Едуард Романьков: Ґрунт – система, в якій зароджується життя

Для того, щоб чітко розуміти, як поводитися у питаннях збереження земельного ресурсу і знайти найбільш відповідні варіанти вирішення цього завдання, Едуард Романьков запропонував певну, самостійно розроблену технологію.

Піраміда відновлення ґрунту

Є п’ять основних критеріїв поновлення ґрунту.

•         Основою піраміди і найважливішою складовою є відмова від його обробітку;
•         Наступна сходинка – сівозміна;       
•         Третя складова – живе, зростаюче коріння і застосування покривних культур;
•         Відмова від використання мінеральних добрив, або ж зменшення їхніх норм;
•         Ріст органічної речовини та керування вуглецем.

Зупинимося більш детально на кожному з пунктів.

Обробіток ґрунту

Аграріїв, які обирають для себе технологію no-till, стає в Україні все більше. Маленькі господарства й великі холдинги поступово відмовляються від обробітку ґрунту, натомість обираючи шлях збереження стану земель, на яких працюють.

Механічний обробіток ґрунту, хоч яким би він був технологічним і продуманим — змінює структуру ґрунту та призводить до його руйнування. Далеко не всі бачать чи не хочуть помічати цю проблему, хоча вона на сьогодні стоїть дуже гостро.

Саме тому важливо поступово зменшувати вплив обробітку, а згодом узагалі відмовитися від нього. І що швидше це зробити, то краще й ефективніше, адже з кожним роком стан ґрунтів суттєво погіршується.

Сівозміна

«Ідеальної сівозміни немає. Бувають тільки такі, котрі за певними критеріями більше чи менше відповідають зоні вирощування. Відповідно, що більше сівозміна відповідає умовам, то більший прибуток ви отримуватимете», — зауважив Едуард Романьков.

Спікер назвав, які культури, на його думку, повинні бути присутніми в середньостатистичній сівозміні: озимий ріпак, озима пшениця, кукурудза, соняшник. Всі ці культури — холодного і теплого періоду. З точки зору збереження природного ресурсу — це чудовий варіант. Але, як усі розуміють, залишаються питання економіки, опадів, складу ґрунтів та інших факторів, які впливають на вибір культур у сівозміну. Тому, знову ж таки, кожен робить вибір самостійно.

Одним із принципів послідовності культур є чергування широколистих (озимий ріпак, соняшник) і злакових (пшениця, ячмінь, кукурудза). Або ж чергування двох культур теплого періоду та двох культур холодного, що дозволяє у 5-6 разів скоротити біологічну масу бур’янів, порівняно з чергуванням 1 теплого й 1 холодного.  

Така сівозміна також допомагає вирішувати проблему ущільнення ґрунту, адже коріння кожної з культур розташовується на різній глибині під землею і, відповідно, виконує свої функції на різних рівнях, таким чином створюючи структуру ґрунту. Саме тоді, коли польова техніка проходить поверхнею, ґрунт сам себе захищає масою коріння, тож питання ущільнення знімається. Крім того, коріння та його маса допомагають накопичувати і зберігати вологу.

Важливим моментом під час вибору сівозміни є синергія. Це ніщо інше, як взаємодія кількох культур; процес активізації біоти ґрунту. Для цього застосовують покривні культури. Так, прикладом вдалої синергії є сівба кукурудзи разом із, наприклад, люцерною, або ж пшениця з конюшиною.  

Озима пшениця + конюшина олександрійська

Найбільш важливою вимогою є те, що покривна культура не повинна забирати вологу й поживні речовини в основної. Саме тут вступає в гру синергія. Це не говорить про те, що, наприклад, бобова культура дає азот злаковій. Бобова «годує» бактерії і гриби, які дають поживні речовини злаковій культурі. Тобто, будь-яка рослина, яка росте в ґрунті, годує біоту.

Звідси й принцип боротьби з бур’янами. Якщо на полі з’являється той чи інший вид небажаної рослинності, це біота провокує його появу, тому, щоби позбутися його, варто посіяти саме схожі культурні рослини — і поле дасть врожай. Адже біота на цьому полі живе, показуючи, яка культура тут буде ефективною. Варто складати сівозміну так, щоб на полі постійно росла якась культура, якщо ж ви цього не зробите, природа здійснить це за вас і на площах ростимуть бур’яни.

Було проведено цікавий дослід: посіяли кукурудзу із соєю. Дві інтенсивні культури в зоні з недостатньою кількістю вологи. Виявляється, вчені визначили, що соя наперед за 4-5 годин знає, яка температура повітря очікується. Далі бобова за допомогою коріння передає сигнал кукурудзі, щоби та закрила продихи й зменшила коефіцієнт респірації, тому що от-от стане спекотно. Кукурудза виконує і менше страждає. Тому функція сої тут саме в синергії. Варто дати зміцнитися кукурудзі до фази 4-5 листочків і посіяти у міжрядді сою. Так, соя не буде високою, не матиме високої врожайності, натомість кукурудза матиме кращий вигляд.

Живе коріння і покривні культури

«Ви зібрали пшеницю й розподілили пожнивні рештки, а під землею залишили цілий килим живого коріння. Основне правило — протягом вегетаційного періоду на полі постійно повинне бути живе коріння, оскільки воно є їжею для всіх організмів у ґрунті. Якщо не буде живого коріння — не буде й життя!», — зауважив Едуард Романьков.

Важливо, щоб на площах у період розриву між культурами, місяць-два на полі постійно було живе коріння, там має бути рослинність. Це не вплине на кількість вологи, швидше, навпаки, вологоємність ґрунтів буде більшою.

«Вологоємність наших ґрунтів становить 229 мм, які ми й можемо накопичити в метровому шарі. Більше земля не братиме, тому опадів у 300 мм вистачатиме. Варто тільки навчитися керувати органічною речовиною, зробити структуру ґрунтів такою, яка накопичуватиме вологу, знову ж, за допомогою живого коріння», — поділився спікер.

Покривні культури найкраще застосовувати в сумішах для балансу роботи організмів. Там повинні бути злакові, бобові, хрестоцвіті й інші рослини. Ті чи інші бактерії та гриби знайдуть свого господаря і будуть розвиватися. Для того, щоб визначити оптимальний «коктейль» і відсоток кожної культури, експерт радить просто вийти в поле, подивитися на відсоток адаптованих злакових і бобових у місцях, де не вирощується та чи інша культура, підрахувати співвідношення і зробити так само, тільки вже на оброблюваних площах.

Посіви сої за технологією no-till

«Ніколи не сійте 100% покривних культур одного виду. Не робіть наших помилок. Якось ми сіяли тільки гірчицю, а вона погано контактує з мікоризою, виділяє кислоти, які гриби не люблять.  Тож усе повинно бути збалансовано», — наголосив експерт.

Відмова від використання мінеральних добрив

За останні 40 років світова урожайність зросла майже вдвічі. За одну одиницю азоту в 60-х роках вдавалося отримувати 80 од. зерна. А тепер — близько 20 одиниць. Це говорить не про те, що стали вносити менше добрив, навпаки, їхня кількість збільшується. Та є можливість не застосовувати їх узагалі.

Справа в органічній речовині. Наразі її відсоток за різних систем обробітку на глибині 10 см становить: 4,1 — за традиційної, 4,8 — за no-till із покривними культурами. 1 кг органічної речовини за технології no-till із покривними культурами в процесі мінералізації перетворюється на 49 кг азоту, тоді як за традиційної технології — на 15 кг азоту. Що й підтверджує негативний вплив інтенсивної технології і позитивну дію покривних культур. Адже за їхнього застосування знижується споживання мінеральних добрив, а це веде до того, що врешті-решт можна відмовитися від них.

Ріст органічної речовини і керування вуглецем

Вуглець є основною речовиною, за допомогою якої коріння спілкується з бактеріями. Корінь дає вуглець бактеріям, а ті — усі необхідні поживні речовини. Для кореня це така собі «валюта». Він проводить постійний обмін речовинами.

Гриб, який споживає вуглець — мікориза. Отримуючи його, вона віддає поживні речовини всієї таблиці Менделєєва. Варто пам’ятати, що мікориза дуже чутлива до фосфорних добрив та механічного обробітку ґрунту, тому будь-яке втручання може знищити її.

Нині досі спостерігаються випадки, і досить часті, коли спалюють солому. Цього робити категорично не можна, адже живим організмам, які харчуються рослинними рештками, просто стає нічого їсти. З'являється органічна речовина, котра не розкладається, і тільки 30-50% цього потім перетворюється в гумус, який має пізніше переходити у вуглець.

Едуард Романьков

100 г органічної речовини може дати 60-80 г вуглекислого газу, який виділяється в атмосферу, а через механічні процеси вуглець окислюється швидше й газу піднімається більше. Інші 20-40 г — це 3-8 г мікроорганізмів, 3-8 г негумінових з'єднань і 10-30 г гумусу.

Найбільш оптимальне співвідношення азоту і вуглецю в ґрунті становить 24:1, що є ідеальним балансом для життя ґрунтових організмів. Із 24 одиниць азоту 16 використовуються для енергії, а 8 — для підтримки життя. Мікроорганізми вивільняють енергію, яка потрібна для рослин.

Якщо співвідношення вуглецю й азоту збільшити 80:1 (солома пшениці), для того, щоб обробити цей вуглець, мікроби шукатимуть додатковий азот. Тобто, почнеться процес іммобілізації. Це теж важливий процес для балансу.

У разі зменшення до 11:1 (вика волохата) доступного азоту стане більше — і мікроби будуть використовувати його для розкладання інших залишків, у яких співвідношення вище від 24:1. Відповідно, щоб усе було збалансовано, важливо створити правильні сівозміни, де азотофіксуючі бактерії матимуть їжу у вигляді злакових і можливість розвиватися.

Для максимально ефективного процесу відновлення ресурсів ґрунту потрібно йти вгору по вищевказаній піраміді. Якщо ж не виконувати той чи інший пункт, рано чи пізно доведеться повернутися до початку. Наприклад, якщо не залишати живе коріння, пізніше виникнуть складнощі з відмовою від обробітку, і знову почнеться культивування, дискування та інші не надто корисні процеси.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com