Складові рентабельності вирощування культур на Дніпропетровщині за версією Сергія Сурового

Чи виправдались його сподівання, які особливості вирощування культур в регіоні та як сприяє розвитку бізнесу вдалий вибір партнера для зберігання і реалізації продукції — аграрій розповів в інтерв’ю для SuperAgronom.com.

SuperAgronom: Пане Сергію, розкажіть передусім про господарства, якими ви керуєте.

Сергій Суровий: У нас на 3 господарства загалом — 4000 га землі.  ТОВ «АЛСО Інгулець Україна» обробляє 2000 га, ТОВ «Агроліга» 1300 га, ПСП «Едельвейс 2» 700 га. Площі розташовані в Широківському й Апостолівському районах Дніпропетровської області, тобто на півдні області, на межі з Херсонщиною. Відповідно і кліматичні умови фактично українського півдня. Розпочали працювати у 2015 році, коли разом з бізнес-партнером придбали перше підприємство, у 2016-му придбали друге, а наступного року – і третє. Назв не змінювали, не об’єднували їх, так і працюємо. No-till упроваджуємо на одному — це повністю моя ініціатива.

SuperAgronom: Яку сівозміну практикуєте на класичній і на мінімальній технологіях?

Сергій Суровий: Незалежно від технології працюємо за 4-пільною сівозміною. А саме: ячмінь, після нього йдуть або льон або ріпак, далі пшениця, а потім — соняшник. Хоча сьогодні вже замислюємося над тим, щоб зменшити площі під соняшником. Правда, поточний сезон показав, що культура ця і справді вигідна й часто виручає. Але в посушливі роки, яким був минулий, все-таки льон і ріпак показали себе краще, ніж соняшник. Тому площі зменшувати плануємо, але помірковано. Хочемо також спробувати впровадити на інших двох підприємствах технологію strip till. Думаю, вона допомагатиме нам в отриманні сходів ріпаку. І якщо ми все правильно навчимося робити, то у нас соняшник взагалі випаде з сівозміни, а його замінить ріпак.

SuperAgronom: Льон у структурі посівів — це також вигідна культура для вас чи сієте його з мотивів оптимізації сівозміни?

Сергій Суровий: З усіх підстав. Наприклад, якщо через погодні умови не отримуємо сходів ріпаку (а ризик цієї ситуації у нас є постійно — у період сходів часто буває посуха, як от минулого року), то потім сіємо на цих площах льон. Крім того, льон бере участь в заміщенні соняшнику в сівозміні кожен 4-й рік. Такий підхід дає нам прибавку в урожайності озимої пшениці десь 0,3-0,4 т/га. А також збільшує врожайність кожної культури упродовж всього періоду сівозміни. Зараз частка льону у співвідношенні до соняшнику 10/40, а в майбутньому ми хочемо зробити 25/25. У цієї культури дуже цікава рентабельність. А загалом площі посівів культури в Україні зменшились. Може, тому попит на нього ми відчуваємо досить високий – фактично кожен день нам телефонують, пропонують придбати урожай.

Минулого року ми збирали льон по 1,3 т/га. Цьогоріч думали, що отримаємо значно більший, — вегетативна маса була досить великою, але врожай сформувався не такий, як очікували, хоча дещо вищий, ніж попередній, — 1,5 т/га. Але ми й цьому раді, адже ціна льону на сьогодні досить висока.

SuperAgronom: А які загалом результати отримали підприємства в минулому і нинішньому сезоні по вже зібраних культурах?

Сергій Суровий: Зернові (ячмінь, пшеницю) минулоріч зібрали по 4,5 т/га на круг, а в поточному сезоні цей показник був уже на рівні 6,0 т/га. Соняшник поки закінчуємо збирати, але бачимо, що виходимо на 3,5 т/га, тоді як у 2020-му отримали лише 2,0 т/га. Ріпак тогоріч збирали по 2,5 т/га, але під нинішній урожай сходів взагалі не отримали…

SuperAgronom: Така різниця в урожайності — наслідки погоди?

Сергій Суровий: Так, сезон-2020 у нас в регіоні був дуже посушливим і спекотним. Нинішній — не порівняти. Я вже й забув, коли був такий щедрий на дощі рік. Кількість опадів удвічі вища, ніж минулого року, та й загалом за сезон у нас випало значно вище норми. З другого боку, це заважало збиранню зернових. У нас фактично вся пшениця і ячмінь лежали до жнив. Якби не це, то мали б іще кращий результат.  

Крім того, великі опади замулювали верхній шар і блокували доступ повітря у ґрунт, тож у певний момент волога перестала ним поглинатися і просто стікала або випаровувалась із поверхні.

SuperAgronom: У вас фактично зона ризикованого землеробства. Які підходи до технологій вирощування ви застосовуєте, аби не програти у двобої з природою?

Сергій Суровий: Ми шукаємо різні шляхи, послуговуючись не лише особливостями регіону. Мета — підвищення рентабельності. Досягаємо її різними способами. Наприклад, зменшуємо норми висіву. Бо ж навіщо платити більше, якщо можемо обійтися меншим?

З одного боку, тут виходить щорічна економія з багатьох аспектів: насіння, протруйників, логістики в поле, витратах на ПММ сівалки тощо. А з другого боку, ми ще й на виході отримуємо більш міцну, здорову рослину, з сильнішою кореневою системою, тому що вона росте у значно меншій конкуренції. Рослина має формувати врожай, а не перемагати в конкуренції. Мені не потрібно, щоб рослини в полі виживали — я хочу, щоб вони саме формували урожай.

Тому, окрім підвищення рентабельності процесів, завдяки зниженню норм висіву ми ще отримуємо прибавку врожайності. Але тут потрібен правильний підхід — з підготовки насіння, підготовки ґрунту до посіву, до посівного агрегата, до термінів сівби, живлення тощо. Це цілий комплекс. Це система. І кожен елемент у цій системі виконує свою роль.

SuperAgronom: А яку роль виконує перехід на no-till?

Сергій Суровий: Це енергозберігаюча технологія, яка не потребує багато операцій в полі. Не треба орати, дискувати, культивувати, боронувати. У вас є обприскувач, є посівний комплекс — і все, більше не треба ніяких додаткових агрегатів.

Після збирання попередника проходить обприскувач, вносить гербіцид, який вбиває всю зелену рослинність. До сівби на полі залишається лише незароблена стерня. Потім заходить посівний комплекс і сіє наступну культуру разом із добривом (використовуємо як гранульовані, так і РКД). Далі знов обприскувач вносить гербіцид — або досходовий, або по вегетації — залежно від культури. Й решту обробок теж виконує обприскувач. От і все задіяння техніки.

А другий плюс — це вологозберігаюча технологія, що в умовах змін клімату вже просто нагальна проблема. Ми можемо внести достатньо добрив, посіяти найкращі гібриди, купити найкращу і найточнішу сівалку, але якщо ми не зберегли вологу, то все перелічене не має жодного значення. Наразі волога — це найголовніше. Тому думати про те, як зберегти вологу, потрібно за будь-яких технологій.

А загалом я вважаю no-till технологією майбутнього для України.

SuperAgronom: За рахунок чого вона зберігає вологу?

Сергій Суровий: З одного боку, волога зберігається за рахунок що, того ми не рихлимо землю, не втрачаємо вологу при кожному обробітку.

З другого боку, за no-till на поверхні ґрунту завжди є пожнивні рештки. Вони більш світлого кольору й не так притягують до себе сонячне випромінювання. Тому температура ґрунту в спекотні дні не підвищується так, як на чорному ґрунті, а отже, і випаровування вологи менше.

SuperAgronom: А які ґрунти у вас на полях?

Сергій Суровий: У нас чорноземи, це важкі ґрунти. Але для технології no-till не принциповий тип ґрунту. Принципове розуміння, що ти робиш. Так, на такому ґрунті справді за цією технологією трохи важче працювати, його треба структурувати. А структурувати ґрунт може тільки рослина,  й цю функцію виконують покривні або сидеральні культури. Чим більше рослинності на полі — тим краще для ґрунту.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

SuperAgronom: Ви сказали, що із трьох ваших підприємств на no-till перейшло одне. Решта поки що працює по «класиці». Можете порівняти їхні результати?

Сергій Суровий: У нинішній, багатий на опади, рік урожайність по обох системах на однаковому рівні. А от, наприклад, минулого посушливого року соняшник по no-till показав найкращий результат. Але є ще один момент, про який я вже казав. Якщо порахувати затрати на ту ж техніку для класики, її обслуговування, пальне, зарплату працівників і т.д. і т.п., то навіть дещо менша врожайність на no-till дасть на загал кращий бізнес-результат.  

SuperAgronom: Ще один чинник в успішності вирощування культур — це зберегти врожай і вдало його продати. Як ви вирішуєте це питання?

Сергій Суровий: Для нішевих культур (для того ж льону, наприклад) маємо власні підлогові склади (9000 кв. м). Зернову групу перевозимо на елеватори.  Раніше працювали з різними компаніями, а минулого року частину врожаю віддали на Інгулецький елеватор компанії G.R. Agro. Він розташований тут, у Дніпропетровській області, в Широківському районі. Відстань між нашими господарствами — від 30 до 55 км.

Цьогоріч ми вже по зерновій групі працюємо з G.R. Agro повномасштабно — завезли близько 10 тис. т зерна на їхній елеватор.

SuperAgronom: Таке рішення приймали на основі минулорічного досвіду?

Сергій Суровий: Так. Адже ми отримали цілий комплекс переваг. Зокрема, вони нам забезпечували логістику, тобто своїм транспортом забрали прямо з поля більшу частину врожаю. Дуже гарні умови були для нас по логістиці — ми трохи ще наймали машин для вивезення решти врожаю, то ці послуги обійшлись нам дорожче, ніж вивозили G.R. Agro.

Щодо послуг елеватора, то умови у них теж дуже вигідні, тобто — безкоштовне зберігання. Причому без зобов’язання продати весь обсяг саме їм. Також важливий фактор, що елеватор не монополізує закупки. І в нас завжди є вибір — чи  G.R. Agro продати урожай, чи їхнім партнерам, якщо ті дають кращу ціну. Не на всіх елеваторах є такі умови.

SuperAgronom: А безкоштовне зберігання дає можливість дочекатися кращої ціни…

Сергій Суровий: Саме так. Ми завезли врожай на зберігання, та зразу нічого не продавали. Пізніше трошки продали, але більшість зерна нашого зараз так і лежить на їхньому Інгулецькому елеваторі. Чекаємо ціну. Тому безкоштовне зберігання для нас дуже актуальне. Навіть якщо з січня вже почнемо сплачувати по 50-60 грн за тонну, то все одно це дешевше – економія 300-400 грн на тонні, порахуйте, скільки це буде за 10 тис. т.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

SuperAgronom: Дякуємо за цікаву розмову і бажаємо успішного закінчення сезону!

Алла Гусарова, SuperAgronom.com