грунтовому грибі Polymyxa graminis Ledingham, який є переносником захворювання. Зберігається вірус у зимуючих рослинах. Захворювання викликається вірусом, який передається попелицями. 

Захист від хвороби. Сівозміна. Оскільки гриб зберігається в грунті до 5 років, не рекомендується повертати овес раніше цього терміну на колишнє місце. Не рекомендуються ранні посіви ячменю. Вирощування стійких до вірусу сортів. Знищення рослинних залишків і бур'янів - резерваторов вірусу. Обробка вівса інсектицидами в боротьбі з попелицями - переносниками вірусу.