АгроЗнавці від BASF. Відповіді на тему: Інокуляція та протруювання насіння сої. Коли? Як? Навіщо?

До кожного запитання додається відео відповідь експерта Євгена Качури, менеджера з препаратів для обробки насіння та біопродуктів BASF. Агроном за освітою, кандидат сільськогосподарських наук та автор 26 наукових публікацій Євген Качура дає поради щодо протруювання та інокуляції сої.

Питання 1. Чи потрібно додатково протруювати насіння, якщо воно протруєне виробником. Наскільки це збільшує ефективність?

Відповідь:

Питання у тому, що ми хочемо отримати в результаті? Як правило, виробник обробляє насіння якимось базовим протруйником  і  забезпечує вирішення проблеми найпоширеніших хвороб. Якщо ми хочемо протруювати від якоїсь специфічної хвороби або додати, наприклад, компонент проти шкідників — інсектицид, то ми робимо це додатково. У даному випадку необхідність такої операції є. Але потрібно пам’ятати, що обробка насіння протруйником є додатковою технологічною операцією. Тому насіння, особливо таке як бобові (горох, соя), може зазнати додаткового травмування. Тому тут важливо одноразово вибрати протруйник чи комплекс протруйників, який буде вирішувати всі ваші проблеми — тобто комплексний багатокомпонентний препарат. Якщо є необхідність, щоб одразу була інсектицидна складова.

Питання 2. Інокуляцію коли проводити краще? За скільки до посіву? Чи залежить це від препаратів?

 Відповідь:

Ми знаємо, що більшість інокулянтів забезпечують часовий проміжок 24 години від нанесення препарату на насіння до висіву обробленого насіння в ґрунт. Тому для звичайних інокулянтів працює принцип «чим швидше — тим краще». І, звичайно, треба дотримуватися всіх умов безпеки, оскільки бактерії дуже тендітні. Тобто,  сонячне світло – потрібно мінімізувати його вплив на оброблення насіння, дотримуватись відповідних температурних показників тощо. І, відповідно, тоді інокуляція буде успішною. Якщо ми з вами говоримо про інший клас препарату – пре-інокулянти, то тут вже часовий фактор не настільки важливий  і ви можете висівати насіння в тих часових межах, які зазначені виробником.

Питання 3. Чи є переваги в інокулянтів довготривалої дії (які можна використовувати за 1-1,5 місяці)? Чи є там живі бактерії, чи тільки маркери для мутації місцевої біоти, як часто говорять?

Відповідь:

Є різні групи препаратів. Одні містять лише бактерії, інші  бактерії та маркери, третя група препаратів містить тільки маркери. Звичайно, що найбільш ефективним буде той препарат, який містить найбільшу концентрацію живих бактерій на насінні саме в момент потрапляння насіння в ґрунт. Відповідно, пре-інокулянти потрібні виробникам, у яких великі площі посіву сої, великий вал насіння, який важко обробити за один день і, тим більше, висіяти його в ґрунт. Якщо площі великі, це неможливо або дуже незручно. Тому тут пре-інокулянти – це вже як обов’язковий елемент технології вирощування. У принципі, навіть при невеликих об’ємах насіння пре-інокулянт може мати перевагу перед звичайними інокулянтами, адже містить додатковий компонент, який, по-перше, захищає бактерії на поверхні насіння від впливу всіх шкідливих факторів навколишнього середовища, а, по-друге, може надавати додаткове живлення самій насінині, забезпечуючи краще проростання, схожість і енергію проростання.

Питання 4. Якщо сою на полі не сіяли, проте незадовго до введення у сівозміну сої на полі вирощували люпин та вико-овес, чи потрібно проводити інокуляцію?

Відповідь:

Звичайно, ми знаємо, що використання сидератів позитивно впливає на накопичення азоту в ґрунті. Але від тих теоретично можливих показників (як ми знаємо, наприклад, люпин може накопичувати від 200 до 300 кг азоту за вегетаційний період) тільки певна їх частина, у кращому випадку - половина, потрапить в ґрунт і безпосередньо буде доступна наступній культурі. Як правило, при використанні сидератів це залежить від самого сидерату, від часу його заорювання в ґрунт, від якості самого заорювання. Накопичення азоту, як правило, складає від 20 до 60 кг діючої речовини на гектар. Звичайно може бути більше, може бути менше. Якщо ми з вами говоримо про інтенсивну технологію вирощування сої, коли ми орієнтуємося на врожаї більші, ніж 2 т/га, ми повинні пам’ятати, що на кожен центнер свого врожаю соя виносить від 6 до 8 кг азоту. Відповідно, тієї кількості азоту, яка забезпечується тільки сидератами, їй буде недостатньо. Тому, звичайно, доцільно буде провести інокуляцію.

Питання 5. У сівозміні іде еспарцет, потім озима пшениця, потім гречка, потім знову пшениця, а далі планується соя. Чи потрібна інокуляція, враховуючи велику насиченість сівозміни сидератами та наявність зернових культур.

 Відповідь:

Це питання дещо перегукується з попереднім. Не дивлячись на насиченість сівозміни сидеральними культурами, інокуляція буде необхідна для забезпечення азотного живлення сої. Також треба згадати, що, не дивлячись на те, що в сівозміні є бобові культури, ми знаємо, що інокуляція і, відповідно, ураження рослин бульбочковими бактеріями відбувається тільки видо-специфічними штамами. Кожна рослина має специфічний вид бульбочкових бактерій, який уражує саме цю рослину - сою чи то горох. Наприклад, для сої це Bradyrhizobium Japonicum, для гороху — Bradyrhizobium Leguminosarum. Відповідно, та бактерія, яка уражує горох, не буде уражувати сою і навпаки. Єдиним позитивним моментом у цьому є те, що коли в ґрунті є  вже досить велика кількість бульбочкових бактерій, які відносяться до іншого виду або штаму, то для них, скажімо так, створюються якісь сприятливі умови. І це буде сприятливим і для того виду бактерій, які будуть уражувати сою, але замінити одну бактерію іншою в даному випадку не можна, тому інокуляцію проводити доцільно.

Питання 6. Дехто з агрономів використовує замість фірмового інокулянта додавання до посівного матеріалу сої «інокулянтів» власного виготовлення на основі торфу та землі з-під люпину. Цей метод має якусь дію чи це «ефект плацебо»?

Я б сказав, що більшою мірою це ефект плацебо. Ми знаємо, що природнім середовищем для існування бульбочкових бактерій є ґрунт, багатий на гумінові чи фульвокислоти, - торф чи земля після такої бобової культури як люпин, який залишає по собі багато азоту. Відповідно, він буде сприяти більш інтенсивному заселенню тими ж аборигенними бульбочковими бактеріями, які, можливо, містяться в ґрунті, у який буде висіватися насіння (а, можливо, і не містяться). Тобто, це буде невеличкий позитивний ефект, але, звичайно, замінити собою сам процес інокуляції така операція не може.

Питання 7. Часто чув, що  протруйники знижують схожість насіння сої або підвищують її. Що є правдою?

Відповідь:

І одне, і друге є правдою. Все залежить від діючої речовини, яку містить протруйник. Ми знаємо, що для більшості зернових культур, як компонент протруйника виступає якийсь – триазол. Якщо ми з вами говоримо про триазоли, наприклад, то всі вони тією чи іншою мірою негативно впливають на схожість і енергію проростання  насіння. Одні більше, інші менше. Наприклад, тебуконазол впливає більшою мірою, значно знижує схожість насіння, протіоконазол менше, тритіконазол ще менше, але всі вони будуть зменшувати схожість насіння. Якщо ми будемо говорити про другий клас хімічних речовин — стробілурини, які також часто містяться в протруйнику, вони навпаки підвищують схожість. Теж різною мірою, але позитивно впливають як на схожість, так і на енергетичне проростання насіння. Отже, протруйник може як знижувати схожість насіння, так і підвищувати, в залежності від того, що міститься в його складі.

Питання 8. Чи впливає протруювання на енергію проростання насіння?

Відповідь:

Звичайно, що протруювання пливає на енергію проростання насіння, оскільки енергія проростання насіння і схожість взаємопов’язані. Як я вже казав, триазоли будуть негативно впливати, а якщо брати інший популярний клас – бензимідазоли - то це буде або нейтральний вплив, або більше до позитивного, якщо брати стробілурини, то більшість із них буде здійснювати позитивний вплив на енергію проростання насіння. У нашій компанії ми проводили внутрішні досліди і при використанні протруйника Стандак® Топ, який містить піраклостробін, ми бачили, що енергія проростання насіння покращується, залежно від варіанта, до 30% порівняно з необробленим контролем (це були лабораторні дослідження)

Питання 9. Яким протруйником контролювати летючу сажку кукурудзи? Діюча речовина.

Відповідь:

Збудник летючої сажки кукурудзи — це Sorosporium Reilianum, який належить до базідіоміцетів. Найкращою діючою речовиною для контролю даних видів грибів є азоли. Якщо брати саму летючу сажку, то основне зараження відбувається від теліоспор, які присутні в ґрунті і на насінні, які безпосередньо вивільняються при розриванні цих сорусів, що ми можемо бачити як на качані, так і на волоті. Більшість протруйників не контролює в повній мірі цю хворобу. Проконтролювати її можна тільки тим протруйником, який містить високу концентрацію сильних азолів - це протіоконазол, тритіконазол і тебуконазол. Є певний досвід використання тебуконазолу, але, оскільки препарат для контролю летючої сажки має містити високу кількість діючої речовини, у даному випадку використання тебуконазолу досить-таки складне, оскільки буде негативно впливати на схожість насіння. Сьогодні на ринку України є два препарати, які безпосередньо працюють проти пухирчастої і летючої сажки кукурудзи, – це Аліос® від компанії BASF, який містить  тритіконазол в дозі 300г/л (з нормою 1 л/т), а також це протруйник на основі протіоконазолу, де також концентрація 300 г/л (0,9 л/т). Якщо ж взяти інші протруйники, там концентрація азолів може складати від 20 до 80 г/л, а тут ми маємо 300 г/л і тільки при такій великій концентрації діючої речовини ми можемо на високому рівні забезпечити контроль цієї хвороби.

Питання 10. Мені пропонують біологічні протруювачі сої, чи дієві вони?

Відповідь:

На сьогодні, мабуть за біологічними препаратами і є наше майбутнє, оскільки використовувати хімічні сполуки для контролю хвороб стає дедалі важче і важче. Але на сьогоднішній день повністю замінити хімічні засоби захисту рослин біологічні препарати просто не здатні. І  це питання не лише ціни, бо, як правило, вони дещо дорожчі, ніж хімічні препарати, а і їх ефективності. Якщо ми візьмемо ефективність біологічного протруйника, то вона буде складати від 20% до 40%, максимум — 60%, у той час, коли більш-менш якісний хімічний протруйник забезпечує контроль хвороб на рівні 60-80% - до 90%. Відповідно, це може бути як складова технології захисту, але повністю замінити хімічне протруювання насіння на сьогоднішній день біопрепарати не зможуть.

Чекайте вже зовсім скоро на віповіді на тему #4 Переваги застосування регуляторів росту в інтенсивних технологіях садівництва. Як це працює?