Як у намаганні зекономити на добривах не потрапити на вудочку «диво-засобів»
Дефіцит коштів на забезпечення виробництва та різке зниження прибутків через війну, що негативно вплинула на агроринок та бізнес, змушує аграріїв економити кошти, здешевлювати технології. Й перше, на що зазвичай «падає погляд», — добрива. Адже це чи не найбільша стаття затрат у собівартості продукції рослинництва. Але тут підстерігають багато ризиків. Alex Feldman, експерт із живлення рослин, пояснює, на чому можна «обпектись».
«Підводні камені», що очікують аграріїв у пошуках здешевлення технологій вирощування та «диво-засобів»
Якщо говорити, зокрема, в контексті систем удобрення культур, то ці пошуки вже тривають 4-й сезон. Часи, коли можна було працювати «стандартно», істотно не відчуваючи серйозних коливань у статті витрат «на мінеральні добрива» та не звертаючи уваги на їхні фізико-хімічні параметри й реально необхідні дози/норми внесення, минули безповоротно.
Ще пам’ятаємо умовно прийнятий паритет співвідношення вартості 1 т зерна пшениці й 1 т аміачної селітри, коли її ціна була в межах 6-7 тис. грн/т. Ситуація різко змінилась після 2020-го, коли стрімко зросла промислова ціна на природний газ, а відповідно й на аміак — основу для виробництва мінеральних азотних добрив. Сьогодні, за ціни на селітру 35-38 тис. грн/т, паритет цін зерна пшениці — AN становить 1:10. Тобто сухо математично 100 кг селітри має гарантувати прибавку >1 т/га пшениці, для покриття вартості самого добрива, логістики, внесення, супутніх витрат. А з огляду на те, що чіткої лінійної закономірності підвищення врожайності польових культур на кожен внесений кг д.р. азоту не існує, то і ризики від’ємної рентабельності внесення добрив достатньо високі. Очікувано, що фермер намагається знизити собівартість виробництва, сподіваючись зберегти рівень врожайності.
Специфіка і секрети стартових мінеральних добрив
До речі, увага до властивостей та якості основних добрив (вмісту й вартості кг д.р., розчинності, якості гранул, детального хімічного складу) посилилась, як не дивно, порівняно недавно, коли їх вартість взяла тренд на стрімкий ріст і продовжує його. Раніше про живлення говорили поверхнево, приділяючи основну увагу системам захисту, селекції, обробітку ґрунту. Все змінюється, проте об’єктивної інформації і досвіду на ринку все одно ще обмаль. Цим, власне, і користуються адепти «замінників селітри» й інших «чудодійних» препаратів, на обіцянки яких довірливо реагують деякі фермери.
«Сумнівні» продукти на ринку України та як раціонально витратити дефіцитні нині кошти
З власних спостережень констатую надзвичайно стрімкий розвиток ринку добрив в Україні, особливо останні 4-5 років. Це стосується насамперед спеціальних (мікродобрив, біостимулянтів, мікробіологічних продуктів) добрив спрямованої дії, водорозчинних солей та їх сумішей, комплексних припосівних, сухих та рідких добрив. Саме в цьому сегменті найбільше реклами, інновацій та маржинальності. І, відповідно, маніпуляцій також.
Тенденція довоєнного зростання прибутковості рослинництва в Україні лише посилювала розвиток ринку добрив і т.зв. удобрювальних продуктів, стимулювала конкуренцію, в Україну встигли зайти багато міжнародних виробників, росли «як гриби» вітчизняні виробництва з власними торговими марками. Високі ціни на ці ж добрива істотно не стримували процес.
Не хотів би говорити про конкретні торгові марки «сумнівних» продуктів, хоча на своєму досвіді безперечно з такими стикався. Скажу лише, що маю на увазі під визначенням «сумнівний». Це передусім невідповідність реального хімічного складу продукту декларованому на етикетці та в супровідних документах.
До слова, зустрічав лабораторний висновок по аміачній селітрі, де фактичний вміст азоту був на 10% по д.р. менший заявленого, нітроамофоску 16-16-16 з реальним вмістом 5-4-7 тощо. Маніпуляцій у спеціальних добривах трапляється ще більше. Тому наполегливо рекомендую перевіряти склад добрива у спец. лабораторії, по рандомно відібраних зразках із партії замовлення.
По-друге, звертаю увагу на базу польових та лабораторних випробувань продукту чи технології в різних ґрунтово-кліматичних умовах та на різних культурах. Рослина — жива субстанція, а відкритий ґрунт — нестабільне середовище, на яке впливають багато факторів, зокрема, на які людина не має прямого впливу. А тому говорити ствердно про ефективність окремо взятого продукту на основі «однорічного досліду в одній повторності» — не професійно.
До речі, стосовно професіоналізму: продукт, наділений «чудодійними» властивостями, зокрема, як «спосіб стати незалежним від вологи», «гарантована прибавка в 2 рази», «підвищення вмісту гумусу на декілька % після внесення 1 л/га продукту», «комплексні добрива, що спеціально розроблені для посушливих умов» та іншою антинауковою нісенітницею, теж розглядаю як «сумнівний».
Ну і 3-й пункт — це компетентність консультанта, адже професіонал має не лише пояснити як краще використати продукт, а й аргументувати де і за яких умов його доцільніше не вносити.
Адаптувати технологію живлення в господарстві — справа не з легких, адже потребує багато дослідницької роботи та розуміння процесів. Зокрема, господарства, яких консультую та з представниками котрих тісно спілкуюсь, це розуміють.
Якщо концентрувати увагу саме на сфері живлення культур, то гідних уваги продуктів на ринку достатньо, і не лише імпортних. Важливий і продукт, і технологія вирощування культури, де він застосовується. Не має значення, наприклад, наскільки якісне і дороге цинкове добриво для кукурудзи, якщо його вносять із запізненням або на ґрунтах, де вміст сполук цинку зашкалює.
Нові цікаві продукти треба тестувати в умовах специфіки власного господарства, за правилами проведення польових досліджень, перш ніж робити висновок про його ефективність та інтегрувати в базову технологію. Попередні наведені мною декілька критеріїв відбору допоможуть дещо звузити вибір потенційних продуктів на випробування. Пам’ятайте! Універсальної «пігулки» за всіх можливих умов не існує.
А якщо зовсім без добрив чи з мінімальними нормами?
Ситуація на ринку, безперечно, змушує аграріїв значно зменшувати норми внесення основних добрив або й взагалі відмовлятись від них (як багато хто зробив в цьому сезоні під озимі зернові). Це зрозуміло. Інша справа, що відмовившись від «основного» азоту, фермер купує «замінник» селітри, маржинальність каністри якого може бути вища, ніж 1 т селітри. Звісно ж, фундаментальні закони агрономії та агрохімії, зокрема, закон незамінності факторів виробництва (елементів живлення), благополучно ігноруються.
Які будуть втрати врожаю в разі відмови від азотних добрив — пояснив експерт
Щоб зменшити норму внесення, наприклад, аміачної селітри на озимій пшениці, треба розуміти динаміку її ефективності в умовах господарства. Не існує чіткої лінійної залежності між внесеним кг д.р. азоту і прибавкою урожаю. Внесення, наприклад, 150 кг/га азотного добрива у 31-шу фазу на пшениці може мати кращий економічний ефект, ніж внесення 200 кг/га, навіть за вищої урожайності з поля, а дробне внесення тієї ж норми на 1 га може бути більш доцільним, аніж за один прохід. Є гранична норма, за якої немає приросту урожаю або спостерігається навіть втрата його. Цією інформацією (в т.ч. подібним чином і по інших культурах) господарство має володіти.
Наголошую, що внесення добрив на відкритому ґрунті — питання прибавки врожаю та її економічної доцільності (співвідношення вартості внесення та вартості додатково отриманого врожаю), а не отримання врожаю, в принципі. Адже ґрунт має власний природний фон родючості, що забезпечує визначену урожайність на полі.
Стосовно переваг і недоліків повної або часткової відмови від хімічних добрив, то тут мова може бути про два сценарії.
- Перший — зменшення хімічного навантаження на ґрунт, перехід на органічну технологію, що є, звісно ж, позитивною тенденцію, якщо технологія вирощування вибраних культур відпрацьована, а ринок збуту під майбутню продукцію сформований.
- Другий — пошук способів зменшення собівартості вирощеної продукції (при цьому хімічна система захисту не змінюється). В цьому випадку важливо розуміти, що кожного сезону з урожаєм зерна чи іншої товарної продукції безслідно виноситься певна кількість мінеральних сполук поживних елементів, які потрібно поповнювати, щоб забезпечувати їх баланс у ґрунті. Найвідчутніше це відчують фермери, що працюють на природно бідних піщаних ґрунтах, за кілька сезонів «без добрив». Дещо повільніше негативний вплив відмови від добрив проявиться на багатших чорноземних ґрунтах. Компенсувати дефіцит елементів живлення можна і через висів покривних/сидеральних культур, що трансформують важкорозчинні сполуки нутрієнтів у потенційно доступні для наступної культури, покращують загальне «здоров’я» ґрунту та збільшують % органічної речовини в ньому.
Гарних врожаїв та гідної ціни на збіжжя!
Alex Feldman, експерт із живлення рослин
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
