90% посадкового матеріалу найпопулярнішого сорту часнику Любаша є підробкою — селекціонер

Іван Захаренко переконаний: він єдиний в Україні, хто веде справжню репродукцію Любаші. Ніхто не хоче займатися насінництвом п'ять років, щоб тільки потім продати. 

«90% часнику на ринку, який задекларований як сорт Любаша, — це підробки. Реально чистосортного матеріалу не більше 10%. Однозубка, зубок, повітряне насіння — все це висаджували. І жодного разу всі ці великі проєкти не виправдали своїх надій. Всі були провальними», — каже селекціонер.

Декларована врожайність сорту Любаша — від 10 до 15 т/га, мінімальна — 8 т/га. Такі результати досягаються при вирощуванні еліти. Але кожна наступна репродукція знижує врожайність. Фермери, які хочуть займатися промисловим вирощуванням часнику, намагаються купити потрібні обсяги посадкового матеріалу — і отримують суміш з товарних посадок або зібране по дворах у різних господарів.

У 2008 році сорт часнику Любаша офіційно зареєстрували. Перший врожай — 40 т часнику з 5 га — викупили білоруси ще до того, як він потрапив на ринок. За ним потягнулися росіяни, грузини, вірмени, чеченці. У кожному регіоні росії сорт перереєстрували під власною назвою — інакше насіння офіційно не продаси. Любаша завоювала й ринки Європи, Канади, Бразилії, Японії. Назв накопичилося стільки, що Іван Захаренко каже, що якби подав заявку до Книги рекордів Гіннеса — виграв би. Жодна культура у світі не має стільки перейменувань.