10 складових успішного вирощування соняшника

Тому актуальним залишається питання пошуку шляхів подальшого підвищення врожайності соняшника. До складових, які дозволять і надалі підвищувати валові збори насіння можна віднести такі фактори:

1. Сучасні високоврожайні гібриди

Одним із головних чинників підвищення врожайності соняшнику є вибір гібридів із високим генетичним потенціалом. Водночас враховуються їхні вимоги до погодно-кліматичних умов регіону, толерантність до шкодочинних організмів, особливості технології вирощування.

За даними науковців, грамотний підбір гібриду забезпечує 35% урожайності, решту – агротехнологічні та ґрунтово-кліматичні фактори. Перевагу слід віддавати посухостійким гібридам, стійким до  вилягання та осипання високоолійним гібридам, адаптованим до континентального клімату.

2. Якісне насіння соняшника

Високі врожаї досягаються за умови використання для сівби посівного матеріалу з масою 1000 насінин не менше 50 г. До того ж схожість для гібридів має бути не нижчою за 85%, для сортів – не менше, ніж 87–92%.

За результатами дослідів, використання крупного виповненого насіння забезпечило підвищення врожайності на 16–18% порівняно із сівбою некаліброваним посівним матеріалом.

3. Профілактика та боротьба з хворобами та шкідниками

Позитивний ефект досягається за поєднання протруювання насіння з обробкою мікродобривами та стимуляторами росту.

Обробка препаратами, які містять тіаметоксам, біфентрин, імідаклоприд, альфа-циперметрин, дозволяє попередити пошкодження насіння ґрунтовими шкідниками (несправжні дротяники, личинки хрущів), захистити сходи від сірих бурякових довгоносиків, мідляків, чорнишів тощо.

Уникнути білої гнилі, пліснявіння насіння, фузаріозної кореневої гнилі та комплексу інших хвороб допомагає використання фунгіцидів на основі тіабендазолу, тритіконазолу, флудіоксонілу, металаксилу.

4. Дотримання сівозміни

Через зростаючий попит на насіння соняшнику спостерігається значне збільшення посівних площ під цією культурою. В окремі роки її частка у структурі посівів перевищила 20%.

Дотримання мінімального періоду повернення на поле, який для соняшнику становить 7–8 років, є однією з головних умов отримання високих і сталих врожаїв культури.

У Лісостепу найкращими попередниками для соняшнику є кукурудза, озима пшениця, картопля. У Степу найвищі результати досягаються за розміщення після озимої пшениці, яка сіялась після зернобобових, кукурудзи на силос, чорного або зайнятого пару.

5. Передпосівний обробіток ґрунту

Головні завдання весняного обробітку ґрунту – знищення бур’янів, створення оптимальних умов для проростання насіння і отримання вирівняних сходів.

Важливі етапи передпосівного обробітку:

• весняне закриття вологи одразу після досягнення фізичної стиглості ґрунту. Залежно від стану поверхні, обробіток проводять шлейфами, легкими або зубовими боронами;
• передпосівна культивація проводиться на глибину проходу сошників сівалки, щоб утворилося щільне вологе ложе, вкрите пухким шаром ґрунту. Враховується рекомендована для насіння соняшнику глибина загортання: на важких – 4–5, на легких – 5–6 см. Під час розміщення у більш глибокому шарі схожість знижується.

За посушливих умов посіви обов’язково прикотковуються, щоб забезпечити кращий контакт насіння із ґрунтом та зберегти дефіцитну вологу від випаровування.

6. Сприятливі умови для сівби соняшника

Сприятливі для проростання насіння соняшнику умови складаються за наявності достатньої кількості ґрунтової вологи та прогріванні шару ґрунту 0–10 см до температури мінімум +8–10˚С.

Більш ранній посів може призвести до втрати схожості та випрівання насіння. Зволікання з термінами загрожує затримкою появи сходів через недостатню кількість вологи, затягуванням періоду вегетації, зниженням врожайності та пізніми термінами збирання.

На практиці найкращі результати досягаються, коли сівба проводиться не більш ніж через 4 години після передпосівної культивації.

7. Оптимальна густота рослин та спосіб сівби

На етапі сівби необхідно врахувати рекомендовану для обраного гібриду чи сорту густоту стояння рослин.

Загущення посівів призводить до розповсюдження хвороб, зменшення маси 1000 насінин, збільшення висоти рослин та їхнього вилягання. У зріджених посівах складаються сприятливі умови для розвитку бур’янів, а соняшник не використовує вологу й поживні речовини повною мірою.

Густоту стояння рослин варто корегувати в залежності від вологозабезпечення: що кращі умови зволоження регіону, то більшою може бути кількість рослин на одиниці площі. Водночас практичний досвід та наукові досліди показують, що густота понад 70 тис./га неефективна за будь-яких умов.

Традиційно соняшник сіють просапною сівалкою пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см. За такого варіанту сівби рослини розміщуються компактно у рядках, що дозволяє після сходів проводити механічні обробки ґрунту в міжряддях.

Альтернативою класичній схемі посіву є сівба суцільним способом, впровадження якої передбачає використання високопродуктивних гібридів, якісних стартових гербіцидів, сучасних посівних комплексів та відповідної збиральної техніки.

У прогресивних господарствах Київської та Одеської областей урожайність соняшника за суцільної сівби підвищилася в середньому на 10–15%, а в найбільш сприятливі роки досягла 50 ц/га.

8. Комплексна боротьба з бур’янами

Погана боротьба з бур’янами призводить до пригнічення соняшнику та втрати урожайності щонайменше на 10–20%.

Система захисту посівів від бур’янів передбачає:

–  Зяблевий обробіток ґрунту. Поля, засмічені багаторічними бур’янами, обробляють за принципом поліпшеного зябу: перше лущення – на глибину 6–8 см одразу після збирання стерньового попередника, друге й третє – на глибину 8–10 та 10–12 см після відростання паростків  бур’янів, оранка – через 2 тижні після останнього лущення.

– Передпосівний обробіток ґрунту дозволяє очистити поле від сходів ранніх та середньоранніх ярих бур’янів.

– Ґрунтові та післясходові гербіциди.

Використання ґрунтових гербіцидів під передпосівну культивацію доцільне на полях, які схильні до ерозії та обробляються шляхом безполицевого розпушення, а також у боротьбі з пізніми ярими бур’янами, які сходять за температури 14–16˚С та є найбільш небезпечними для посівів.

Післясходові гербіциди, дозволені для обробки посівів соняшнику, зазвичай  застосовуються на полях, засмічених злаковими бур’янами.

– Досходове та післясходове боронування. Проводиться у разі безгербіцидної технології вирощування соняшнику з метою знищення бур’янів на стадії проростків чи білих ниточок. Досходове боронування проводять через 5–6 днів після посіву, не допускаючи заглиблення зубів понад 4 см. Оптимальний період для післясходового боронування – 1–3 пари справжніх листочків у культури.

– Культивація міжрядь сприяє розпушуванню верхнього шару ґрунту та знищенню вегетуючих бур’янів.

9. Оптимальний поживний режим

Збалансований поживний режим – важлива умова для реалізації біологічного потенціалу соняшнику.

Для утворення 1 ц насіння потрібно 4–6 кг азоту, 2–3 кг фосфору, 10–12 кг калію. Але для розрахунку точних доз мінеральних добрив необхідно регулярно проводити моніторинг агрохімічного стану ґрунту.

Знизити норми використання міндобрив дозволяє розсіювання листостеблової маси попередника поверхнею поля замість її відчуження.  Так, у дослідженнях, які проводились на базі Кіровоградського інституту АПВ НААН України, урожайність соняшника була найвищою (29,3 ц/га) на ділянках, де внесення мінеральних добрив (N₄₀Р₄₀К₄₀) поєднувалось із використанням побічної продукції кукурудзи на зерно.

Важливе значення для соняшнику має бор. Його дефіцит призводить до втрати 20–30% урожаю насіння соняшнику та зниження вмісту олії до 5 одиниць. Для профілактики нестачі бору достатньо внести добриво в ґрунт у кількості 1,2 кг/га або 300–500 г/га у вигляді позакореневого підживлення за висоти рослин 15–20 см.

10. Своєчасне збирання врожаю соняшника

Через пізні строки збирання втрачається від 5 до 10% урожаю.

Вчені з Інституту рису НААН рекомендують розпочинати збирання, коли вологість зерна становить 12–14%. При цьому кількість рослин із жовтими кошиками зменшується до 12–15% від загальної кількості, решта кошиків мають жовто-буре та буре забарвлення, а більшість листя засихає.

Дотримання рекомендацій наукових установ та впровадження інтенсивних технологій вирощування соняшнику дозволить реалізувати генетичний потенціал культури, посприяє збереженню родючості ґрунтів та підвищенню валових зборів насіння.

Олена Нарожна, SuperAgronom.com