Ризоманія цукрових буряків (Ризомания сахарной свеклы)
Ознаки ураження
Під час загального огляду посівів буряків (цукрових, кормових, столових) фіксуються ділянки (вогнища) з пожовтілим листям. За детального огляду видно, що листя хворих рослин прозоре — від блідо-салатно-зеленого до лимонно-жовтого кольору, центральні листки мають подовжені черешки та звужені листкові пластинки; спостерігається пожовтіння жилок листків (зустрічається рідко). Втрачається тургор листя навіть за умов достатнього забезпечення вологою, рослини пониклі й сильно відстають у рості (при цьому може не бути ніяких ознак на листі). У прохолодну погоду симптоми можуть бути відсутні.
Найяскравіші симптоми хвороби проявляються на коренеплодах, і через це ризоманія називається ще бочкуватістю або бородатістю коренеплодів: вони мають розростання бічних корінців (ризоїдів), а наприкінці вегетації набувають темно-коричневого кольору. На поперечному розрізі коренеплоду можна спостерігати забарвленість провідних судин — від блідо-жовтого до темно-коричневого кольору.
У рослинах цукрових буряків відбуваються глибокі метаболічні зміни: уповільнюється ріст і розвиток, у коренеплодах гальмуються процеси цукронакопичення, зменшується вміст води, сухих речовин, загального та a-амінного азоту, підвищується лужний коефіцієнт і кількість натрію, калію, кальцію.
На одній рослині весь комплекс ознак хвороби зазвичай не виявляється, а за пізнього інфікування ризоманією візуальні ознаки хвороби можуть не спостерігатися.
Біологія збудника
Збудник ризоманії — вірус некротичного пожовтіння жилок буряків Beet necrotic yellow vein virus, але він не може уражувати рослини самостійно. Переносником вірусу є грунтовий плазмодіафоровий гриб Polymyxa betae. Внаслідок розвитку гриба-паразита утворюється численна кількість корінців, а вірус спричиняє системне ураження всієї рослини.
Ураження кореневої системи грибом відбувається за допомогою зооспор, що звільняються із цистосорусів, які зберігались у ґрунті. З капілярною вологою зооспори потрапляють до кореневих волосків молодих рослин та закріпляються на них. Вміст зооспори проникає в клітину рослини, де утворюється плазмодій гриба. Оболонка зооспори не проникає у рослину.
Плазмодій розвивається у клітині корінця в зооспорангії, що вже через 2-3 дні за температури +20-25 °С може вивільняти нові зооспори або перетворюватися через 10 днів на цистосорус, що містить від 100 до 300 цистоспор. Вірус ризоманії присутній як у плазмодії гриба в дрібних бічних корінцях і стрижневому корені, так і в судинах та жилках рослини.
Оптимальними факторами для розвитку гриба та його швидкого розповсюдження є відносна вологість ґрунту 80%, температура 23-27 °С і лужна реакція ґрунту (рН понад 5,6). За температури нижче 15 °С розвиток хвороби слабкий. Кисла реакція ґрунтів затримує або зовсім зупиняє розвиток гриба. Близьке залягання ґрунтових вод, як і зрошення полів, сприяє поширенню хвороби.
Умови поширення
Головними джерелами інфекції є грунт із рештками хворих рослин, які залишаються на полях після збирання буряків, а також бур’яни з родини лободових. Поширюється ризоманія з інфікованих ділянок сільськогосподарським знаряддям, садивним матеріалом, переносять її птахи, тварини, люди, вода.
Можливе передання ризоманії з інфікованими часточками грунту (пилу), які потрапляють на поверхню насіння цукрових буряків під час вирощування та збирання. Можливість перенесення хвороби власне насіниною (перебування вірусу всередині насінини) також можливе.
Розповсюдження вірусу можливе також із гноєм домашніх тварин, яких вигодовують зараженими кормовими та залишками цукрових буряків.
Заходи захисту
Для запобігання поширенню хвороби необхідно дотримуватись карантинних заходів при ввезенні, вивезенні, перевезенні, зберіганні садивного матеріалу з ґрунтом та впровадження толерантних до ризоманії гібридів буряків. Тому основна увага в боротьбі з цим захворюванням відводиться селекційно-генетичним методам.
Для зниження шкодочинності хвороби рекомендовані заходи, що підвищують біологічну активність грунту: внесення органічних добрив, вирощування проміжних культур, дотримання рекомендованих систем сівозмін та обробки грунту. Необхідно належним чином підтримувати структуру грунту, не допускати заболочування полів, проводити глибоке розпушування після зливових дощів, забезпечувати збалансоване живлення рослин.