Чому за насіння можна отримати тюремний строк: питання інтелектуальної власності
До трьох років ув’язнення і сотні тисяч євро штрафу — таке покарання загрожує фермеру в Іспанії за незаконно посаджені дерева. Йдеться про 5 тисяч нектаринів сорту Nectadiva, які він вирощував без ліцензії та без сплати роялті.
Для європейської системи це не «просто посадив дерева», а пряме порушення прав інтелектуальної власності (ІВ), яке прирівнюється до зазіхання на чужу власність. В Україні ж подібні історії часто сприймаються значно м’якше. Це створює інші правила гри на ринку і викликає питання з боку ЄС.
Як виглядає захист сортів в Україні сьогодні
Про інтелектуальну власність у насінництві в Україні говорять давно, і майже всі погоджуються: це важливо. Але коли доходить до практики — система працює не так, як мала б.
Частково це пояснюється реальністю, в якій живе агросектор, і особливо зараз. Фермери рахують кожну гривню, тому спокуса купити дешевше цілком зрозуміла. Інша справа, що за таким «дешевше» часто стоїть насіння без гарантій, і в довгостроковій перспективі це не дає розвиватися ринку.
Формально правила прописані, але виникає багато питань, як вони працюють на практиці. Європейські ж партнери давно наголошують: для них головне — не просто зареєструвати сорт, а забезпечити реальний захист прав на нього. В Україні ж цей баланс поки що не до кінця вибудуваний.
Одна з найпоширеніших проблем — це так зване «насіння без бренду». Коли використовують чужу генетику, але продають її під іншими назвами або взагалі без чіткої ідентифікації. Частина таких операцій відбувається поза обліком, і це ускладнює контроль. Більше того, для когось це навіть виглядає як спосіб «тримати ринок у тонусі» через нижчі ціни.
Читати також: Збитки для всіх: чому в Україні досі продають та купують фальсифіковане насіння?
Про захист прав селекціонерів в Україні говорять небагато. Більшість публічних історій — це про відверті підробки. А от системні кейси саме про інтелектуальну власність — скоріше виняток, ніж правило.
Щоб зрозуміти, наскільки серйозно у світі ставляться до порушень прав селекціонерів, достатньо подивитися на конкретні справи.
Світова практика захисту прав селекціонерів
Виробника томатів засудили до року ув'язнення, штрафу 15 000 євро, і додатково зобов'язали сплатити 70 000 євро компенсації. Ціна порушення виявилася вищою, ніж вартість ліцензії. У Франції за незаконне використання сорту фізособа може отримати штраф до 10 000 євро, а за повторне порушення — до шести місяців ув'язнення.
В Ірландії спеціальна державна структура PVDO відстежує навіть farm-saved seed — насіння, яке фермери залишають із власного врожаю для повторного посіву. Нещодавно один із ірландських фермерів погодився врегулювати борг разом із судовими витратами ще до початку публічного розгляду: навіть загроза суду спрацювала як достатній стимул.
Показова і міжнародна справа Nadorcott — про мандарин, за який боролися в судах Іспанії, Люксембургу, Великобританії. Виробники продавали схожий сорт без ліцензійних виплат, стверджуючи, що це самостійний сорт. Суди в різних країнах дійшли різних висновків – через відмінності в законодавстві. Ця справа підняла складні питання: що вважати «суттєво похідним сортом», хто і за що несе відповідальність у ланцюжку від виробника до роздрібної полиці. Це доводить, що без уніфікованих стандартів навіть великі міжнародні компанії можуть роками уникати відповідальності.
Приклади застосування санкцій в Україні
Під час досудового розлідування за заявою компанії «НДІ сої», сорти сої якої роками використовували без сплати ліцензійних платежів, проводили обшуки у фігурантів справи. У Миколаєві суд визнав недійсними договори про передачу майнових прав на сорти соняшнику та льону. Водночас рішення не містило вимог про стягнення компенсації чи інших фінансових наслідків, окрім судового збору. На Харківщині злочинна група продавала підроблене насіння під відомими брендами. Під час обшуків вилучили близько 2 тонн продукції, а організаторам повідомили про підозру.
Тобто в Україні вже є приклади, які свідчать про рух у правильному напрямку, однак система поки що не є послідовною: частина порушень не доходить до суду, а санкції не завжди виконують стримувальну функцію. І найголовніше — відсутність відчутного фінансового удару по порушнику.
У Франції штраф 10 000 євро — це норма. В Ірландії борг по роялті стягують до суду. В Італії — дають рік за ґратами. В Україні поки найчастіше покарання — судовий збір і визнання договору недійсним. При цьому загальновідомо, що доки штраф менший за ліцензію — порушення будуть розповсюджені, і жоден закон це навряд змінить.
До чого це призводить
Слабкий захист інтелектуальної власності має цілком конкретну ціну, і платить її весь ринок.
Іноземні компанії, які вкладають роки і мільйони в селекцію нового сорту, дивляться на Україну з обережністю. Не тому, що не хочуть працювати, а тому, що не можуть прорахувати ризики – довести крадіжку геному в українських реаліях вкрай складно.
Читати також: Фальсифікат насіння, нішеві культури й тренди: чим живе насіннєвий ринок України перед новим сезоном
За законом процедура така: заява від власника сорту, контрольна закупка, перевірка. Цим має займатися Держспоживслужба, але ресурсів у неї обмаль, процес розтягується на роки. Тому іноземні інвестиції йдуть туди, де права захищені краще.
Для ринку це означає менше якісного насіння і більше «сірих мішків» без бренду та гарантій. Фермер обирає дешевше — і ризикує врожаєм. Це вже стало джерелом напруги у відносинах з Європою. Поява сортів іноземних компаній на українському ринку без ліцензії — це питання, яке виходить далеко за межі одного судового позову.
Як вибудувати систему, що працюватиме
Закон про охорону прав на сорти рослин в Україні є. Державний реєстр сортів — теж. Майнові та інтелектуальні права селекціонерів формально зафіксовані. Проблема в іншому: реальні механізми контролю або не працюють, або застосовуються вибірково. Саме тому Насіннєва асоціація України послідовно просуває конкретні системні зміни. Серед них:
- Формування реєстру всіх суб'єктів ринку. Хто виробляє насіння, хто продає, хто імпортує — це має бути прозора і актуальна інформація, доступна всім учасникам ринку.
- Практична реалізація простежуваності усього ланцюга, а не лише «мішка». Зараз контроль часто зупиняється на упаковці. Але питання «звідки це насіння і чи є права на його реалізацію» має стосуватися кожного етапу — від виробника до поля.
- Посилений контроль для нових гравців. Компанії, які вперше реєструються на ринку, мають проходити ретельнішу перевірку. Адже саме через «нові» та «сірі» структури найчастіше й потрапляє на ринок контрафактне насіння.
- Декларування на рівні агровиробника. Який сорт висівається, яка категорія насіння, в яких обсягах — це базова інформація, яка дозволяє відстежити реальне використання сортів і виявити порушення до того, як вони стануть масовими.
- Відновлення перевірок нерегламентованих виробництв. Ринок не очищується сам по собі — без регулярного контролю «сірі» виробники просто продовжують працювати.
При цьому варто нагадати, що розвиток експорту насіння як товару з високою доданою вартістю — один із ключових напрямів для українського агросектору зі значним потенціалом для зростання і виходу на більш вимогливі ринки. Але такі ринки працюють за чіткими і зрозумілими правилами, де питання інтелектуальної власності є базовим. І чим швидше ці правила стають звичними для всіх учасників ринку в Україні, тим простіше будувати партнерства і масштабувати бізнес. У цьому — резерви для зростання всієї галузі.
Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України (НАУ)
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
