Горох. Сучасний погляд на усім відому культуру

Про успішний досвід вирощування гороху та його користь як учасника сівозміни йшлося і на Міжнародній конференції «Бобові культури. Назустріч викликам глобального попиту». Особливості сучасної технології та загальну роль гороху у сівозміні висвітлив доктор сільськогосподарських наук Микола Малієнко, директор СТОВ «Перемога», що на Київщині.

«Горохом наше господарство почало займатися з 2010 року. Культура для кожного сільгоспвиробника в Україні, здається, добре відома, та уявлення про неї тих сільгоспвиробників, котрі працювали з цією культурою до 2000 року і на початку 2000-х, мабуть, дуже відрізняється від уявлень, які є зараз. На сьогоднішній день виведено безліч новітніх високопродуктивних сортів гороху вітчизняної селекції. Наше товариство є насіннєвим господарством, що займається насінництвом як гороху, так і ярої, озимої пшениці, пивоварного ячменю, гречки та сої», — зазначив Микола Малієнко.

І дійсно, сьогодні є досить широкий вибір сортів гороху вітчизняної селекції, які більш пристосовані до умов навколишнього середовища та мають вищу продуктивність, аніж сорти, які сіяли на наших полях ще 10—15 років тому. Тож і сучасні технології вирощування відрізняються від тих, котрі застосовувалися раніше, адже тепер вони пристосовані «під нові сорти». А отже, навіть аграріям, які добре знайомі з горохом, буде цікаво дізнатись, який же він насправді та чим може прислужитися на наших полях.

«Наша пісня гарна й нова…», або Знову про родючість

Успішність рослинництва великою мірою залежить від родючості ґрунтів, яка, у свою чергу, формується тими культурами, що вирощуються у сівозміні.

«На жаль, сьогодні у дуже багатьох господарствах, особливо в холдингах, є й двопільні, трипільні сівозміни. Тобто, сіють або кукурудзу та сою, або інколи додають кукурудзу, пшеницю й цукрові буряки, є такі холдинги. Це дуже зменшує родючість наших ґрунтів, і от основний показник родючості визначається з балансу виносу поживних речовин. Як бачите, починаючи з 2000 року, баланс виносу поживних речовин в Україні вкрай негативний», — каже Микола Малієнко.

Він пов’язує погіршення ситуації з вмістом поживних речовин зі знищенням тваринництва. Кількість гною, який вивозять на поля, від 90-х років минулого століття і до сьогодні скоротилася більше, ніж у 5 разів. Нестача органічних добрив — одна з головних причин негативної динаміки вмісту гумусу у ґрунтах. Одним зі шляхів підвищення родючості ґрунту фахівець називає введення у сівозміну достатнього обсягу бобових, зокрема, гороху. Адже бобові — це такі собі самодостатні культури, котрі фіксують азот з повітря, і не лише для власних потреб під час вегетації, а й «залишають» значну частку азоту в ґрунті для наступної культури.

«Ще одна проблема, на яку я хочу звернути увагу передусім наших українських сільгоспвиробників, а також керівництво держави, Міністерство сільського господарства: розорюваність сільгоспугідь в Україні сягає 78%. Давайте порівняємо, у Франції розорано 32%, у Англії — 18,5%, у США — лише 20%. Так, ми маємо наміри вийти на міжнародний ринок і годувати Європу та Азію, але ж давайте думати. Як довго триватиме цей процес? Я думаю, що за нинішніх умов надовго нас не вистачить, враховуючи, що у сівозмінах дисбаланс просто разючий. Науково обґрунтована сівозміна передбачає участь бобових культур в сівозміні щонайменше на 25%. Сьогодні ж бобові культури займають тільки 7,2%. Хочу зауважити, що переважну частку  в цих 7,2% складає соя — 6%. Горох же лише близько 1%, хоча це культура №1 для українського сільгоспвиробника, з якої повинна розпочинатися сівозміна», — коментує Микола Малієнко.

Із власного досвіду вирощування гороху

Директор СТОВ «Перемога» зазначає, що за ті 7 років, коли у господарстві вирощувався горох, його урожайність завжди була вищою, ніж у сої. Винятком став лише 2011 рік, який виявився не надто сприятливим для культури.

У агропідприємстві надають перевагу сортам гороху вітчизняної селекції. Зокрема, зараз роблять ставку на сорт Оплот селекції Інституту рослинництва ім. Юр’єва.

«Ми порівнювали його з іноземними сортами багатьох селекцій, але саме Оплот показав найкращий результат», — пояснює свій вибір пан Микола.

Він радить за вирощування культури звернути увагу на кілька нюансів, зокрема, вибір оптимального для умов господарства сорту та інсектицидний захист. Розповідає, що у перші роки вирощування у СТОВ «Перемога» зіткнулися із такою проблемою, як брухус, або ж гороховий зерноїд. На той час інсектицид проти надокучливого шкідника доводилося вносити тричі: за появи першої квітки, а також два наступні послідовні внесення з інтервалом у тиждень. Та за кілька років ситуація з інсектицидним захистом змінилася.

«На сьогодні є добрі, потужні інсектициди системної дії, які достатньо внести 1 раз за сезон за появи першої квітки. Вносимо один раз інсектицид і, практично, навіть для своїх насінницьких посівів маємо прекрасні результати», — зазначає директор СТОВ «Перемога».

Горох, каже Микола Малієнко, забезпечує азотом не лише себе, а й як мінімум 2 наступні культури. Він наводить такий приклад: у господарстві були випадки, коли азот зовсім не вносили й отримували після гороху урожай озимої пшениці на рівні 6—7 т/га. Після пшениці сіяли соняшник, знову ж таки, не застосовуючи азотні добрива. І отримували урожай насіння у межах 4 т/га. Тож введення гороху до сівозміни — шлях до отримання стабільних врожаїв та певної економії ресурсів.

Звичайно, можна довго сперечатися про ринки збуту, про технології та необхідність додаткових витрат на розширення сівозміни. Але вже багатьом зрозуміло, що потрібно змінювати принципи господарювання й думати не лише про цьогорічні прибутки, а й про стан ґрунтів, бо виснажена земля може зовсім не давати відчутного зиску в майбутньому.

Олена Басанець, SuperAgronom.com