ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС

Дане захворювання спричинюється цілим комплексом різних видів фузаріумів (F. oxysporum, F. solani, F. culmorum, F. avenaceum, F. acuminatum, F. graminearum, F. graminearum, F. vtrticillioides, F. sambucinus). Прояв характерних симптомів хвороби за різних типів фузаріозів залежить від фізіологічного стану рослин, їх стійкості, інфекційного навантаження, специфічної фізіологічної активності збудника. В уражених фузаріями на початку літа коренеплодах листки, починаючи з периферичних, в‘януть, а їх черешки поступово чорніють. Корені таких рослин відстають у рості, нерідко на них утворюється безліч бокових корінців. Вміст цукрози в коренеплоді за незначного загнивання головки, шийки та хвоста зменшується у вісім разів, а шкідливого азоту, водорозчинних пектинових речовин значно збільшується. Гнилі та загнилі ділянки уражених коренеплодів повністю втрачають цукор, внаслідок чого стають зовсім непридатними до переробки. На їх розрізі видно відмерлі судинно-волокнисті пучки бурого кольору, а нерідко і видовжені смуги, заповнені грибницею білого, рожевого та інших кольорів. За сильного розвитку загнивання охоплює й зовнішні тканини, спричиняє утворення каверн, тріщин або ділянок відмерлих тканин.

Ознаки хвороби

Фузаріозна гниль проявляється в половині літа (червень-липень). Хвороба на надземних органах спостерігається спочатку у вигляді прив’ядання, а потім — у передчасному відмиранні листків, починаючи з периферійних. Розвиток хвороби на початкових етапах проявляється відставанням у рості коренеплодів і утворенням великої кількості бічних корінців. Загнивання коренеплодів починається із внутрішніх тканин: у зоні судинних пучків утворюються поздовжні темні смуги, які легко виявити під час розрізання коренеплоду. Надалі гниль розповсюджується на зовнішні тканини, що спричиняє загнивання головки та хвостової частини коренеплодів.