Високоолеїнова соя: новий світовий тренд, до якого варто придивитись
На світовому ринку олійних культур сьогодні лідирують за попитом плоди пальми та соєві боби, а от звичний нам соняшник знаходиться лише на 4 місці. При цьому Україна, хоч і займає третину усього обсягу експорту соняшникової олії, значно відстає у виробництві сої.
А, між іншим, саме на сою і слід було б звернути увагу зараз — і то не на звичайну, а на високоолеїнову. Чому? Тому що високорозвинені країни поступово відмовляються від вживання пальмових олій, а отже, їм потрібно шукати достойну альтернативу.
Таку альтернативу пропонує сьогодні Джон Шилінгер, всесвітньовідомий вчений-селекціонер з Айови, який виводить сорти високоолеїнової сої без ГМ та немодифікованої сої із зниженим вмістом інгібіторів трипсину. Команда SuperAgronom.com мала змогу познайомитись із фермером-новатором під час лекції, що проводилась у рамках програми Agrifood MBA в Києво-Могилянській бізнес школі (KMBS).
Останні тенденції у селекції сої
Джон Шилінгер одразу називає нові тенденції у селекції рослин, які, вважає він, будуть визначати роботу з сортами у найближчому майбутньому:
- За своєю продовольчою та промисловою цінністю соєві боби можуть упевнено змагатися з сьогоднішньою «культурою №1» — кукурудзою. Тому сучасне рослинництво приділятиме дедалі більше уваги сої.
- Підвищення продовольчої цінності (вмісту олії) шляхом селекції та технології вирощування.
- Розкриття потенціалу культури та інтеграція його у промисловість.
- Невпинне зростання населення планети потребує виробництва дедалі більшої кількості якісних харчових продуктів із високим вмістом білків та жирів. Селекція може частково вирішити це питання створенням високоцінних сортів сільськогосподарських культур, зокрема, сої.
Вже сьогодні генетика сої у США вражає своїм розмаїттям. Достатньо подивитись на колекцію насіння самого науковця, щоб у цьому переконатись.
І це, вважає пан Джон Шилінгер, ще далеко не межа можливостей селекціонерів. Сам він займається наразі виведенням сортів сої, з якої можна отримувати олію з підвищеним вмістом олеїнової кислоти, а також зниженим вмістом ліноленової і карбонової кислот.
«Ось одна з головних переваг високоолеїнової соєвої олії для харчової промисловості: у ній можна смажити до 150 годин без заміни олії, тоді як у високоолеїновій соняшниковій олії можна смажити продукти таким чином лише 12 годин», — зазначає селекціонер.
Наразі Джон Шилінгер провадить у власній молекулярній лабораторії комплексну науково-дослідну програму, що передбачає створення сортів сої з високими поживними властивостями, а також стійкістю до хвороб та шкідників (зокрема, нематод). Він практикує метод прискореної розробки нових селекційних продуктів та обов’язкове підтвердження генетичної чистоти виведених сортів. Вже сьогодні у портфелі компанії Шилінгера є сорти з високим вмістом протеїну та зниженим вмістом інгібіторів трипсину.
І людині, і тварині
Високоолеїнова соя та соя із зниженим вмістом інгібіторів трипсину — це, як сказали б одеські гумористи, «дві різні сої». На даний час компанія Шилінгера пропонує окремо сорти бобової з високим вмістом олії і окремі сорти із зниженим вмістом інгібіторів трипсину. Проте у майбутньому, каже дослідник, він планує створити сорт, що буде поєднувати обидві характеристики.
Що дає високий вміст олії в бобах, більш-менш зрозуміло: високоолеїнову олію можна використовувати для більш тривалого смаження, вона не має специфічних присмаку та запаху, а тому легко може використовуватися у будь-яких галузях харчової промисловості (у тому числі кондитерській), а головне — вона набагато стабільніша при зберіганні. Велика тривалість зберігання із збереженням усіх якісних параметрів є дуже важливим фактором для сучасної харчової промисловості.
На даний час у США компанія айовського дослідника — єдина, що вирощує не ГМО високоолеїнову сою. Тому попит на його продукцію поки що перевищує пропозицію, оскільки ферма Шилінгера — це близько 6000 га (проте можливо, наступного року це вже буде 8000 га), не настільки великі площі, щоб задовольнити високий попит «харчових гігантів».
«Тож моє основне завдання на сьогодні — представити якісну генетику, а вже потім займатись виробництвом товарної продукції та шукати людей, які будуть з моїх соєвих бобів робити олію», — зазначає Джон Шилінгер.
Але повернімося до інгібіторів трипсину. Як говорить селекціонер, у його сої вміст цих речовин нижчий у 10 разів порівняно з «традиційними» сортами. Тобто якщо звичайні соєві боби містять 50 000 одиниць інгібіторів трипсину, боби виведеного Шилінгером сорту — усього 5000 одиниць. Це найнижчий показник на ринку США.
Що ж дає зниження вмісту інгібіторів трипсину у сої? Перш за все, це можливість використовувати культуру на корм тваринам без попередньої термічної обробки, яка потрібна для руйнування антипоживних речовин (у першу чергу — інгібіторів трипсину). Тобто сою, у якій таких речовин буде міститися мінімум, можна буде використовувати на корм без довгих та вартісних попередніх обробок. Та й взагалі, запевняє пан Шіллінгер, у майбутньому саме ця особливість дасть змогу використовувати сою на зелений корм. Враховуючи її поживну цінність, це буде справжній прорив у тваринництві.
А що ж із технологією вирощування високоолеїнової сої?
Для вирощування високоолеїнової сої, розповідає Джон Шилінгер, не потрібні якісь особливі параметри ґрунтів.
«Звичайні ґрунти, нічого особливого, — каже він, — та й зрошення ми не застосовуємо, хоча дощі у серпні, наприклад, важливі для формування якісного насіння. Не скажу, що технологія якась дуже складна чи потребує надзвичайних зусиль. І ґрунти України, до речі, чудово підходять для вирощування високоолеїнової сої, хоч я їх і не досліджував. Але маю таку думку».
Засоби захисту можна застосовувати такі ж, як і для звичайної сої. У США, зазначає дослідник, проблеми з комахами практично немає, тож головне завдання — захистити посіви від бур’янів та хвороб. Він працює над підвищенням стійкості власних сортів сої до хвороб (зокрема, фітофторозу та кореневих гнилей) і до соєвої нематоди, яка для американських аграріїв є великою проблемою.
Урожайність високоолеїнової сої у господарстві Джона Шилінгера становить в середньому 3,4 т/га.
Єдине, що може скласти певні труднощі під час вирощування високоолеїнової сої — необхідність окремого транспортування та зберігання урожаю. Проте додаткові зусилля та витрати на логістику повністю окупляться, оскільки вартість сої із високим вмістом олії вища, ніж звичайної. Сьогодні у Шилінгера купують насіння близько 300 американських фермерів, які оброблять в середньому по 3000 га землі кожен. У майбутньому, каже селекціонер, він планує виходити із своїм насінням і на український ринок.
Створювати нові цінності
Головна мета, яку ставить перед собою американський селекціонер-дослідник — виробництво більш здорової та якісної їжі.
«Ми вирощуємо сорти, які дають такий же результат, що й ГМ-соя, проте без генних модифікацій. Ми не змінюємо генотип культури, працюємо над природною рекомбінацією генів. І при цьому я усім своїм співробітникам раджу не відгукуватися погано про ГМО, адже ми живемо у часи, коли їхні негативні якості не доведені, а ми вчені і повинні оперувати перш за все фактами», — каже Джон Шилінгер.
Він сподівається, що його соя — це перший крок до відкриття нового ринку та нові можливості для аграріїв, які зможуть більш вигідно реалізувати свою продукцію і при цьому розвивати технології виробництва.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
