Віктор Марценюк: Сезон 2019 року був досить «суперечливим»

— Я б назвав його — своєрідним, суперечливим. Взагалі, ще з десятиліття тому можна було хоч якось зауважувати — мовляв, схожий сезон був 2 чи 3 роки тому. Зараз же навіть порівнювати нема з чим — кожен рік кардинально відрізняється. Цьогоріч наче все починалося непогано — оптимально м'яка весна, трохи затяжна, всі поступово починали посівну… А потім настав дефіцит вологи. Квітень виявився дуже посушливим, ми не могли сіяти, темпи посівної впали. Чекали дощу, і в травні дочекалися... Почалися проливні дощі. Й тепер уже не через посуху, а через надмірні опади на Західній і Центральній Україні не встигали сіяти в оптимальні терміни. Окрім того, протягом сезону було багато катаклізмів — чимало посівів постраждало через град, багато повилягало через сильні вітри, в певні періоди відмічалося похолодання до +8 ̊ С, що призупинило розвиток кукурудзи. І от наразі завершальний етап сезону і знову посуха. На деяких наших підприємствах дощів не було понад 2 місяці. І ця проблема, по суті, відображається вже на наступному сезоні. Адже маємо складну ситуацію з сівбою озимого ріпаку. Змогли засіяти лише 85% від запланованих площ під цю культуру. Через посуху, що триває і досі, затягується також і посівна озимої пшениці.

— Найменшого впливу зазнала пшениця. Бо якраз у найбільш відповідальні періоди її вегетації умови складались порівняно сприятливі. Тож ми отримали кращий результат по цій культурі, ніж минулого року. Також потенційно прогнозуємо кращий результат і по соняшнику, якщо порівнювати із сезоном 2018 р. Минулого року надмірні опади саме на соняшнику сприяли розвитку хвороб, що знизило врожайність. Нині ж для цієї культури літо виявилось більш вдалим. Соняшник вегетував поступово, хвороб спостерігалось значно менше. На сьогодні ми вже зібрали близько 35% площ соняшнику і бачимо, що результати кращі Наразі цю культуру збираємо з середньою врожайністю 3,7 т/га.

— Я вже згадував пшеницю. Ми зібрали її по 6,4 т/га — це середній результат по всій Україні. Але дуже порадувала Черкащина. На деяких ділянках урожайність сягала до 8 т/га, в середньому показник був 7,4 т/га, і для цієї області це дуже добрий результат. У попередні роки їх лімітували погодні умови, відчувалася нестача вологи. І хоч зараз там також затяжна посуха, але в період вегетації пшениці умови були більш сприятливими, завдяки чому отримали на тонну більше, ніж минулого року. Натомість трохи просіла Західна Україна — там, де ми завжди збирали її по 7 т/га пшениці, у цьому році показала дещо гірший результат, але загальний показник вирівняли та ж Черкащина й Вінниччина.

— По ріпаку теж мали таку «реверсну» ситуацію. У Дніпропетровській області збирали на піщаних ґрунтах по 3 т/га. І таку саму врожайність отримали в Західній Україні на хороших ґрунтах. Бо на Дніпропетровщині цього року, на відміну від попередніх, випала достатня кількість опадів. Хоча ті ж самі опади в інших регіонах спричинили розвиток хвороб, навіть деяких нетипових. Наприклад, був досить поширений вертицильоз. А на заході подекуди спостерігаємо вірус мозаїки турнепсу, який, найімовірніше, з Польщі до нас заходить. Як наслідок — середня врожайність ріпаку була на рівні 3,1 т/га — трохи менша, ніж минулоріч. До слова, спрацював і фактор генетики. Цього року більш нові, селекційні гібриди показали стабільний результат. Тоді як «старі» гібриди, які ми завжди брали, — начебто вже перевірені часом, але в них була менша стійкість до хвороб, тож вони не реалізували свій потенціал.

— Спочатку проводимо демо-випробування, віддаючи під новинку гектар-два. І якщо є результат, який перевищує значною мірою подібні гібриди, то з наступного року може вводитися частково десь уже на випробування — десь гектарів по 100 на десятку підприємств по всіх регіонах, щоб побачити результат у різних кліматичних зонах. Лиш після цього може бути масове поширення. Загалом по основних культурах ми сіємо селекцію практично всіх топових оригінаторів. Кукурудза це Decalb (Bayer), Pioneer, Brevant (Corteva), KWS, Syngenta, MAS Seeds. Соняшник — Syngenta, Limagrain (LG Seeds), Pioneer, MAS Seeds.

Інша річ — соя. Вона достатньо специфічна, тому мало хто хоче в Україну завозити хороші сорти цієї культури. Бо звикли, що українці не вміють платити роялті, тому ті ж канадські селекціонери без особливого оптимізму дивляться на наш ринок. При цьому від сорту сої дуже залежить результат. По минулих роках ми проаналізували, що є такі сорти, які дають 4 т/га в однакових умовах, а інші в таких же умовах — по 2,5 т/га. Хоча потенціал у них схожий. Тому пристосування канадської селекції до наших умов, та ще й до конкретних регіонів — досить клопітка робота. З таких основних, що дають стабільний результат по кількох областях, можу назвати Кіото і Драйтон.

Взагалі ж, один з основних із критеріїв, за якими ми вибираємо сорт, — це потенційна врожайність. Далі — якість. Оскільки ми переробляємо весь соняшник на власних потужностях, то для нас олійність також відіграє велику роль. Так само й ріпак, який іде на експорт, в контрактах прописана олійність і він має відповідати цьому показнику. До слова, цього року були певні проблеми по олійності ріпаку. Погодні умови і тут позначились.

— Соя у нас уже зібрана десь на 70%. До збирання вона дійшла сама по собі, десикація переважно не знадобилась. На деяких площах дуже швидко, буквально за тиждень, вологість зерна упала з 16% до 7%. При цьому боби сухі, а стебло ще зелене. Це заважало збирати, важко здійснювався обмолот, погано подрібнюється маса після комбайна. Хоча тим підприємствам, які планують сою як попередник під озиму пшеницю, це дало швидкий старт для початку робіт. З другого боку, минулорічного результату по сої не буде — десь ми спостерігали недостатню суму активних температур (там, де холодний липень був), десь не вистачило вологи. По Центральній Україні збираємо по 2,5-2,9 т/га. Західна дає трохи більше — від 3,0 т/га до 3,6 т/га.

— Наразі ми вже зібрали 25% площ. Це ранні гібриди. Сіємо їх, бо у нас рівномірно розподілений процес виробництва кормів, і вже 5 вересня потрібно розпочинати переробку кукурудзи, сої й соняшнику нового урожаю. Звісно, по ранніх гібридах очікувати високих показників не варто, але 9-10 т/га вони наразі дають. Сподіваємося досягти минулорічного показника прибутковості. Тут ще фактор вологості зерна треба враховувати. Адже порівняно з минулим роком на 30% зросли послуги елеваторів — приймання, зберігання, сушіння. Тому прагнемо оптимізувати витрати, збираючи з меншою вологістю. Ми ж розуміємо, що 12 т/га кукурудзи з вологістю 30% і 10 т/га з вологістю 18-19% — це різні речі. Послуги елеватора можуть нівелювати прибуток від урожайності, вплинути на показник EBITDA.

— Так, по кукурудзі ми цього року значно збільшили площі десикації. Бачимо, що це дуже ефективний і дуже економічно доцільний захід, особливо у зв'язку із ростом вартості послуг елеваторів. Проводимо її переважно на Хмельниччині, Франківщині, Львівщині. Там кукурудза ще зелена стоїть, тож ми її трохи «підганяємо». А ось на Черкащині цей прийом не застосовуємо. Там уже кукурудза вся стоїть цілковито суха.

Також десикацію використовуємо на соняшнику — на 40% посівів. Це потрібно для рівномірного збирання і меншої втрати після комбайна.

— Нових культур ми не вводимо, й успішно вивели всі нішеві культури (Усміхається). Залишились невеликі відсотки, де гірші ґрунти, — трохи тритикале, трохи сорго. І цукровий буряк локально, для забезпечення цукром — для власних потреб або на паї.

А з вагомих нововведень можу передусім назвати діджиталізацію певних процесів землеробства. Це дало зменшення операційних витрат, зайвих «рухів». Усе зараз відбувається через планшет. Агроном у полі став більш мобільним, фахівці в центральних офісах можуть оперативніше реагувати на конкретну ситуацію на місцях. Агроном не тільки планує свій робочий день, а й робить огляди полів, заносить дані у програму, робить фото посівів вказуючи фазу рослини, густоту стояння, формується такий собі «архів вегетації». А вже під кінець сезону, перед збиранням вносяться дані про вологість, масу тисячі зерен, множиться на густоту посівів і таким чином формується певний звіт, який дає змогу прослідкувати проміжні етапи формування врожайності. Крім того, відповідно до запланованого й виконаного обсягу щоденних робіт іде списання ТМЦ, облік ресурсів тощо — усе це займає кілька кліків у планшеті. Що не лише полегшує роботу, а й поліпшує контроль та оптимізує витрати.

Серед інновацій можу також назвати планомірне введення точного землеробства. У наших господарствах ми вже повноцінно виходимо на точний висів, переобладнуємо сівалки на систему Precision Planting. Цього року на Сумщині застосовували диференційовану сівбу, працюємо з картографуванням урожайності, щоб на наступний рік вже впровадити не лише висів, а й диференційоване внесення добрив. А по Івано-Франківщині застосовували диференційоване внесення фунгіцидів на пшеницю обприскувачем і тестуємо десикацію безпілотниками.

— Дефіциту як такого ми не відчули. Одні виробники виходять з ринку, другі приходять. Інша річ, що було значне здорожчання. Особливо комплексні добрива, фосфорно-калійні, де на ринку домінують білоруські компанії. У цій групі підвищення цін сягало до 20%. А по тих позиціях російських добрив, на які наклали ембарго, то там швидко ринок переключився на інші канали імпорту. Через морські порти заходили турецька аміачна селітра, з Марокко імпортували амофос. Зараз запрацювали вже й українські заводи, тож спостерігаємо, що ціна на азотні добрива спустилась десь до рівня трирічної давнини.

Як одна із можливостей оптимізації живлення — внесення органічних добрив. Усі добрива з курпосліду, які виробляють наші птахофабрики, ми вносимо у ґрунт — або напряму, або через компостування. Можливо, ми єдина компанія в Україні, яка так масштабно удобрює ґрунт органікою. Це дуже гарний спосіб зменшення кількості внесених неорганічних добрив, при цьому збільшення концентрації поживних елементів. Також десь додаємо до органіки фосфоритне борошно для оптимізації живлення тощо.

— Серед застосовуваних засобів захисту в нас присутні і одні, і другі. Ми діємо в рамках бюджету. Можна запланувати хороший захист, отримати хороший урожай, а при цьому не отримати гарного фінансового результату. Тому увагу більше звертаємо не на «походження» препарату, а на його ефективність і кінцеву собівартість технології. Якщо на певних критичних моментах ми бачимо, що тут працює тільки цей препарат, то застосовуємо тільки його. Не сказав би, що є прив'язаність лише до оригінаторів чи ми, навпаки, від оригінаторів йдемо до генериків. Важливий критерій — ціна/якість. Економічний синергізм, я би так це назвав.

— В нас, як у гарного господаря, — було все. (Усміхається) Чортополохівка спостерігалась по всіх регіонах. У деяких обмежувались одним інсектицидом, у деяких довелося 2-3 рази вносити. Але значної шкоди вона нашим посівам не завдала. Тут достатньо просто уваги агронома. Якщо він частіше приїжджає на поле, то може побачити загрозу заздалегідь. Бо такий шкідник буквально за ніч може серйозно пошкодити посіви. У нас було все відпрацьовано, зроблено вчасно, бо усі знали про проблему. Звісно, ситуація принесла певні додаткові витрати, але без них шкода могла перевищити «економію» на інсектицидних обробках.

Західний кукурудзяний жук — то окрема тема. Надмірної кількості не спостерігаємо. Лише локально виявляємо. Але загрозу знаємо і робимо увесь комплекс заходів, аби уникнути його появи. Слідкуємо за сівозміною, в зонах ризику застосовуємо відповідний обробіток ґрунту. Особливо якщо йде кукурудза по кукурудзі, то обов'язково виорюємо поле. І при сівбі вносимо гранульовані інсектициди, це ще крім обробки насіння кукурудзи інсектицидним протруйником. При викиданні волоті також вносимо інсектициди. Тобто застосовуємо всі заходи для унеможливлення поширення діабротики.

А загалом слід зрештою визнати, що це вже не карантинний шкідник і почати масово боротися з ним. Наприклад, в Італії це вже типовий шкідник ще з 1995 року й контролюють його планово.

— Я не сказав би, що він був важким. Як я казав на початку розмови, швидше, суперечливим. В деяких моментах для одних культур — позитивним, тоді як для інших в цей же час — несприятливим. Але у мене є таке основне гасло — агроном має вміти приймати правильне рішення в непередбачуваних ситуаціях. А оскільки з кожним роком кількість таких ситуацій збільшується, йому недостатньо бути просто хорошим технологом. Він має включати свою агрономічну інтуїцію. Я б навіть сказав — кмітливість. І, звісно, чималу роль тут відіграють знання. Сучасний агроном повинен вивчати не лише український досвід, а й іноземний, вивчати додаткову спеціалізовану літературу. Тоді й у «суперечці» з кожним сезоном він виходитиме переможцем.

— Улюблена моя культура — картопля. Я з нею працював певний час. Вона досить цікава. Дуже тендітна, вимагає до себе дуже багато уваги, потребує якихось нестандартних підходів. Начебто всі на городах її вирощують, начебто все знають, але справжньої потенційної урожайності мало хто досягає. Бо не враховує багато моментів. З нею цікаво працювати — своєрідна технологія захисту, своєрідні способи висаджування, технології збирання тощо. З нею «не нудно»)