Ціни на пшеницю впали майже вдвічі за рік: до 185-195 $/т

Сьогодні, 11:30

Фото: SuperAgronom.com

Зерно пшениці

Пшениця завершила тиждень різким зниженням: вересневий контракт CBOT втратив майже 39 центів за бушель, а MATIF – €10/т. Чорноморські ризики залишилися високими, проте цього виявилося недостатньо для утримання попередньої премії: міжнародні покупці не поспішали замінювати українське та російське походження дорожчою європейською пшеницею.

Про це повідомляють аналітики Spike Brokers.

Експортні потоки з України та росії суттєво сповільнилися після середини місяця. російський експорт становив близько 1,6 млн т. Водночас порти Констанци, Варни та Бургаса наблизилися до високого завантаження через переорієнтацію частини суден із чорноморських портів України та росії.

Україна протягом 1–30 липня експортувала близько 1,06 млн т пшениці. Основними покупцями стали Бангладеш, Індонезія, Алжир, Саудівська Аравія та Ємен.

На внутрішньому ринку індекс продовольчої пшениці 11,5% знизився до $195/т CPT Одеса, фуражної — до $185/т. Цінова реакція була значно слабшою за падіння ф’ючерсів, оскільки аграрії не нарощували продажі пропорційно ходу жнив.

Частина виробників утримує зерно через невизначеність щодо портових відвантажень, а активні покупці концентруються на закритті раніше укладених контрактів. Через це фізичний ринок залишається вузьким: біржове зниження скорочує можливості експортерів підвищувати закупівельні ціни, але обмежена пропозиція стримує глибшу корекцію.

За оцінками науковців, точка беззбитковості для озимої пшениці становить близько 5 т/га за ринкової ціни 9000 грн/т — саме за таких умов виторг з гектара покриває витрати, які цьогоріч оцінюють приблизно в 45 тис. грн.

За ціни 5200 грн/т цю межу неможливо досягти навіть за високої врожайності: щоб вийти в нуль, довелося б збирати понад8,5 т/га, що для більшості господарств нереально. Тобто йдеться не про зменшення маржі, а про роботу в мінус.

Звідси й ризик зупинки збирання. Витрати на пальне, оплату праці й техніку доводиться нести зараз, а виторг їх не покриває — і частина господарств може просто відкласти обмолот, сподіваючись на зміну ситуації. Проблема в тому, що зерно в полі псується швидше, ніж відновлюється логістика.