Микола Муравйов: Про вінницькі врожаї можемо тільки мріяти

Херсонська область на сьогодні чи не найбільше потребує вологи, тому питання зрошувальних систем і їхнього розширення стоїть надзвичайно гостро. Про потреби господарств зі зрошувальними землями вдалося поcпілкуватись з власником одного з таких підприємств — Миколою Муравйовим.

Пан Микола очолює СТОВ «Аграрник», яке розташовується на півдні Херсонщини, неподалік від заповідника «Асканія-Нова». Господарство має в розпорядженні 1 тис. га місцевих пісків. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу, сою і соняшник.

SuperAgronom.com: Пане Миколо, розкажіть, будь ласка, скільки землі перебуває під зрошенням?

Микола Муравйов: 85% полів поливні, решта — на богарі. Фактично кожна культура більшою мірою перебуває під зрошенням.

SuperAgronom.com: Якими поливними установками користуєтесь?

Микола Муравйов: Досить давно застосовуємо широкозахватну систему «Фрегат».

SuperAgronom.com: Скільки коштує водокористування? Чи є зрошення рентабельним?

Микола Муравйов: Як таке водокористування не є дорогим. Тим більше, дозвільну систему зараз спростили, тобто через районний ЦНАП подаються документи й отримуються дозволи. Вплив людського фактору зведено до мінімуму.

Загалом же затрати на полив величезні, вода дуже дорожчає. У цьому році на 900 га зрошення ми витратили 4,3 млн/грн тільки за послуги на водопостачання, відповідно, майже 5 тис. грн/га. Крім того, дощувальні машини потребують цілодобової охорони увесь рік.

У всякому разі виручає впевненість у гарантованому врожаї. Хоч як би дорого це було, але врожай майже за будь-яких умов отримаємо. На сьогоднішній день рентабельність сої, порівняно з ціною 5-річної давності, знизилася. По-перше, ціна на культуру дуже впала, світовий ринок просів приблизно на 100 доларів. По-друге, собівартість дуже збільшилася, це й насіння, і добрива, і пестициди.

Тобто наразі можу сказати, що зрошення іще залишається вигідним, але з кожним роком рівень цієї вигідності невпинно падає.

SuperAgronom.com: Поливаєте культури певними циклами?

Микола Муравйов: Потрібно зважати на культуру. Якщо говорити про сою, то це 10—12 поливів за сезон, кукурудза так само. Соняшник поливаємо менше. Для пшениці з осені робимо 1—2 поливи, щоб отримати гарантовані сходи, весною, в залежності від наявності природної вологи, буває 1 раз, а буває й 5. У цьому році пшеницю поливали 3 рази, сою та кукурудзу — 10, соняшник, залежно від того, наскільки рано було посіяно та чи була необхідність — 5 або 7 разів.

На щастя, для зрошувального землеробства існує лабораторія, працівники якої за потреби приїжджають, беруть проби ґрунту, визначають вологість. У такі моменти відчувається присутність цивілізації.

SuperAgronom.com: Яку кількість води використовуєте, щоб полити 1 га поля?

Микола Муравйов: В залежності від культури. Для соняшнику, щоб отримати повноцінний урожай, потрібно в межах 3 тис. кубів/га; для сої й кукурудзи — 4,5 тис. кубів, адже це дуже вологолюбні культури, які потребують великої кількості води. Тому в нашій місцевості господарства без поливу навіть не беруться вирощувати ці культури.

SuperAgronom.com: Культури повною мірою забезпечені вологою, яка ситуація зі шкідниками і хворобами?

Микола Муравйов: Намагаємося встигати їх попереджати. Взагалі важливу роль грає сівозміна. Хоч і є така думка, що за наявності зрошення сівозміна нівелює своє значення. Я не згоден із цим. Навпаки, значення неймовірне.

Присутній важливий фактор. Кажуть, що соя залишає в ґрунті багато азоту, це дійсно так, особливо, якщо її насіння оброблялось якісними інокулянтами. У такому разі азоту в ґрунті залишається у межах 60—70 кг/га. Але цю речовину безперешкодно може засвоювати тільки кукурудза, а іншим культурам дуже важко дається засвоєння. Тому в американців сівозміну складає кукурудза—соя—кукурудза. Бо після кукурудзи та її потужної кореневої системи добре розпушений ґрунт, а потім соя досить вдало використовує ці проходи в ґрунті для того, щоб рухатися. І коренева система сої йде пустотами кореневої системи кукурудзи.

SuperAgronom.com: Негативним фактором зрошення є вторинне засолення ґрунтів, вам доводилось із цим зіштовхуватися?

Микола Муравйов: Є таке. Тому ми й сіємо бобові, адже вони частково допомагають розсолювати землю. Крім того, застосовуємо удобрення, наприклад, сульфат амонію, також частково вносимо кар’єрні відходи вапняків. Важливо робити гіпсування, але в нас немає гіпсу, який можна використовувати для сільського господарства. У тому, який пропонується, є велика кількість побічних елементів, важких металів, таких, як свинець. Адже гіпс — це відходи від хімічного виробництва титану. Для того, щоб його використовувати в с/г, потрібна попередня очистка.

Також важливо зважати на норми поливу, якщо вони підвищені, то з водонапірного горизонту підніматимуться солі натрію. А вони нейтралізуються, якщо застосовувати кислі добрива, такі, як сульфат амонію, сульфат магнію та інші.

SuperAgronom.com: На вашу думку, основні проблеми зрошувального землеробства?

Микола Муравйов: Якщо дійде до того, що зрошення на території Херсонщини зникне, залишиться суцільна пустеля, бо за кількістю опадів наша місцевість належить до зони СУХОГО степу. Але на державному рівні це гальмується, бо тоді повинна використовуватись інша тарифна сітка по електроенергії, водопостачанню тощо. А це вкрай невигідно для енергопостачальних компаній.

На сьогодні найбільшою проблемою є протиріччя Закону «Про велике державне зрошення» і Земельного Кодексу України у питанні оренди. У Кодексі прописано, що власник паю розпоряджається ним на власний розсуд, а у Законі написано, що землі, які розташовані на території великого державного зрошення, передаються в оренду землекористувачеві, який має понад 50% договорів оренди на даній земельній ділянці. Суди вирішують ці питання майже однаково. Вони стають на бік власника, тому що Земельний Кодекс має більшу силу, аніж Закон.

Наразі дуже потрібно законодавство про консолідацію земель, котрі перебувають на зрошенні, тому що це найболючіше питання господарств, поля яких поливають. Йдеться про орендодавців, які вирішують забрати свої 5—10 га, тим самим заважаючи роботі зрошувальної техніки. І є господарства, які не можуть використовувати зрошення, бо третину поля через суд забрали, а за воду платити не хочуть. Хоча мова лише про воду, амортизація, електрика та багато чого іншого навіть не враховуються. А законним чином змістити їх на одне, так само зрошувальне поле, неможливо. От і виходить: або поливати всім безкоштовно, або й собі не поливати.

А якщо ще й знімуть мораторій на продаж землі, нам загрожує земельний колапс. У цьому  році в багатьох районах були прецеденти зі стріляниною на полях. Сусіди між собою починають воювати. Люди, котрі кричать, що потрібно терміново продавати землю, — хочуть війни.

SuperAgronom.com: Які в роботі вашого господарства виникають труднощі?

Микола Муравйов: Перш за все — матеріальні. Для того, щоб оновлювати техніку, потрібно залучати кредитні ресурси. Банки не дають кредити під дощувальні системи. Вони кредитують покупку нової зрошувальної техніки, але вимагають надати додаткову заставу на суму кредиту. Іншими словами,така техніка не є предметом застави для банку. Бо існує проблема охорони, безпеки і зберігання. І допоки купуватимуть крадене, продовжуватимуться крадіжки. Оскільки техніка постійно знаходиться в полі, а коштує вона дуже дорого, то найбільш цінні деталі кожного року доводиться демонтувати й забирати, а каркаси залишаються зимувати в полях. Та якщо їх не охороняти, й того не лишиться.

SuperAgronom.com: З технічної точки зору, які виникають проблеми?

Микола Муравйов: Системи поливу застаріли. Постійно відбувається порушення технологічної цілісності зрошувальних мереж. Трубу водопостачання було прокладено ще в радянські часи і вона постійно виходить з ладу. Ми її самі ремонтуємо, бо нам це потрібно. Деякі господарства частково намагаються оновлювати труби, яким вже по 40 років, виключно за свої кошти. Більш ефективного користувача зрошувальної системи, ніж землекористувач, бути не може. Адже ніхто так не зацікавлений у роботі дощувальної техніки, як сам власник господарства. Різноманітні технічні служби на запити часто відповідають: «Ну, не поллєш сою сьогодні, зробиш це через три дні». А тоді її вже можна не поливати — вона згорить і обсиплеться.

SuperAgronom.com: Через ущільненість, яка утворюється після роботи техніки, ґрунт не вбирає воду повністю. Як дієте в такому випадку?

Микола Муравйов: У нас важкі ґрунти, вони зазвичай ущільнюються, і це відбувається з багатьох причин. Зрозуміло, що й техніка на це впливає, адже утворює колії. Також це відбувається, якщо давати високі норми поливу. Зараз є високотехнологічні агрегати, глибокорозпушувачі, наприклад, які допомагають боротися з цим.

Є така канадська штука, RTS називається, компанії Salford. Це агрегат вертикального обробітку ґрунту. Він дає мікросколи ґрунту, котрі не дозволяють воді стікати, і поглинання в рази підвищується. Плюс якість поливу. Потрібно поливати маленькими нормами, але часто. Нові агрегати, такі, як RAINKE або Valley Rainger, дають таку змогу, тоді як Фрегатом важко поливати невеликими нормами, він не йде так швидко, як хотілось би. Сусіди поставили нову техніку і полили сою за сезон 27 разів, із нормою виливу 170 кубів. Фрегат менше 300 кубів виливати не може. Вони коло (110 га) поливали за 35 годин, а ми — за 60 годин. Урожайність там 5,5 т, а де проходив Фрегат — 4 т/га. Різниця суттєва, погодьтеся!

Потрібні урожаї, технології, добрива і ще купа всього, тоді це працює. Максимальна урожайність пшениці в нашому регіоні під зрошенням — 6 т/га. І це просто гігантський урожай. А, наприклад, на Вінниччині така цифра вважається мінімумом. Про їхні врожаї можемо тільки мріяти.

Дякую за змістовну розмову!

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com