Овес чи просо: приказок про них багато, а от вирощувати їх не хочуть

За даними карти «Посівна Онлайн», у 2017 році на Київщині було посіяно 4,6 тис. га вівса, що на третину менше у порівнянні з 2016 роком. А площі під просом із 377 тис. га у 2004 році зменшилися до 100 тис. га у 2017 році.

Площі під вівсом і просом все більше скорочуються, особливо у порівнянні з більш популярними пшеницею та житом.

Однак залишаються аграрії, які продовжують сіяти вищевказані культури. Саме вони й поділилися досвідом вирощування та розповіли, чому ж не відмовляються від них.

Просо у СФГ «АСТРА»

У господарстві «АСТРА» із земельним банком у 2,2 тис. га, яке розташовується у Глобинському районі Полтавської області, окрім проса, що нас наразі цікавить, вирощують  кукурудзу, сою, озиму пшеницю і соняшник.

Про досвід вирощування культури нам розповів операційний директор, а за сумісництвом агроном підприємства — Андрій Горобець.

Андрій Горобець, операційний директор СФГ "АСТРА"

Просо в господарстві вирощують кожного року, найчастіше виділяють під нього 40-100 га. Сіють, зазвичай, Полтавське золотисте. Це скоростиглий сорт Полтавського селекційного центру, він достигає за 48-50 днів, є стійким до вилягання, до посухи та вимолочуваності.

Найкращими ґрунтами для проса,як і для будь-яких культур, є чорноземи та каштанові типи ґрунту. Зрозуміло, що на Полтавщини вони саме такі, тому культура почувається комфортно.

Ґрунт під культуру в господарстві готують просто: з осені проводять оранку на глибину 25-27 см і до весни вже поле не чіпають. Передпосівний обробіток ґрунту для проса полягає в ранньовесняному закритті вологи боронами та культивації.

Сіють просо десь у другій половині травня, адже культура потребує добре прогрітого ґрунту. Для цього використовують сівалку Pottinger Terrasem C6.

«У 2017 році сіяли 55 га проса, попередником для якого був соняшник. Норми висіву коливалися від 25 до 40 кг/га, в залежності від маси тисячі», — розповідає Андрій Горобець.

Просо добре відгукується на внесення як органічних, так і мінеральних добрив. У цьому господарстві під культуру вносять 100 кг/га карбаміду до фази виходу в трубку.

Посіви проса

«Просо досить економно витрачає вологу. Для проростання насіння достатньо всього 25-30 % води від його маси, тому вологи здебільшого культурі достатньо. Хоча навіть на Полтавщині останніми роками ситуація з дощами складається не найкраще. У минулому сезоні, за період вегетації культури, випало всього 150 мм опадів», — розповідає аграрій.

На посівах проса в господарстві відсутні бур’яни, їх намагаються попереджувати. Коли рослини досягають фази 3-го листка, поля обробляють Базаграном, з нормами внесення 3 л/га.

Зі шкідниками та хворобами зіштовхуватись також не доводилось. Тут не застосовують жодних фунгіцидів та інсектицидів.

Перед збиранням, коли 70% волоті достигло, проводять десикацію препаратом Реглон Супер, із нормами виливу 3 л/га.

Збирають урожай проса у другій декаді серпня, прямим комбайнуванням, що дає змогу отримувати як зелену масу, так і сіно. Урожайність минулого сезону отримали 3,5 т/га.

За словами пана Андрія, загалом культура не є надто рентабельною. А часто й узагалі вирощувати її не є вигідним, особливо це стосується 2017 року.

«Собівартість 1т складала 3 тис. грн, а ціну пропонували 3,5 тис грн, зрозуміло, що вигідною таку угоду не назвеш. Взагалі, ціна може варіювати із року в рік більш ніж на 100%», — наголошує Андрій.

Цю культуру дуже легко вирощувати, вона не потребує особливих вкладень. Позитивним моментом також є те, що сіється просо в останню чергу, вже коли інші культури стоять на полях. Окрім того, він придатний для вирощування другого врожаю на рік.

Зерно проса

Досвід вирощування вівса від Григорія Опанасенка

Григорій Опанасенко — технолог з рослинництва, і знається на вирощуванні більшості культур, які використовують у сівозміні українські аграрії. Власним досвідом він поділився із SuperAgronom.com.

«Овес — це злакова культура, з мичкуватою кореневою системою, яка не потребує глибокого обробітку ґрунту. Тому обрати можна глибоке рихлення без обороту пласта», — говорить Григорій Опанасенко.

Для вирощування цієї культури дуже важливою є рівномірна зарубка насіння, адже воно легке, на глибину до 3 см, а також слід враховувати ранній посів.

Григорій Опанасенко, головний технолог з рослинництва ТзОВ «Бучачагрохлібпром»

Що ж до сортів, то перевага, зазвичай, надається українській селекції Веселоподільської дослідної станції, але інколи використовуються й імпортні сорти.

«Сіяти овес потрібно якомога раніше. Якщо вирощували для однорічних трав, для зеленого конвеєра, то сіяли навіть у «зимові вікна».  Тобто, потеплішало в лютому, отже, працюємо!», — розповідає пан Григорій.

Найкращими попередниками для вівса є зернобобові та баштанні культури. Небажано висівати там, де має місце нематода (соя, ріпак).

Овес можна вирощувати і на супіщаних ґрунтах, і на дерново-підзолистих. Але він більше любить структурні ґрунти — чорноземи, наприклад.

Посіви вівса

«Я прихильник загущених посівів, до 6 млн шт/га сіяли. Таким чином створюється тінь, хоч овес і кущиться, але густий посів завжди себе виправдовує», — зауважує Григорій Петрович.

Технологія вирощування вівса подібна до технології вирощування пивоварного ячменю. Спільним є те, що у фазу кущення у жодному разі не можна вносити азот, тому що процес кущення буде надто активним.

З осені овес удобрюється 60 кг/га фосфору і калію, якщо буде 80 кг/га, взагалі супер. Азотних добрив потрібно 100-120 кг/га діючої речовини. Вносити варто на початку виходу в трубку, щоб не викликати інтенсивного кущення.

Культура може уражуватися сажковими грибами, тому потрібне якісне протруювання препаратами, такими, як Іншур Перформ.  

Для вівса не є характерним великий відсоток ураження посівів шкідниками. А для їх абсолютної відсутності слід профілактично застосовувати інсектициди, адже, за словами пана Григорія, на посівах злакових культур нічого не повинно літати. Бо шкідники є й переносниками хвороб, наприклад, іржі. Тому, знову ж таки, для профілактики, два рази обробляли інсектицидами й обидва рази застосовували фунгіциди. Завдяки цьому великих осередків зараження не спостерігалося.

Щодо бур’янів, то овес є середньоконкурентним до них. Для того, щоб їх попередити, застосовували Агрітокс, Діален Супер. Загалом спектр препаратів дуже широкий.

Будь-яка культура потребує уваги, якщо ж це не основна рослина в сівозміні, то часто уваги на неї звертають менше. Якщо таке відбувається, то, звісно, й урожайність незадовільна. У не надто сприятливий рік доводилося збирати по 2,8 т/га, що, за словами співбесідника, досить мало.

«Найбільше отримували 5,6 т/га, але бувало, що на невеликих площах і за сприятливих умов, де попередником був цукровий буряк (хоча після буряка, як правило, не сіяли, бо існує небезпека появи нематоди), навіть по 6,3 т/га виходило, але то, швидше, виняток», — поділився Григорій Опанасенко.

Якщо в середньому мати вівса 4 т/га, то цілком можна отримувати пристойний прибуток, (звичайно, не такий, як на цукрових буряках, але гроші будуть).

«Ми — аграрна країна, і повинні самі себе забезпечувати, а не гречку з Китаю завозити. Зараз усі стежать за здоров’ям, їдять вівсянку. Відповідно, це культура, яка в харчовому ланцюжку займає певне місце і повинна вирощуватися. А якщо до неї ставитися з увагою (на підготовлених полях сіяти, строків дотримуватись), то можна мати пристойний урожай», — зауважує пан Григорій.

Зерно вівса

Усім зрозуміло, що й просо, й овес не є надто популярними культурами, хоча займають важливе місце у харчовій сфері українців, і не тільки. Але низькі закупівельні ціни явно не спонукають аграріїв займати ними площі. Важливою і дуже потрібною є державна підтримка галузей сільського господарства, котрі цього потребують, зокрема, таких малорентабельних, як вирощування вівса та проса.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com