Фітофтороз сої: особливості, шкодочинність, заходи боротьби (американський досвід)

Джерело: farmdoc daily

Ооміцети, такі як Phytophthora sojae, також відомі як водні цвілі, відповідно, їм сприяють водонасичені ґрунти. Зараження, як правило, поширюється на погано дренованих ґрунтах, ущільнених або низинних ділянках, з технологією обробітку ґрунту no-till, за теплої погоди разом із постійними дощами.

Phytophthora sojae має здатність  зимувати у ґрунті протягом 10 років як стійка структура, відома як ооспори, а також може зимувати на заражених залишках сої. Ооспори проростають, утворюючи структуру, яка має невеликі рухомі спори з джгутиками, що називають зооспорами. Зооспори спроможні виділяти різні ексудати, що виділяються з коріння сої, і використовують ці сполуки для їх пошуку. Phytophthora sojae може заражати рослини на всіх стадіях їхнього росту.

Життєвий цикл Phytophthora sojae

Ооспори проростають і продукують спорангії, які, в свою чергу, вивільняють зооспори. Ооспори і зооспори заражають коріння рослин. Під час прогресування хвороби можуть спостерігатися чорна ніжка, низькорослість, пожовтіння та коричневі ураження на нижній частині стебла. Збудник хвороби зимує у вигляді ооспор в рослинних залишках або у ґрунті.

Переважаючий симптом зараження Phytophthora sojae на початку сезону включає

перед- (до) та/або після- (після) появи чорної ніжки та зниження зростання. Цілі ділянки поля можуть бути порожніми або мати прогалини та розкидані залишки мертвих рослин. Симптоми на цій стадії будуть нагадувати зараження іншою групою патогенів ооміцетів, що називаються Pythium (пітіозна коренева гниль), а також пошкодження від затоплення, що ускладнить визначення причини лише за допомогою візуального огляду. Для підтвердження організму, що спричинив вищеперераховане, можуть знадобитися додаткові тести, такі як ІФА або ПЛР.

Симптомами пізнього сезону є коренева та стеблова гниль, розвиток бурого стеблового раку, що розвивається від коренів до стебла. .

Стебловий рак можна спостерігати на сприйнятливих сортах протягом сезону через 1-2 тижні після сильних дощів. При розрізуванні стебла судинна тканина жовтого/бурого кольору. Вторинні корені часто повністю загнивають, залишивши лише чорний стрижневий корінь при видаленні рослин з проявами зараження з ґрунту. Іншими симптомами є  низькорослість, хлороз та пошкодження рослин.

Особливості контролю Phytophthora sojae в сої: Яка взагалі може бути резистентність?

Важливо зазначити, що популяції Phytophthora sojae еволюціонували задля подолання специфічних генів резистентності (так званих генів Rps) у культурних сортах сої. Один ген Rps діє як дверцята, ефективно блокуючи Phytophthora sojae, сприйнятливих до певного гена. Користь генів Rps полягає в тому, що вони ефективні протягом усього життя рослини; однак недоліком є те, що популяції Phytophthora sojae у ділянках змішані, а це означає, що збудники, нечутливі до певного гена Rps, все ще можуть викликати захворювання. Згідно з результатами опитування, проведеного у 2017 році, понад 60% Phytophthora sojae, вилученої з полів, відтворюватиметься на рослинах, що містять Rps1k, один із найпоширеніших резистентних генів, який використовують для вирощування сої у штаті.

Ці дані аналогічні опитуванню, проведеному у штаті Іллінойс в 2013-2014 роках, яке виявило, що Rps1k (2016 р.) не вплинуло на понад 50% ізолятів. Поля відрізняються за часткою збудників, здатних протистояти генам Rps (відомі як патотипи),

  тому у деяких буде більше або менше осіб, чутливих до певного гена. Однак твердження, що на таку велику кількість Phytophthora sojae впливає Rps 1k, викликає занепокоєння, і є причиною, чому виробники повинні уникати висіву одного і того ж культурного сорту або культурних сортів з тими ж генами Rps, з року в рік, і, якщо можливо, обирати культурний сорт із резистентністю, тобто більше 1 гена Rps. Це може допомогти зменшити накопичення нечутливості популяції на полі до певного гена Rps з часом, а також максимально підвищити ефективність резистентності.

Соя також містить тип резистентності, відомий як польова толерантність або загальна (часткова) стійкість. Ця резистентність ефективна проти всіх патотипів Phytophthora sojae і призводить до зниження розвитку хвороби з часом. Однак застереження полягає в тому, що загальна стійкість не виникає до тих пір, поки рослини не утворюють свого першого трійчастого листка, а це означає, що сходи, які щойно з’явилися, не матимуть користі від польової толерантності. Отже, ви все ще зможете побачити чорну ніжку і пошкодження сходів, якщо умови були сприятливими відразу ж після висіву.

Якщо я використовую протруювання (обробка) насіння, мені не потрібно буде турбуватися щодо фітофтори?

Протруювання насіння. Існує кілька фунгіцидів для протруювання насіння, які є ефективними проти Phytophthora sojae. Ооміцети відрізняються від справжніх грибів, а отже, не всі фунгіциди будуть ефективними у їх регулюванні. Обробка насіння зазвичай забезпечує захист близько 3 тижнів. Однак пам’ятайте, що вони не дезінфікують сам ґрунт, тобто не очікуйте значного ефекту за наявності умов, сприятливих для розвитку Phytophthora sojae, після цих перших 3 тижнів.

Найкращий спосіб регулювання Phytophthora sojae– це інтеграція використання культурного сорту, стійкого до фітофтори, протруювання насіння та використання норм культивування для мінімізації умов навколишнього середовища, що сприяють захворюванню.

Всі сорти сої, зареєстровані в Україні

Дивитись всі сорти сої

Натан Клечевскі ідентифікує та вирішує проблеми захворювання рослин, що впливають на вирощування сої, кукурудзи та дрібно зернових культур. Його дослідження підвищує продуктивність та прибутковість виробників по всьому світу. Автор має ступінь доктора наук в області патології рослин, присуджений Державним університетом штату Огайо. У разі виникнення будь-яких питань, до нього можна звернутися через Twitter за адресою: @ILplantdoc.