Спаржевий жук – другий поширений шкідник спаржі з ряду Твердокрилих. Шкодять як жуки, так і їх личинки, які харчуються пагонами та гілочками, пошкоджують квітки. Спаржеві жуки мають довжину від 5 до 6 мм синюватого чорного кольору з трьома позначками кремового кольору з обох боків спини та червоною грудною кліткою. Личинки темно-сірі з блискучою чорною головою, трьома парами ніжок і довжиною від 2 до 8 мм, залежно від віку. Личинки виділяють чорну рідину при контакті.
Спаржеві жуки зимують дорослими людьми, шукаючи притулку в купах садового сміття, під корою дерев або в старих стеблах спаржі. Звичайні жуки з’являються спочатку навесні, а потім плямистий сорт. Обидва харчуються ніжними пагонами молодої спаржі, потім спаровуються і відкладають яйця на рослинах-господарях. Личинки звичайного спаржевого жука, які вилуплюються приблизно за тиждень, харчуються здебільшого папоротями. Личинки жука-плямиста воліють ягоди. Зрілі личинки закопуються в ґрунті для окукливания. У більшості районів на рік трапляється не одне покоління спаржевого жука.
Дорослі жуки часто спочатку спостерігаються на краях спаржевих полів під час росту папороті. У початковій стадії зараження личинки знаходяться у верхівках рослин. Жуки завдають порівняно невеликої шкоди, яка обмежується поверхневим випасом на стеблі. Однак личинки можуть завдати серйозної шкоди за короткий проміжок часу. Вони починають гризти молоді частини папороть, а по мірі зростання вони перейдуть на більш товсті стеблові частини. Пошкодження можна розпізнати по коричневих ділянках папороті, де епідерміс повністю зник. У зеленому виробництві товарний урожай можна знизитися, оскільки жуки відкладають на кінчики спаржевих
Утримання ділянок без бур'янів у зимовий період обмежить можливості зимування жуків. Здається, нематода Steinernema feltia підходить для біологічного контролю спаржевих жуків. Якщо зараження буде виявлено вчасно, жуків та їх личинок зазвичай можна ефективно контролювати пестицидами.
