5 агротехнічних прийомів, які допоможуть агроному отримати вищий урожай сої

Експерти вважають, що у найближчі роки попит на сою буде стабільно зростати, тому проблема її ефективного вирощування та підвищення врожайності буде актуальною для багатьох господарств.

Головний агроном Гадяцької філії ПрАТ «Райз-Максимко» Антон Басанець називає фактори, які можуть завадити отримати бажаний урожай:

«При дотриманні технології вирощування соя може забезпечувати стабільну врожайність на рівні 35-40 ц/га. Проте досягти таких цифр агрономам вдається далеко не завжди. В середньому урожайність сої у 2015-2016 роках була на рівні 20-25 ц/га. Причини цього – абіотичні фактори (нестача вологи у вегетаційний період), порушення агротехніки, втрати при збиранні врожаю, відсутність системного підходу до застосування ЗЗР».

Як же можна збільшити врожайність сої та «закріпити» отримані результати?

 1. Як посієш, так і збереш

Отримати добрий врожай з посереднього насіння – задача майже нереальна. Тому сорти сої потрібно підбирати прискіпливо, обов’язково звертаючи увагу на районованість сорту. Насіння перед сівбою перевіряти на сортову чистоту (повинна складати не менше 98%) та схожість (не менше 90%). Насіння для посіву повинно бути вирівняне та відсортоване.

Важливо дотримуватися і строків висіву: рання сівба подовжує термін проростання насіння, пізня призводить до ураження його хворобами та шкідниками. Оптимальний період для висівання настає при прогріванні ґрунту до 10-14 °C на глибині 10 см.

Найкращий спосіб висіву – рядковим методом з шириною міжрядь 15-19 см (для пізніх сортів – можливо 45 см). Ще декілька років тому рекомендувалося проводити висів широкорядним способом з шириною міжрядь 45-70 см, в залежності від строків достигання сорту. Але в даний час доведено, що такий спосіб себе не виправдовує і на врожайність впливає негативно, причому не тільки через зменшення густини стояння рослин. Зокрема, при меншій ширині міжрядь вища висота прикріплення бобів на стеблах, тобто втрати при збиранні врожаю будуть нижчими.

2. Ефективність вирощування залежить від обробітку ґрунту та сівозміни

Про особливості обробітку ґрунту розповідає головний агроном СТОВ «Фіалка» Ярослав Сінченко:

«Система обробітку ґрунту залежить головним чином від ґрунтово-кліматичних умов регіону та забур’яненості полів. На засмічених полях рекомендується проводити покращену зяблеву оранку (два дискування та осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня оранка та дві культивації)».

Для короткого післязбирального періоду найкращим варіантом обробітку ґрунту буде лущення стерні з наступною оранкою (важливо – обов’язково треба вирівнювати поверхню поля). Чисті та вирівняні з осені поля додаткового обробітку не потребують. Засмічені та не вирівняні поля потребують передпосівної культивації з коткуванням.

Найкращими попередниками сої є озима та яра пшениця, добрими – кукурудза, цукровий буряк, картопля, багаторічні злакові трави. Зернобобові культури, соняшник та багаторічні бобові трави є незадовільними попередниками.

3. Захист від хвороб і бур'янів

Соя, як і всі інші бобові культури, уражується фузаріозом, церкоспорозом, борошнистою росою та іржею. Щоб запобігти розвитку цих захворювань, потрібно провести протруювання насіння перед висівом та обробку посівів фунгіцидами.

Рекомендується проводити обробку посівів на початку цвітіння культури. Але цей процес у сої відбувається досить нерівномірно, тому на практиці досить часто доводиться обробляти поля фунгіцидами наприкінці періоду бутонізації. Якщо ж ознак захворювання рослин у посівах не було виявлено, можна провести обробку наприкінці періоду цвітіння.

Щоб захист посівів від засмічення бур’янами був дійсно ефективним, потрібно поєднувати планування сівозміни із вчасним та якісним обробітком ґрунту, а також гербіцидною системою захисту. Така система повинна включати внесення ґрунтового гербіциду, страхового гербіциду проти дводольних бур’янів та застосування грамініцидів для знищення злакових бур’янів.

Для оптимального захисту фахівці рекомендують поєднувати різні препарати – такий комбінований підхід гарантує найкращі результати, особливо на значних площах. Для зменшення витрат на системи захисту можна застосовувати препарати комплексної дії.

4. Добрива

Досить важливою умовою правильного розвитку сої та формування високого врожаю є внесення мікроелементів. Таке внесення є обов’язковим на кислих ґрунтах, оскільки в даному випадку мікроелементи будуть для культури складно доступними. Вносити потрібно:

• Бор. Впливає на кількість квіток та плодів, відіграє важливу роль у достиганні бобів. Застосовують позакореневе підживлення сої бором.
• Молібден. Впливає на формування кореневої системи. Найчастіше проводять передпосівну обробку насіння молібденово-кислим амонієм з розрахунку 30-50г на 1ц насіння.
• Кобальт. Використовується при позакореневому підживленні, також може вноситися у ґрунт.Впливає на засвоєння азоту рослинами сої.
• Магній, сірка, марганець.

Соя має більшу потребу у кальції, ніж зернові культури. Тому на основі даних ґрунтової діагностики важливо своєчасно провести вапнування, якщо є така необхідність. Зазвичай вапно вноситься під попередню культуру сівозміни.

«Як і інші бобові, соя дуже вимоглива до вмісту у ґрунті доступного азоту. На формування одного центнеру насіння вона використовує близько семи кілограмів цього елементу, що майже у 2,5 рази більше, ніж потрібно озимій пшениці. Відносно високе споживання цією культурою і решти поживних елементів. Наприклад, на формування того ж таки центнеру насіння їй потрібно близько 2,2 кг фосфору та 1,8 кг калію. Відповідно, для підвищення продуктивності культури потрібно вносити калійні та фосфорні добрива, найкраще це робити під основний обробіток ґрунту (зяблеву оранку). Що стосується азотних добрив, їх достатньо внести у стартовій дозі (близько 20-30 кг/га) під час культивації», — зазначає Антон Басанець.

Щодо азотного живлення головний агроном ПСП «Оберіг» Дмитро Гришко говорить:

«Як відомо, соя може ефективно фіксувати азот з повітря завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. Тому надмірне підживлення азотом їй не корисне і навіть шкідливе. Повну норму азотних добрив доцільно вносити лише у тому разі, коли є підстава вважати роботу бульбочок кореневої системи неефективною».

 5. Застосування інокулянтів

Інокуляцією називають обробку насіння сої препаратами чистих культур азотфіксуючих мікроорганізмів. В результаті такої обробки відбуваються складні біохімічні процеси, які у підсумку покращують формування бульбочкових бактерій на кореневій системі сої. Саме вони у поєднанні з азотфіксуючими бактеріями дозволяють сої засвоювати азот з різних джерел, у тому числі й з повітря.

«Інокуляцію насіння проводять перед висівом, часто безпосередньо в день посіву. Бажано застосовувати рідкі форми препаратів, бо це дає змогу поєднувати їх з інсектицидними або фунгіцидними протруйниками. Також інокуляцію можна поєднувати з обробкою насіння мікроелементами. Такий підхід значно скорочує витрати праці при передпосівній підготовці насіння» - радить Антон Басанець.

Слід зазначити, що після інокуляції ефективна фіксація азоту з повітря та переведення його в доступну для рослини іонну форму можлива за дотримання певних умов. А саме – за достатньої аерації ґрунту, рН ґрунтового розчину на рівні 5,5-8,8 та середньому вмісті фосфору не менше 5,2 мг/100г.

Таким чином, чіткий системний підхід до використання добрив та ЗЗР, своєчасний та якісний обробіток ґрунту, планування сівозмін можуть значно підвищити врожайність сої на українських полях.

Олена Мартиненко, SuperAgronom.com